ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2018Справа № 910/24815/15
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
доПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
простягнення 22 068,81 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (надалі - ПАТ «СК «УНІКА») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (надалі - ПАТ «ПРОСТО-страхування») про стягнення 22 068,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті №011101/4002/0002542 від 11.02.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «ПРОСТО-страхування» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1317227, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.10.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 розгляд справи відкладено на 11.11.2015 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі №910/24815/15 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, розгляд справи зупинено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 поновлено провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 24.09.2018.
18.09.2018 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував частково, вказував, що страховик у виплаті страхового відшкодування обмежений сумою страхової виплати на відновлення з урахуванням зносу, а не сумою ліміту відповідальності. Також відповідач заперечував проти врахування суми податку на додану вартість у розрахунку завданого збитку потерпілій особі, та вказував на правомірність заявлених позовних вимог лише на суму 5 603,55 грн.
Крім того, у поданому відзиві на позовну заяву відповідач просив суд компенсувати відповідачу витрати з оплати судової експертизи у розмірі 3 072,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представники сторін в судове засідання 24.09.2018 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103047508391 та №0103047508383.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 вказаної статті передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням викладеного, неявка представників позивача та відповідача, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
11.02.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування на транспорті №011101/4002/0002542 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП»).
13.10.2014 о 19:10 год. у Деснянському районі м. Києва по вул. Ватутіна, 11 сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем Skoda Octavia, при виїзді з прилеглої території АЗС «КЛО» не виконав вимог дорожнього знаку, перед маневром перестроювання не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer.
Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою №9446671 про дорожньо-транспортну пригоду.
Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3 (б), 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 та 4.2 додатку 1; п. 8.42 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 12.11.2014 у справі №754/17985/14-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі страхового акту №00154188 від 11.12.2014 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої страхувальнику внаслідок спірної ДТП шкоди у розмірі 51 617,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №024873 від 12.12.2014.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із довідки №9446671 про дорожньо-транспортну пригоду від 24.06.2015 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, належав ОСОБА_2 та знаходився під його керуванням.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання спірної ДТП була застрахована ПАТ «ПРОСТО-страхування» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1317227, що підтверджується доданою відповідачем до відзиву копією відповідного полісу.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
За змістом ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
В даному випадку, положеннями договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1317227 було встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування №42 від 05.01.2015 з доданням документів, передбачених ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої просив в межах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розглянути питання щодо відшкодування фактичних затрат у розмірі 51 617,76 грн.
За наслідками розгляду відповідної заяви відповідачем було прийнято рішення про здійснення виплати на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 27 421,19 грн. згідно власного розрахунку, проведеного експертом Управління виплат. Вказані грошові кошти були перераховані на користь позивача у справі, що не заперечувалося представниками обох сторін.
Отже, виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1317227, відповідачем у визначені строки було оплачено на користь позивача кошти в розмірі 27 421,19 грн.
При цьому, заперечуючи проти позовних вимог в частині заявленої позивачем до стягнення різниці суми набутого позивачем права вимоги до відповідача щодо отримання відшкодування за полісом №АІ/1317227 (51 617,76 грн.) та суми фактично сплачених відповідачем коштів (27 421,19 грн.) у поданому до суду відзиві на позов зазначалося про те, що відповідачем було здійснено власний розрахунок розміру страхового відшкодування за наслідками спірної ДТП, який підлягає виплаті за полісом №АІ/1317227, з урахуванням вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, та за вирахуванням включеної оцінювачем до відповідної вартості суми ПДВ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі була призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
17.08.2018 до канцелярії суду надійшли матеріали справи разом з висновком експерта №22450/15-54 від 15.07.2016, складеним на виконання вказаної ухвали суду.
Висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №22450/15-54 від 15.07.2016 встановлено, що розмір відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, яке мало місце 13.10.2014 за участю автомобіля Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2, складав 60 973,86 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
За змістом ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Із матеріалів висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено, а відповідачем не наведено.
Відтак, наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.
Із вказаного висновку вбачається, що згідно проведеного дослідження вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 8 606,82 грн., вартість складників, необхідних для заміни під час ремонту - 6 930,34 грн., вартість деталей з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 45 436,70 грн.
У ремонтній калькуляції, яка є додатком до висновку автотоварознавчої експертизи, проведеної у даній справі, та на підставі якої експертом було зроблено висновок №22450/15-54 від 15.07.2016, вартість запасних частин була розрахована з урахуванням податку на додану вартість.
Так, згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Тобто, здійснюючи виплату на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілому чи особі, якою набуто права отримання відповідного відшкодування, страховик вправі зменшити відповідний розмір визначеної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу на розмір включеного до неї податку на додану вартість у випадку відсутності доказів фактично понесених витрат на його оплату, що не звільняє його від обов'язку здійснити в подальшому доплату відповідних коштів за умови подання йому доказів понесення потерпілим при відновленні пошкодженого автомобіля таких затрат.
В даному випадку суд враховує, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів фактично понесених витрат на оплату вартості відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Таким чином, розмір шкоди у спірних правовідносинах у даній справі, який підлягає стягненню з відповідача, має визначатися виходячи з вартості запасних частин, які підлягають заміні під час відновлювального ремонту автомобіля, без урахування ПДВ але з урахуванням коефіцієнту їх зносу, з додаванням до визначеної суми вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів та за вирахуванням з отриманого значення суми, яка була сплачена відповідачем.
Аналогічний висновок про застосування даної норми при вирішенні тотожного спору викладено в постанові Верховного Суд від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.
Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи визначено вартість запасних частин без ПДВ в розмірі 68 346,42 грн., коефіцієнт фізичного зносу - в розмірі (1 - 0,446) тобто 0,554, вартість ремонтно-відновлювальних робіт - в розмірі 7 172,35 грн. без ПДВ, вартість витратних матеріалів - в розмірі 5 775,28 грн. без ПДВ.
Таким чином, вартість запасних частин без ПДВ та з урахуванням зносу деталей (56 693,00 грн. *0,468) складає 37 863,92 грн., а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу деталей (без нарахування ПДВ), що підлягають заміні, вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів в сукупності (37 863,92 грн. + 7 172,35 грн. + 5 75,28 грн.) складає 50 811,55 грн.
При цьому, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1317227, ліміт відповідальності відповідача становить 50 000,00 грн.
З огляду на викладене, враховуючи визначену оцінювачем вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ (50 811,55 грн.), яка обмежена визначеним полісом №АІ/1317227 розміром лімітів відповідальності (50 000,00 грн.) та франшизи (510,00 грн.), а також часткову виплату відповідачем на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 27 421,19 грн., заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати суми страхового відшкодування становить 22 068,81 грн. (50 000,00 грн. - 510,00 грн. - 27 421,19 грн.).
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «ПРОСТО-страхування» на користь ПАТ «СК «УНІКА» суми страхового відшкодування у розмірі 22 068,81 грн.
Витрати по сплаті судового збору та оплата за проведення судової експертизи відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код 20033533) заборгованість у розмірі 22 068,81 грн. та судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий