апеляційне провадження №22-ц/796/6530/2018
справа №755/17806/17
20 вересня 2018 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Вербової І.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Виниченко Л.М. 01 червня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю &q?ен;АВТ Баварія&q?іс;, треті особи: Приватне акціонерне товариство &quак;Акціонерна страхова компанія &q?на;ІНГО Україна&q?ія;, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрій Євгенович про визнання недійсними правочинів, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,-
В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, та просить ухвалити рішення, яким:
- визнати недійсними як такі, що вчинені під впливом обману укладені між ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» та ОСОБА_2 Контракт від 31 серпня 2016 року №16-3962, та Договір купівлі-продажу транспортного засобу №16-3962Р від 02 вересня 2016 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1752;
- стягнути з ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» 856073,31 грн., з яких:
- 756073,31 грн. сплачених за автомобіль марки BMW 218d Grand Tourer F46 2015 року випуску, кузов (VIN) НОМЕР_1;
- 100000 грн. y відшкодування моральної шкоди.
- стягнути з ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» судові витрати, зокрема і витрати на правову допомогу.
Вимоги обґрунтовує тим, що 31 серпня 2016 року між сторонами укладено Контракт №16-3962, відповідно до якого ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» зобов&qu"T;язалось поставити та передати, а ОСОБА_2 оплатити та прийняти, автомобіль марки BMW 218d Grand Tourer F46 2015 року випуску, кузов (VIN) НОМЕР_1, що був у використанні як демонстраційний. Ціна автомобіля 756073,31 грн., які покупець зобов&quA2;язалась сплатити протягом 7 днів.
02 вересня 2016 року сторони уклали Договір купівлі-продажу транспортного засобу №16-3962Р, який посвідчено приватним нотаріусом Юр-Капіносом А.Є.
На момент продажу автомобіля продавець запевнив, що автомобіль пошкоджень не зазнавав та у ремонті не перебував, використовувався у демонстраційних акціях, чим пояснюється наявність пробігу.
В подальшому ОСОБА_2 вирішила продати автомобіль та 28 серпня 2017 року при його огляді з потенційним покупцем на станції технічного обслуговування виявлені механічні пошкодження та проведення кузовного ремонту передньої правової і задньої дверей (рихтування, рівняння, шпаклювання та фарбування).
Претензії про продаж товару неналежної якості продавець відхилив. З метою з&qusp;ясування обставин пошкодження автомобіля позивачем зібрана інформація, згідно із якою підтверджено отримання цим автомобілем пошкоджень. Встановлено, що до моменту придбання автомобіль був застрахований продавцем у ПрАТ &q?н ;АСК &q?нн;ІНГО Україна&q?зи;, проте остання відмовилась надати інформацію про страхові випадки. За інформацією ТОВ &quВс;Аудатекс Україна&q?ен; (адміністратор інтернет-ресурсу Audatex з визначення калькуляції ремонту пошкоджений транспортних засобів) підтверджено здійснення калькуляції унаслідок пошкодження цього автомобіля. В подальшому ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» визнало факт, що до моменту продажу автомобіля він був пошкоджений.
Правочини просить визнати недійсними з посиланням на ст.19 Закону України &qubs;Про захист прав споживачів&quor; та ст.230 ЦК України, оскільки мала місце нечесна підприємницька практика, що полягає у наданні неповної інформації про товар.
Також зазначає про спричинення моральної шкоди застосуванням обману та необхідністю захищати свої інтереси в судовому порядку.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами позовної заяви. Не погоджується із висновками суду про те, що автомобіль покупцем був оглянутий та недоліків ним не виявлено, а також, що наявність пошкоджень не свідчить про недотримання ст.203 ЦК України.
На спростування цих висновків зазначає, що автомобіль купувався у офіційного дилера, підстав ставити під сумнів повідомлену ним інформацію не було, сервісна книжка не містила записів про пошкодження. Окрім того, ОСОБА_2 не володіє спеціальними знаннями, які допомогли б їй виявити приховані недоліки та прийняти інше рішення щодо товару неналежної якості.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» зазначає, про інформованість позивача використовування автомобілю на демонстраціях, при цьому він відповідав вимогам якості та позивачем оглянутий. Доводи позивача не містять викладу обставин про неможливість використання автомобіля за призначенням у зв&quін;язку із виявленими недоліками, які не знижують його вартість. Вказує на відсутність підстав для визнання договору недійсним. Вимоги про відшкодування моральної шкоди також вважає недоведеними.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з&qula;явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Приватний нотаріус Юр-Капінос А.Є. подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з&qut;;явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції установлено, що 31 серпня 2016 року між ТОВ з іноземними інвестиціями &qu=';АВТ Баварія&qut;; та ОСОБА_2 укладено Контракт №16-3962.
Відповідно до розділу 1 Контракту ТОВ з іноземними інвестиціями &que=;АВТ Баварія&qu.0; зобов'язалось поставити та передати, а ОСОБА_2 зобов'язалась оплатити та прийняти легковий автомобіль марки BMW 218d GranTourer F46, 2015 року виготовлення, об&qu; ;єм двигуна 1995 куб.см., колір &quf";Platinum Silver metallic&q?нт; VIN WBA2E510205C10205, що був у використанні, як демонстраційний, найменування моделі, ціна та специфікація якого міститься в додатку №1 від 31.08.2016 року, який є невід'ємною частиною цього Контракту. На день підписання Контракту загальна вартість товару складає 756073,31 грн., включаючи податок на додану вартість.
