АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
20 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12018100090000689за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Києві, має середню освіту, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 12 квітня 2018 року Апеляційним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з 23.01.2018 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком чинності залишено без змін.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено вироком суду, 22 січня 2018 року. близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_5 , знаходячись поряд з навчальним корпусом № 11 Національного авіаційного університету по пр. Комарова, 1 в м. Києві, який на той момент був зачинений, звернувся до працівника охорони цього університету ОСОБА_8 з проханням впустити його у приміщення погрітись.
ОСОБА_8 впустив ОСОБА_5 до приміщення навчального корпусу .
Близько 00 год. 10 хв. 23 січня 2018 року ОСОБА_5 попрохав у ОСОБА_8 надати йому в користування мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка.
Не підозрюючи злочинних намірів ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_8 передав останньому власний мобільний телефон марки «Вlаскvіеw» , ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 1000 гривень , в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора МТС з № НОМЕР_3 , вартістю 20 гривень.
Маючи умисел на повторне викрадення чужого майна , ОСОБА_5 , діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення , вищевказаний телефон потерпілому ОСОБА_8 не повернув, на звернення останнього з вимогами повернути майно, не реагував.
Усвідомлюючи, що його злочинні дії мають відкритий характер, з метою уникнення від затримання та бажаючи настання злочинних наслідків обвинувачений ОСОБА_5 почав наносити потерпілому ОСОБА_8 удари кулаками по голові, тим самим застосував до нього насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, утримуючи при собі відкрито викрадене майно, спричинивши тим самим потерпілому майнову шкоду на суму 1020 гривень.
Згідно висновку судово-медичної експертизи за № 194 від 25.01.2018 р. потерпілому ОСОБА_8 обвинуваченим були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Не погодившись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій з урахуванням усних доповнень а апеляційному суді, просить не позбавляти його волі та надати змогу виправитись без відбування призначеного покарання.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначає, що має на утриманні малолітню дитину, має середню спеціальну освіту та працював у сфері автосервісу.
ОСОБА_5 вважає можливим призначення йому більш м'якого покарання, або звільнення від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та обвинуваченого, котрі підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.
В суді першої інстанції фактичні обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України ніким не оспорювались і відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, який повністю визнав вину у вчиненому, та дослідження матеріалів, які характеризують його особу і в силу положень ч.2 ст. 394 КПК України, судове рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення вказаних вище обставин.
При прийнятті рішення про розгляд кримінального провадження на підставі положень ч.3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Виконання цих вимог закону судом щодо ОСОБА_5 підтверджується журналом судового засідання та його технічним записом.
За таких обставин, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, повторно, є правильною.
Покарання обвинуваченому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, при цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, та обставини його скоєння, відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий, не зайнятий суспільно корисною працею. Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 , судом визнано щире каяття, обставин, які його обтяжують судом не встановлено.
Правильно врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків щодо виду та розміру покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст186 КК України, обравши його у виді позбавлення волі на певний строк у мінімальному розмірі передбаченому санкцією статті і, на думку колегії суддів, таке покарання не є занадто суворим або не справедливим для обвинуваченого.
Доводи обвинуваченого про наявність у нього на утриманні неповнолітньої доньки нічим не підтверджені, оскільки такі дані не містяться у матеріалах кримінального провадження, як не були вони надані і під час апеляційного розгляду, та не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.
Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року, яким ОСОБА_5 визнано винуватим за ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки - залишити без змін.
Ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - у той же строк з часу отримання копії ухвали.
Судді:
______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/1717/2018
Категорія ч.2 ст.186 КК України
Суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_9
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1