вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2018 р. Cправа № 902/339/16
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Матвійчука В.В., Нешик О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТА - В" на дії (бездіяльність) державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 № 57 від 05.09.2018 р. у справі
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В", м.Вінниця
до: Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м.Черкаси
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", м.Вінниця
про зобов'язання повернути майно та стягнення 336 000,00 грн
та за зустрічним позовом: Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", м.Черкаси
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В", м.Вінниця
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він", м.Вінниця
про визнання договору поруки недійсним
За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.
За участю представників:
ТОВ "Бета-В" (скаржника/стягувача): ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.09.2018 р. діє до 31.12.2018 р.; паспорт АВ № 205787 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.02.2001 р.
Представник ДВС: не з'явився.
Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості": не з'явився.
ТОВ "БЕТА-ВІН": не з'явився.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" заявлено позов до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" про зобов'язання повернути майно, що було об'єктом оренди - частина лінії для виробництва мила, яке було у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна штука) та стягнення 339 644 грн 16 коп., з яких: з відповідача 1 - 338644 грн 16 коп., а саме 329 000 грн 00 коп. штрафу (300 000 грн 00 коп. за прострочення терміну повернення майна та 29 000 грн 00 коп. за прострочення термінів та обсягів поставок продукції), 9 644 грн 16 коп. заборгованості по орендній платі у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди від 11.08.2014 р. та з відповідача 2 - 1 000 грн 00 коп. у зв'язку із порушенням зобов'язань відповідачем 1 за договором оренди від 11.08.2014 р. та наявністю договору поруки № 02-09/14 від 02.09.2014 р.
Ухвалою суду від 20.04.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/339/16 з призначенням її до розгляду.
26.04.2017 р. колегією суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Колбасова Ф.Ф., Нешик О.С. по справі № 902/339/16 прийнято рішення відповідно до якого первісний позов задоволено частково та припинено провадження у справі в частині зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним від 02.09.2014 р. № 02/09-14 згідно з п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
15.05.2017 р. на виконання вказаного рішення видано накази, які надіслано на адресу стягувача.
Вказане рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку.
16.11.2017 р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 р. у справі № 902/339/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" - без задоволення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2018 р. касаційну скаргу Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області 26.04.2017 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 р. у справі № 902/339/16 залишено без змін.
29.05.2018 р. матеріали справи № 902/339/16 повернулись на адресу суду.
07.09.2018 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТА - В" надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 № 57 від 05.09.2018 р.
Разом з тим, суддя Колбасов. Ф.Ф. станом на 10.09.2018 р. перебуває у щорічній відпустці.
Згідно службової записки головуючого судді від 10.09.2018 р. в зв'язку з перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. у щорічній відпустці розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2018 р. на підставі автоматизованої системи авторозподілу зі складу колегії суддів виведено суддю Колбасова Ф.Ф. та введено до складу колегії суддю Матвійчука В. В.
Ухвалою суду від 10.09.2018 р. справу № 902/339/16 прийнято новим складом суду до свого провадження для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТА - В" на дії (бездіяльність) державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 № 57 від 05.09.2018 р.
Також даною ухвалою, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТА - В" на дії (бездіяльність) державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 № 57 від 05.09.2018 р. у справі № 902/339/16 залишено без руху на підставі п.1 ч.1 ст.162, ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України.
11.09.2018 р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТА - В" надійшов супровідний лист № 58 від 10.09.2018 р. щодо усунення недоліків до скарги.
Відповідно до ухвали суду від 13.09.2018 р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТА - В" № 57 від 05.09.2018 р. призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2018 р.
17.09.2018 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області вих. № 36396/2-31 від 17.09.2018 р. про відкладення розгляду скарги на іншу дату у зв'язку з перебуванням працівника, який здійснює представництво відділу у судах - ОСОБА_1 у відпустці.
Цього ж дня, клопотання аналогічного змісту Соснівським відділом державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області до суду подано засобами факсимільного зв'язку.
Представники відповідачів (Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Він") та Соснівського відділу державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в засідання суду 17.09.2018 р. не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги останні повідомлялись належним чином ухвалою, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією, а також на електронну адресу відділу ДВС.
Інших засобів зв'язку з Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
При цьому, ч. 2 ст. 342 ГПК України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не є перешкодою для розгляду скарги.
Крім того, суд відзначає, що згідно із п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 13.09.2018 р. повідомлено відповідачів (боржників за первісним позовом) про призначення судового засідання для розгляду скарги позивача (стягувача) та те, що їх явка в судове засідання не є обов'язковою.
З огляду на вказане, враховуючи повідомлення відповідачів та відділу ДВС у спосіб визначений процесуальним законодавством, а також те, що явка відповідачів (боржників за первісним позовом) не визнана обов'язковою, суд дійшов висновку про розгляд даної скарги за відсутності останніх.
Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання Соснівського відділу державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області вих. № 36396/2-31 від 17.09.2018 р. про відкладення розгляду скарги на іншу дату, що надійшло засобами факсимільного зв'язку, суд відхиляє його як необґрунтоване та не визнає наведену у клопотанні обставину в якості поважної причини неявки в судове засідання, позаяк юридична особа не позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з § 2."Представники" Глави 4 "Учасники судового процесу" Розділу І "Загальні положення" ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13, 74, 80 ГПК).
Крім того, приписами ч. 1 ст. 342 ГПК України встановлено обмежений строк розгляду скарги, який складає 10 днів, в зв'язку чим відкладення розгляду скарги спричинило б як наслідок порушення процесуального строку її розгляду.
При цьому, призначаючи дату судового засідання для розгляду судом враховано її дату надходження до суду (07.09.2018 р.), подальше залишення ухвалою суду від 10.09.2018 р. скарги без руху та надходження 11.09.2018 р. до суду супровідного листа щодо усунення недоліків до скарги.
Також суд відзначає, що участь представника відділу ДВС в судовому засіданні призначеному для розгляду скарги не є визначальною виходячи із приписів ст. 342 ГПК України, позаяк оцінка діям (бездіяльності) державного виконавця під час виконання судового рішення судом в даному випадку надається за результатом дослідження матеріалів виконавчого провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши інформацію про виконавче провадження з виконання наказу суду від 15.05.2017 р. у справі №902/339/16 отриману за результатом пошуку із використанням ідентифікатору доступу в Автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України (https://asvpweb.minjust.gov.ua/), судом встановлено наступне.
Як вбачається із скарги на дії (бездіяльність) відділу ДВС остання мотивована невчиненням державним виконавцем дій спрямованих на виконання наказу Господарського суду Вінницької області 15.05.2017 р. у справі № 902/339/16 та безпідставним винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2018 р.
З огляду на вказане скаржник просить визнати незаконними дії (бездіяльність) державного виконавця Шемчук А.В., скасувати постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2018 р. та зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 усунути допущене порушення шляхом відновлення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 15.05.2018 р. у справі № 902/339/16.
Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відділ ДВС вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 26.04.2017 р. Господарським судом Вінницької області прийнято рішення по справі № 902/339/16, яким, зокрема, зобов'язано Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" за власний рахунок повернути (передати за актом) Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕТА-В" обладнання, що було об'єктом оренди- частина лінії для виробництва мила, що була у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна) штука).
15.05.2017 р. на виконання вказаного рішення в цій частині видано відповідний наказ, який надіслано на адресу стягувача.
14.06.2018 р. позивачем (стягувачем) зазначений наказ разом із заявою про примусове виконання рішення суду вих. № 32 від 13.06.2018 р. та платіжним дорученням № 1457 від 12.06.2018 р. про сплату авансового внеску направлено на адресу Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, яку отримано останнім 18.06.2018 р.
Постановою заступника начальника Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_3 від 09.08.2018 р. відкрито виконавче провадження ВП № 56643119 за вказаною заявою на підставі наказу Господарського суду Вінницької області від 15.05.2017 р. у справі № 902/339/16.
09.08.2018 р. старшим державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_1 на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 5 100 грн 00 та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Постановою від 22.08.2018 р. на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 10 200 грн 00 коп.
22.08.2018 р. старшим державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_1 винесено постанову обґрунтовану приписами ч. ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо поданої скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до ч. 2 ст.7 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Згідно із ст.10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому у пункті 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрована в цьому ж Міністерстві 02.04.2012 за N 489/20802, визначено зокрема, що у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону.