Пунктом 3.3. Контракту передбачено, що передача товару здійснюється разом з оформленням та передачею всієї супроводжувальної документації на товар, що включає в себе такі документи: договір купівлі-продаж транспортного засобу для реєстрації товару в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС; сервісна книжка; акт приймання-передачі; техпаспорт з відміткою про зняття з обліку; транзитні номерні знаки - оригінал; керівництво користувача.
Відповідно до п.8.1. Контракту продавець гарантує покупцю, що товар, переданий за цим контрактом, відповідає вимогам до якості, затвердженим заводом-виробником і визначеним в експлуатаційних документах. Товар не має явних видимих внутрішніх або зовнішніх пошкоджень.
Згідно п.8.8. Контракту у випадку, якщо недолік є істотним та не застереженим продавцем покупець має право вимагати від продавця реалізації інших прав, передбачених абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: вимагати розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця, товар. Одностороння відмова покупця від договору в повному обсязі або частково не допускається. При цьому під терміном «істотний недолік» розуміється недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від покупця причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий, його повторне усунення потребує понад чотирнадцять днів, він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Додатком №1 від 31 серпня 2016 року до Контракту передбачено обладнання та характеристики автомобіля.
02 вересня 2016 року між ТОВ з іноземними інвестиціями &quan;АВТ Баварія&quss; та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №16-3962Р, що посвідчений приватним нотаріусом Юр-Капіносом А.Є., зареєстрований в реєстрі за №1752.
Відповідно до цього договору ТОВ з іноземними інвестиціями &qupa;АВТ Баварія&quas; передало у власність ОСОБА_2, а остання прийняла у власність зазначений вище автомобіль.
Відповідно до п.6 договору автомобіль сторонами оглянутий, недоліків, які перешкоджають використанню автомобіля на момент огляду не виявлено, претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного автомобіля покупець не має.
02 вересня 2016 року сторонами підписаний акт №16-2018 прийому-передачі автомобіля.
В розрахунку вартості транспортного засобу під час його продажу знижка на нього склала 42,73%.
Згідно матеріалів страхової справи №218826 05 березня 2016 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з якою було пошкоджено автомобіль, страхове відшкодування склало 13235,92 грн. При цьому проводились роботи з відновлення передньої частини правих передніх дверей, задньої частини правих задніх дверей.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд висновки мотивував тим, що посилання позивача на обставини щодо пошкодження та кузовного ремонту транспортного засобу як обман є необґрунтованими, оскільки ці обставини не впливають на вчинення правочину та додержання вимог ст.203 ЦК України.
Суд також вказав, що позивачем не надано доказів того, що відповідач при укладенні договору застосував нечесну підприємницьку практику. Позивач не мала претензій як щодо умов контракту та договору при їх укладенні, засвідчивши свою згоду підписом, так і щодо якості використання автомобіля в подальшому. Знаючи, що автомобіль був у використанні, позивач мала можливість обстежити його на предмет прихованих недоліків.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вказав, що такі вимоги є похідними від основної, а відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Згідно із Законом України &q?кл;Про захист прав споживачів&q?і ; нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Згідно із змістом ст.4 цього Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Згідно із ст.6 цього Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Під якістю продукції слід розуміти такі її властивості, які закладені виробником, відповідність технічним умовам та умовам безпеки, що дозволяє використовувати продукцію за її призначенням.
Відповідно до положень ст.19 цього Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до частин 1 та 9 ст.15 цього Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Недійсність правочину на підставі ст.19 Закону унаслідок ненадання інформація про продукцію, яку продавець зобов&qu0p;язаний надати, застосовується у тих випадках, коли покупець умисно не був проінформований про наявні недоліки, що впливають на якість продукції та у зв&qut-;язку із чим її використання чи споживання здійснюється неможливим або ускладненим.
Проте в даному випадку не установлено наявність таких недоліків, у зв&q?іс;язку із чим використання транспортного засобу було б неможливим або ускладненим.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що Законом України &q?но;Про захист прав споживачів&q?ів; визначені інші правові наслідки у разі придбання продукції неналежної якості, проте в таких випадках відсутні підстави уважати про введення споживача в оману.
Відтак, виходячи з того, що позивач проінформована про використання автомобілю в демонстраційних цілях, об&q?і,;єктивно могла усвідомлювати ризики попереднього використання та виходячи з того, що недоліки хоч і є такими, що впливають на якість продукції, проте не є такими, які б загрожували безпеці, надійності та можливості використання за призначенням, колегія судів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним правочину із заявлених позивачем підстав.
Апеляційна скарга фактично зводиться до викладу обставин, зазначених в позовній заяві, обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції не містить.
Окрім того, суд першої інстанції правильно уважав про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є доведеним факт завдання моральної шкоди внаслідок недоліків продукції, зокрема, придбаного транспортного засобу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону ( п.5 ч.1 ст.4 Закону України &quза;Про захист прав споживачів&q?ни;).
Судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення суду помилково процитовано попередню редакцію вказаної правової норми, проте це не призвело до неправильного вирішення справи, відтак не є підставою для скасування судового рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 червня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді І.М. Вербова
В.В. Соколова