03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/7220/2018
.
20 вересня 2018 року м. Київ
Справа № 759/18473/17
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Шебуєва Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3,
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року, постановлене у складі судді Шум Л.М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа - Регіональне виробниче управління «Київавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
встановив:
У грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», третя особа - Регіональне виробниче управління «Київавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального виробничого управління «Київавтогаз» №252к від 02 грудня 2016 року про переміщення, звільнення позивача та поновлено його на посаді начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції №2 м. Вінниця Регіонального виробничого управління «Київавтогаз» з 15 грудня 2016 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року у розмірі 75095 грн. 47 коп., без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів. Проте рішеннями судів не було охоплено період стягнення середньої заробітної плати з 26 вересня 2017 року по 27 листопада 2017 року в розмірі 16513 грн. 14 коп.
Незаконним звільненням та тривалими судовими розглядами трудових спорів, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в незадовільному самопочутті, втраті засобів до існування, неналежному забезпеченні родини, моральну шкоду оцінює в сумі 50000 грн. З огляду на викладене, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, позивач просить стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 вересня 2017 року по 27 листопада 2017 року в розмірі 16 513 грн. 14 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи.
Вказувала, що суд першої інстанції встановив, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва стягнуто на користь позивача середній заробіток за період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року. В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідачем під час виконання судових рішень були повністю виконані зобов'язання перед позивачем щодо поновлення його на роботі та виплати на його користь всіх присуджених судом сум.
Проте рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року не було охоплено період з 26 вересня 2017 року по 27 листопада 2017 року. Тому вважає, що з ДП «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути середню заробітну плату за цей період. Отже, ОСОБА_2 у зв'язку з незаконним звільненням підлягає до сплати сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 вересня 2017 року по 27 листопада 2017 року у розмірі 16 513 гри. 14 коп. з розрахунку: середньоденна заробітна плата (393,17 грн.) х кількість днів вимушеного прогулу (42 робочі дні ).
Зазначала, що при розгляді справи у Святошинському районному суді м. Києва та в Апеляційному суді м. Києва сума стягнення за час вимушеного періоду і до самого поновлення не розраховувалась, оскільки на той час позивача ще не було поновлено на посаді. При поданні на той час позову були відсутні період, за який має стягуватися середній заробіток за час вимушеного прогулу, та сама сума стягнення. Оскільки судами було враховано лише період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року, то відповідачем було сплачено суму у розмірі 53 772 грн. 01 коп.
Крім того, посилалась на те, що у зв'язку зі звільненням, сім'я позивача втратила засіб до існування, оскільки він був єдиним годувальником у родині. Для позивача як для чоловіка було важко не мати змоги забезпечувати свою сім'ю, що пригнічувало його і принижувало гідність. Позивач не міг повноцінно заплатити за комунальні послуги, а це теж в свою чергу принижувало його гідність. За весь час позивач не мав змоги працювати, так як формулювання в трудовій книжці причин звільнення фактично позбавляло його можливості працевлаштуватися через негативне ставлення суспільства, що спричиняє йому душевне хвилювання і страждання. Цілий рік позивач відстоював свої права у суді, після чого був поновлений на посаді. Вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди є обґрунтованими та доведеними.
У відзиві на апеляційну скаргу директор Дочірнього підприємства «Укравтогаз» посилається на те, що рішення суду винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстав для його скасування немає, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Вказував, що Святошинським районним судом м. Києва при винесенні рішення про поновлення позивача на роботі також було прийнято рішення про виплату позивачу середнього заробітку за період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року. Виконуючи судові рішення, відповідачем були повністю виконані зобов'язання перед позивачем щодо поновлення його на роботі та виплати на його користь всіх присуджених сум за період, що вказаний у судових рішеннях. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за період з 26 вересня 2017 року по 27 листопада 2017 року у розмірі 16513 грн. 14 коп.є безпідставною та неправомірною. Також зазначає, що дні 26 вересня та 27 листопада 2017 року увійшли в розрахунок суми середнього заробітку, який був сплачений позивачу.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.
Представник відповідача ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» Легкобит І.П. вважала доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутність у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 вересня 2017 року по 27 листопада 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час виконання судових рішень були повністю виконані зобов'язання перед позивачем щодо поновлення його на роботі та виплати на його користь всіх присуджених судом сум.
Також суд зазначив, що оскільки позивачем постанова Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року не оскаржувалась, вимоги позову щодо стягнення середнього заробітку за період з 26 вересня по 27 листопада 2017 року в розмірі 16 513 грн. 14 коп. суд визнає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказаний період увійшов в розрахунок сум середнього заробітку, який був сплачений відповідачем позивачу.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи, зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального виробничого управління «Київавтогаз» №252к від 02 грудня 2016 року про переміщення ОСОБА_2 на посаду начальника АГНКС №1.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції №2 м. Вінниця Регіонального виробничого управління «Київавтогаз» за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з 14 грудня 2016 року на підставі наказу №262 від 14.12.2016 та скасовано цей наказ.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника автомобільної газонаповнювальної компресорної станції №2 м. Вінниця Регіонального виробничого управління «Київавтогаз» з 15.12.2016 року.
Стягнуто з регіонального виробничого управління «Київавтогаз» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року в розмірі 135 766 грн. 62 коп.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку ( розмір не зазначено) відповідно до ст. 367 ЦПК України допущено до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з регіонального виробничого управління «Київавтогаз» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року в розмірі 135 766 грн. 62 коп. і в частині виплати середнього заробітку відповідно до ст. 367 ЦПК України та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року у розмірі 75095 грн. 47 коп. без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів.
Допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку не більш як за один місяць у розмірі 7863 грн. 40 коп.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
На виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року наказом Регіонального виробничого управління «Київавтогаз» Дочірього підприємства «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» №323-к поновлено ОСОБА_2 на роботі з 15 грудня 2016 року, зобов'язано виплатити позивачу середній заробіток відповідно до ст. 367 ЦПК України в межах заробітної плати за один місяць (а.с. 12).
Згідно з платіжними дорученнями №№ 8431- 8434 від 28 листопада 2017 року, позивачу виплачено середній заробіток за один місяць згідно з рішенням суду в розмірі 6679 грн. 85 коп., сплачено податок з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.
Згідно з платіжними дорученнями №№ 10084 - 10091 від 28 лютого 2018 року позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 53 772 грн. 01 коп., нараховано та сплачено єдиний внесок 22 % на середній заробіток в розмірі 14 695 грн. 46 коп., податок з доходів фізичних осіб в розмірі 12 023 грн. 56 коп., військовий збір 1001 грн. 96 коп., проведено повний розрахунок на дату звільнення - 5759 грн. 57 грн., податок з доходів фізичних осіб - 1287 грн. 86 коп., військовий збір за повний розрахунок - 107 грн. 32 коп. (а.с. 60-70).
Відповідно до ст. 235 ЦПК України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, враховуючи вимоги зазначеної норми, середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен бути виплачений працівникові за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з дня незаконного звільнення по день фактичного поновлення на роботі.
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови Апеляційного суду міста Києва, колегія суддів не погодилась із розрахунком середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та її розміром, тому середньоденний заробіток було розраховано апеляційним судом у відповідності із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року та визначено у розмірі 393 грн. 17 коп.
Загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу була визначена в кількості 191 день, а період вимушеного прогулу - з 14 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року, в межах позовних вимог.
Таким чином сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу розрахована апеляційним судом в розмірі 75 095 грн. 47 коп., без врахування відповідних податків та обов'язкових платежів, за вказаний період, по 26 вересня 2017 року включно, відповідно до заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законними і обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, що не був охоплений попереднім судовим рішенням, оскільки зазначений період не був предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції.
Доводи представника відповідача про те, що дні 26 вересня 2017 року та 27 листопада 2017 року увійшли до розрахунків, є обґрунтованими, оскільки 26 вересня 2017 року включено до розрахунку на підставі рішення суду, а 27 листопада 2017 року - при проведенні повного розрахунку на дату звільнення, адже 11 грудня 2017 року наказом Регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» №344к від 11 грудня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника АГНКС за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 36).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2017 року по 27 листопада 2017 року, тобто за 42 робочі дні, не включаючи день 27 листопада 2017 року : 393 грн. 17 коп. х 42 робочі дні = 16513 грн. 14 коп., з утриманням із цієї суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Висновки суду першої інстанції про те, що вказаний період увійшов до розрахунку, не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать змісту постанови Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року. Також є безпідставними посилання суду на неоскарження ОСОБА_2 зазначеної постанови, оскільки наказ про поновлення позивача на роботі був виданий на підставі рішення суду, і період з 27 вересня 2017 року по день фактичного поновлення позивача на роботі не був предметом апеляційного перегляду.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду у частині стягнення суми середнього заробітку та ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141, 382 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди на суму 50 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були перераховані усі належні позивачу суми, з боку відповідача будь-яких порушень прав позивача судом не встановлено, тому вимоги позивача не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем жодним доказом не доведено заподіяння йому моральних страждань.
З такими висновками суд першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх законними та обґрунтованими.
Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на незаконність дій позивача, що полягають у звільненні його з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з чим позивач тривалий час був позбавлений можливості працювати, отримувати заробітну плату та утримувати сім'ю.
Також позивач посилається на те, що наказом від 27 листопада 2017 року було необґрунтовано вказано виплатити середній заробіток лише за один місяць, а не в повному обсязі, відповідно до рішення суду, чим позбавлено позивача засобів до існування.
Однак колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення таких позовних вимог, оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із незаконним звільненням, були предметом судового розгляду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, та рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди було відмовлено, і позивачем рішення суду у вказаній частині не оскаржувалось.
Посилання позивача про заподіяння йому моральної шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум середнього заробітку, присуджених за рішенням суду, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 237-І КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тобто підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема, порушення власником або уповноваженими ним органом законних прав працівника.
Як встановлено з матеріалів справи, рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23 листопада 2017 року було допущено до негайного виконання відповідно до ст. 367 ЦПК України ( в редакції на час ухвалення рішення), згідно з якою суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Згідно з наказом відповідача від 27 листопада 2017 року та платіжним дорученням від 28 листопада 2017 року, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, було виконано своєчасно.
Посилання позивача про несвоєчасну виплату решти присудженої суми також є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 368 ЦПК України ( в редакції на день ухвалення рішення суду першої інстанції) та ст. 430 ЦПК України, звернення судових рішень до виконання відбувається після набрання ними законної сили, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад цивільного судочинства.
Враховуючи, що судове рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу набуло законної сили 26 лютого 2018 року, а присуджена судом сума у повному обсязі була нарахована та прийнята до виплати позивачу платіжним дорученням № 10084 від 28 лютого 2018 року, порушень прав позивача при виконанні зазначеного судового рішення відповідачем не допущено.
За викладених обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норма матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування оскаржуваного рішення у зазначеній частині судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374- 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове судове рішення:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( код ЄДРПОУ 36265925) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2017 року по 27 листопада 2017 року у розмірі 16 513 ( шістнадцять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 14 коп., з утриманням із цієї суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( код ЄДРПОУ 36265925) на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
ЧобітокА.О.