19 вересня 2018 року
справа 756/11681/16-ц
провадження № 22-ц/796/3724/2018
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Судді-доповідача - Музичко С.Г.,
Суддів - Лапчевської О.Ф., Рубан С.М.,
при секретарі - Юрчуку С.В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 лютого 2018 року у складі судді Луценко О.М. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 118 488,69 доларів США, суму заборгованості за відсотками у розмірі 98 585,31 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 25 703,10 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 37 898,29 доларів США та судовий збір у розмірі 107 310,70 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 20 лютого 2018 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 280 675,39 доларів США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом пропустивши строк позовної давності, оскільки положеннями кредитного договору передбачено, що термін повернення кредиту змінюється у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань протягом більше ніж п'ять календарних днів підряд. Позичальником не сплачено черговий платіж за даним договором у травні 2010 року, тобто саме з цього моменту виникло право у позивача на звернення до суду про стягнення заборгованості.
Також зазначає, що порука припинилася, оскільки позивачем не пред'явлено вимоги до поручителя про дострокове погашення заборгованості протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому, позивачем надано розрахунок заборгованості, який не відповідає дійсності.
В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Посилається на те, що сторони кредитного договору врегулювали питання дострокового повернення коштів, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу. Таким чином, строк для пред'явлення позову про стягнення спірної заборгованості сплив, а позивач звернувся до суду пропустивши його. Зазначає, що звернення позивача до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно не перериває перебігу строку позовної давності. Судом першої інстанції не взято до уваги висновки, викладені у постановах Верховного Суду України по аналогічним справам.
На його думку, розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, є невірним, оскільки позивач здійснив його починаючи з 2008 року, проте кредитний договір укладений у 2006 році.
Крім того, судом першої інстанції не встановлено наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій у іноземній валюті.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що банком на адресу ОСОБА_2 було направлено інформаційний лист від 20.12.2010 року, який не є вимогою про повне дострокове повернення заборгованості у розумінні п.4.5 договору кредиту, а тому позивач звернувся до суду у межах строків позовної давності, оскільки термін дії договору та виконання зобов'язань за ним сторонами визначено до 24.07.2021 року. Крім того, розрахунок заборгованості за кредитним договором є правильним, відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що розрахунок є помилковим.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що при укладенні договору кредиту сторони погодили, що термін його дії встановлено до 24.07.2021 року. З метою встановлення контакту з позичальником, банком надіслано йому інформаційний лист, який містив роз'яснення наслідків подальшого ухилення від повернення суми кредиту та відомості про засоби зв'язку з банком. В даному листі не зазначено з якої дати позичальником не виконуються обов'язки передбачені договором кредиту, а тому не можливо встановити 90-денний термін невиконання ним умов договору, передбачений п.4.5. На його думку, позивач звернувся до суду з позовом не пропустивши строки позовної давності. Також вказує, що ОСОБА_2 не спростовано наданий позивачем розмір заборгованості за договором кредиту.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &q?ок;Про судоустрій і статус суддів&qu
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційні скарги підтримав, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 апеляційні скарги підтримала, просила їх задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами умови кредитного договору не виконано, а тому наявні підстави для солідарного стягнення заборгованості. Позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 25.07.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №405/350/06-Ж, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 158 000,00 доларів США терміном до 24.07.2021 зі сплатою 13% річних (а.с.13-15 т.1).
Згідно з умовами даного договору, позичальник щомісячно до 10 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів у розмірі 878,00 доларів США.
За приписами п. 2.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті за фактичну кількість днів у періоді, нарахованих процентів за користування кредитом, можливих пень та штрафів, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.