Згідно пунктів 22-24 розділу VІІІ наведеної Інструкції, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з'явиться на виконання без поважних причин. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписується виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.
Натомість державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження не наведено (не вказано) жодних мотивів, окрім посилання на приписи ч. 3 ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження" згідно із якою умовою винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі.
Крім того, отримана судом інформація про виконавче провадження з виконання наказу суду від 15.05.2017 р. у справі № 902/339/16 за результатом пошуку із використанням ідентифікатору доступу в Автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України не містить жодних відомостей стосовно вчинення державним виконавцем дій визначених ч. 3 ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження", які передують винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження, зокрема, щодо надсилання органу досудового розслідування повідомлень про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Протилежного з оскаржуваної постанови державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси судом не встановлено.
При цьому суд відзначає, що іншої інформації щодо проведення державним виконавцем дій, окрім отриманої судом за результатом пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України матеріали справи не містять.
В свою чергу, Соснівським ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області вимог ухвали суду від 13.09.2018 р. щодо надання матеріалів виконавчого провадження не виконано, обмежившись лише надісланням суду клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату.
Також суд звертає увагу на те, що та обставина, що саме боржник відповідно до вищевказаного судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме Боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов'язує саме Боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судом обставини невиконання його у добровільному порядку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного від 30.08.2018 р. у справі № 916/4106/14).
Зазначених обставин неможливості виконання рішення суду у цій справі без участі відповідача 1 за первісним позовом (боржника) судом не встановлено.
При цьому, зміст рішення суду у даній справі, яким зобов'язано відповідача за первісним позовом (боржника) повернути (передати за актом) за власний кошт позивачу обладнання, що було предметом оренди не свідчить про неможливість виконання зазначеного рішення без участі боржника, оскільки така неможливість повинна бути зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов'язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов'язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником, що в даному випадку відсутнє (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 923/182/13-г).
Поряд з цим державний виконавець враховуючи надані йому ЗУ "Про виконавче провадження" механізми виконання рішення суду не позбавлений можливості в даному випадку виконання рішення суду за участю стягувача або його представника та двох понятих.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
В силу приписів ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі "Сьорінг проти Об'єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.
Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду від 10.03.1997 р. "Горнсбі проти Греції" для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду".
Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення Суду у справі ОСОБА_1 проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008).
Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").
Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010)
Як зазначив Європейський суд у рішенні, ухваленому у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Відтак, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у п. 32 рішення від 30.05.2013 р. в справі "ОСОБА_4 проти України" визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. ОСОБА_3 б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).
Таким чином встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного від 30.08.2018 р. у справі № 916/4106/14).
З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, державний виконавець Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області приймаючи оскаржувану постанову дійшов передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження, оскільки судом не встановлено обставин за яких прийняте у даній справі рішення є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не може бути виконано без його участі.
Відтак, вимоги скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТА - В" є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Аналогічних висновків дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 14.05.2018 р. у справі № 908/2897/15, від 13.02.2018 р. у справі № 923/182/13-г та від 30.08.2018 р. у справі № 916/4106/14.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
17.09.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п'ять днів з дня судового засідання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТА - В" на дії державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 № 57 від 05.09.2018 р. задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 56643119 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 15.05.2018 у справі № 902/339/16 стосовно закінчення виконавчого провадження.
3. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2018 у виконавчому провадженні № 56643119 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 15.05.2018 у справі № 902/339/16.
4. Зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 усунути допущене порушення шляхом відновлення виконавчого провадження № 56643119 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 15.05.2018 у справі № 902/339/16.
5. Державному виконавцю особу Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 повідомити про виконання даної ухвали суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
6. Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
7. За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.
8. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду.
9. Примірник повного тексту ухвали надіслати учасникам справи та відділу ДВС рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Дата складання повного тексту ухвали 24.09.2018 р.
Головуючий суддя О.О. Банасько
Судді В.В. Матвійчук
ОСОБА_5
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи.
2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-В" - вул.Андрія Іванова, 9, м. Вінниця, 21034.
3 - Підприємству "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" - вул.Смілянська, 159/3, м. Черкаси, 18008.
4 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" - вул.Андрія Іванова, 9, м. Вінниця, 21034.
5 - Соснівському відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області - просп. Хіміків, 50 м. Черкаси, 21034.