36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.09.2018. Справа № 917/707/18
м. Полтава
За позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Братська, 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500
до Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області, вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, Полтавська обл., 37500
про стягнення 143643,02 грн.,
Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Лепій О.В.
Представники сторін 14.08.2018:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-72/1888 від 08.02.2018.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 01.07.2018.
Представники сторін до перерви 11.09.2018:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-72/1888 від 08.02.2018.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 01.07.2018.
Представники сторін після перерви 11.09.2018:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - позивач/ ПАТ "Полтаваобленерго") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (далі - відповідач/ КП "Лубни-водоканал") 17057,49 грн. пені, 99861,43 грн. інфляційних та 26724,10 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 1270 від 17.05.2010.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.07.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 14.08.2018.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що позивач не довів існування основного боргу за спірні періоди в зазначеному ним обсязі, акти звірки, долучені в матеріалах справи вказують на зовсім інші розміри заборгованості, акти про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії за кожен звітний місяць свідчать про абсолютно інші розміри нарахувань.
В судовому засіданні 14.08.2018. було оголошено перерву до 13 год. 10 хв. 11.09.2018.
В судовому засіданні 11.09.2018. було оголошено перерву до 16 год. 30 хв. 11.09.2018.
В судовому засіданні 11.09.2018. представник позивача підтримав позов у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.
Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
17.05.2010. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1270 (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).
Відповідно до розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 4777 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3.3., п. 2.3.4. договору).
Згідно п. 3 Додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників 0 8-00 год. 25 числа, оформляє "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії", та до 15-00 надає її постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії".
Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" відповідно до визначеної згідно п. 3 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів (10 операційних для спеоживачів, які здійснюють розахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті) днів від дня виписки рахунка.
Згідно пункту 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 -2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком (п. п. 2, 13 Додатку № 2 «Порядок розрахунків»), споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Позивач стверджує, що відповідач систематично порушував договірні зобов'язання в частині своєчасного здійснення оплати спожитого обсягу електричної енергії.
На підтвердження постачання відповідачу електроенергії позивачем надано копії відомостей про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії з липня 2017 року по лютий 2018 року, копії актів про прийняття - передавання товарної продукції (про використану електричну енергію) та копії рахунків за активну електричну енергію, виставлених позивачем відповідачу за той же період. На підтвердження здійснених відповідачем оплат електроенергії позивачем надано копії банківських виписок за період з 28.09.2017. по 13.02.2018.
Позивач також зазначає, що він неодноразово звертався до господарського суду з позовами про стягнення з відповідача заборгованості за договором.
Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 29.02.2016. по справі № 917/2539/15 з КП "Лубниводоканал" було стягнуто на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 808195,59 грн. інфляційних втрат за період з червня 2014 року по вересень 2015 року, 55436,76 грн. 3% річних за період з червня 2014 року по вересень 2015 року, 7305,45 грн. пені за період з листопада 2014 року по листопад 2015 року. Вказане рішення залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2017. по справі № 917/800/17 з КП "Лубниводоканал" було стягнуто на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 432736,68 грн. основного боргу за період з травня по серпень 2014 року, 17754,65 грн. пені за зобов'язаннями березня 2016. - лютого 2017. за загальний період з 01.04.2016. по 31.03.2017., 100261,26 грн. інфляційних за зобов'язаннями вересня 2015. - лютого 2017. за загальний період з жовтня 2015. по квітень 2017., 19562,76 грн. 3% річних за зобов'язаннями вересня 2015. - лютого 2017. за загальний період з 02.10.2015. по 31.03.2017..
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016. від 07.12.2017. рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2017. по справі № 917/800/17 змінено. З КП "Лубниводоканал" стягнуто на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 432736,68 грн. основного боргу, 17751,35 грн. пені, 100245,02 грн. інфляційних втрат, 19560,05 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.11.2017. по справі № 917/1581/17 з КП "Лубниводоканал" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" стягнуто 1955918,76 грн. основного боргу за період з вересня 2014 року по липень 2017 року, 14622,43 грн. пені за квітень-липень 2017 року, 95773,39 грн. витрат від інфляції за квітень-липень 2017 року, 24036,86 грн. 3% річних за квітень-липень 2017 року.
Зокрема, рішенням господарського суду Полтавської області від 14.11.2017. по справі № 917/1581/17 встановлено, що за розрахунком позивача з 25.09.2014. по 25.07.2017. виник борг на загальну суму за фактично спожиту електричну енергію 1955918,76 грн. (станом на 10.10.2017. Згідно усних пояснень сторін в судовому засіданні 14.11.2017. станом на момент розгляду справи в суді сума основного боргу не змінилася.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені у рішенні господарського суду Полтавської області від 14.11.2017. по справі № 917/1581/17, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
У позовній заяві, що розглядається, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за загальний період прострочення з 01.08.2017. по 28.02.2018. на суму 17057,49 грн., а також інфляційні втрати за загальний період з 16.08.2017. по 15.03.2018. на суму 99861,43 грн. і 3% річних за загальний період з 01.08.2017. по 28.02.2018. на суму 26724,10 грн.
Відповідач не погодився із наданими позивачем розрахунками пені, інфляційних втрат та 3% річних і надав контррозрахунок до відзиву. Згідно вказаного контррозрахунку, пеня розрахована відповідачем за період з 01.08.2017. по 22.03.2018. склала 17191,79 грн., 3% річних розрахованих з 01.08.2017. по 22.03.2018. - 14130,26 грн., інфляційні втрати розраховані за період з 01.08.2017. по 22.03.2018. - 77659,94 грн.
При вирішенні позову суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно пункту 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 -2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком (п. п. 2, 13 Додатку № 2 «Порядок розрахунків»), споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно наданого позивачем розрахунку пені він розпочинає нарахування пені на суму боргу 2412184,39 грн. за період прострочення з 01.08.2017. по 05.09.2017. та на суму боргу 2397184,39 грн. за період з 06.09.2017. по 30.09.2017, яка в сумі склала 14676,82 грн. При цьому, в розрахунку позивача не вказано, заборгованість за які саме розрахункові періоди увійшла до вказаних ним сум боргу 2412184,39 грн. і 2397184,39 грн.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт існування на той час заборгованості у розмірі 2412184,39 грн. Проте, з наявних у справі доказів не можливо зробити висновок щодо того, заборгованість за які саме розрахункові періоди увійшла до вказаної позивачем суми боргу 2412184,39 грн. Тобто, суд позбавлений можливості перевірити чи відповідає наданий позивачем розрахунок пені в частині нарахування на суму боргу 2412184,39 грн. та на суму боргу 2397184,39 грн. вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що станом на 01.08.2017. за відповідачем рахувалася заборгованість за липень 2017 року, яка виникла 01.08.2017. (через 5 операційних днів від дня виписки рахунка за липень 2017 року) у розмірі 602076,35 грн. А з 01.09.2017. виникла заборгованість за серпень 2017 року у розмірі 634877,54 грн. Вказані суми боргу були повністю погашені 28.09.2017. згідно спільного протокольного рішення № 2011037 від 14.09.2017.
Таким чином, суд встановив правомірність нарахування пені за період з 01.08.2017. по 31.08.2017. на суму боргу за липень 2017 року - 602076,35 грн., а також нарахування пені за період з 01.09.2017. по 28.09.2017. на суму боргу за липень-серпень 2017 року 1236953,89 грн. (602076,35 грн. + 634877,54 грн.) у розмірі 0,01% за день (процентна ставка за договором). За вказаний період на вказані суми боргу стягненню підлягає пеня в сумі 5577,30 грн.
Щодо решти розрахунку пені, то суд встановив, що позивач правомірно нарахував пеню за період з 04.12.2017. по 28.02.2018. на загальну суму 2380,67 грн.
Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 7957,97 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 16.08.2017. по 15.03.2018. на суму 99861,43 грн. і 3% річних за загальний період з 01.08.2017. по 28.02.2018. на суму 26724,10 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних, а також інфляційних втрат і встановив їх правильність.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 99861,43 грн. інфляційних та 26724,10 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо наданих відповідачем контррозрахунків стягуваних за позовом сум, судом встановлено, що відповідач обраховує річні та інфляційні втрати лише на суми боргу починаючи з липня 2017 року, хоча представник відповідача в судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості у розмірі 2412184,39 грн., яка існувала станом на 01.08.2017. Також відповідачем не враховано, що позивач нараховує пеню, річні та інфляційні до 28.02.2018., в той час як у контррозрахунку здійснені нарахування до 22.03.2018. В зв'язку з цим контррозрахунки відповідача судом до уваги не приймаються.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Авіаторська, 52, м. Лубни, Полтавська обл., 37500; код ЄДРПОУ 36770447) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) в особі Лубенської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Братська, 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500; код ЄДРПОУ 25717153) 7957 грн. 97 коп. пені, 99861 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 26724 грн. 10 коп. 3% річних, 2018 грн. 15 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 21.09.2018.
Суддя О.С. Семчук