У пункті 4.2. договору зазначено, що у разі прострочення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в п.3.3.14 цього договору, терміну сплати комісії за дострокове повернення кредиту (частини кредиту), визначеного в п.3.3.15 цього договору; строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених будь-яким з п.п. 1.1., 2.6.З., З.2.З., 4.4., 5.4. цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по договору кредиту №405/350/06-Ж від 25.07.2006 року, 25.07.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір поруки № 04/П-1157, згідно з умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 обов'язків перед кредитором, що випливають з укладеного між позичальником та кредитором договору кредиту №405/350/06-Ж від 25.07.2006 року, зокрема обов'язків щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (штрафів та пені) в розмірі та на умовах, визначених договором кредиту, а також відшкодування витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за договором кредиту та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за договором кредиту в порядку черговості, встановленої договором кредиту (а.с.16-17 т.1).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
На суд покладено обов'язок перевірки причин пропуску строку звернення до суду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами дійсно був укладений кредитний договір, в якому вони погодили всі його істотні умови, позивачем за даним договором було передано відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 158 000 доларів США. Дана обставина сторонами не заперечувалася.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачі до суду першої інстанції заявили клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
З наданого представником позивача до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що останній платіж ОСОБА_2 було здійснено 09.04.2010 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.06.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.09.2013 року, по справі №369/4382/13-ц, позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук СергійПавлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Вказаними рішеннями встановлено, що у вимозі банку на адресу відповідачів від 20.12.2010 року №08.4-09/96-7027 про здійснення дострокового погашення кредиту вказана заборгованість по кредиту становить 130 358,82 доларів США, а також відсотки за користування кредитом в розмірі 3 481,68 доларів США.
Відповідно до виконавчого напису від 31.10.2012 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, задоволено вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 167 008,83 доларів США, з яких: сума заборгованості за кредитом складає 118 488,69 доларів США, сума заборгованості за відсотками складає 40 982,18 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 2 876,98 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 4 660,98 доларів США (а.с.76 т.2).
Висновком експертного дослідження від 30.08.2018 року №12-3/4 Київського науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру МВС України встановлено, що в суму 118 488,69 доларів США, яка вказана у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу КовальчукаС.П. від 31.10.2012 року, включено щомісячні обов'язкові нарахування за період з серпня 2006 року по липень 2021 року, які належать до сплати відповідно до графіку повернення суми кредиту за договором від 25.07.2006 року №405/350/06-Ж (а.с.108-126 т.2).
Відповідно до п.4.5 договору кредиту №405/350/06-Ж від 25.07.2006 року, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п.3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів підряд та/або перевищення сумою прострочення заборгованості позичальника за цим договором суми кредиту за п.1.1 цього договору більш як на 10%, та/або несплати позичальником більше ніж однієї виплати за цим договором, яка перевищує 5% суми кредиту за п.1.1 цього договору, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення з вимогою кредитора про повернення заборгованості за цим договором, повернути кредитору в повному обсязі свою заборгованість за цим договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги кредитора, що виплавають з цього договору, в тому числі: кредит, проценти за кредитом, комісії, неустойку (пеню, штраф), передбачені цим договором.
Положеннями п. 7.4 договору кредиту №405/350/06-Ж від 25.07.2006 року передбачено, що у разі настання обставин, визначених п.п.2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, що спив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, нараховані штрафи та пеню.
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.
Враховуючи, що останній платіж за кредитним договором було здійснено 09.04.2010 року, що свідчило про неналежне виконання позичальником обов'язків, покладених кредитним договором, 20.12.2010 року банком направлено ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту, а тому строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів після оплати останнього платежу.
Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на січень 2011 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише у вересні 2016 року, з пропуском строку позовної давності.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Відповідно до ч.1 ч.2 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Проте, представником позивача не надано до суду доказів того, що позичальником вчинено відповідні дії, які свідчать про визнання заборгованості.
При цьому, позивач не звертався до суду з позовом до позичальника про стягнення заборгованості.
Ухваливши рішення про стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, пені за тілом кредиту та пені за відсотками, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк позовної давності був перерваний, оскільки у 2013 році було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса. Вчинення виконавчого напису нотаріуса та виконання не перериває строку позовної давності у відповідності до ст.264 ЦК України.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.
Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, про припинення поруки за договором поруки № 04/П-1157 від 25.07.2006 року.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.
Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.
Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя.
За умовами укладених між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору поруки від 25.07.2006 року вбачається, що порука діє з моменту укладення договору та до моменту повного виконання забезпечених порукою зобов'язань.
Таким чином, поручителя ОСОБА_3 слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України, тобто протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором банком направлялися на адресу позичальника 20.12.2010 року про дострокове погашення кредитної заборгованості.
Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, і був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя ОСОБА_3 протягом шести місяців, від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, тобто до 20.06.2011 року. Оскільки такі вимоги не були заявлені до поручителя протягом шести місяців після настання строку виконання зобов'язань, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинила свою дію.
Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до статті 141 ЦПК України, з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 160 966,05 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 лютого 2018 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00039019) на користь ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 160 966,05 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст виготовлено 24 вересня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді