АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 757/73504/17-ц Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Т.В.
апеляційне провадження № 22-ц/796/6292/2018 Доповідач: Заришняк Г.М.
19 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Дроздовій Ж.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів.
В обґрунтування позову вказував, що постановою від 20 листопада 2006 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області стягнув з військової частини НОМЕР_3 на його користь грошову компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 16 661,43 грн. та 3,40 грн. судових витрат. Виконавча служба в м. Мукачеві, яка займалася виконанням рішення суду, неодноразово повертала виконавчого листа без виконання, а позивач щоразу знову надсилав його виконавчій службі, про що є відмітки на виконавчому листі. 14 листопада 2013р. виконавчий лист був надісланий до Стрийського управління Державної виконавчої служби України у Львівській області, м. Стрий, 8240, вул. Замкова, 1. Одночасно було надіслано копію ухвали суду про заміну сторін у виконавчому провадженні, у якій військова частина НОМЕР_3 була замінена на військову частину НОМЕР_1 .
Стрийським управлінням Державної виконавчої служби України рішення суду також не було виконано, в зв'язку з чим 25 липня 2014 року виконавчий лист був направлений до Державної казначейської служби України, на яку покладено обов'язок по виплаті грошової компенсації.
Державна казначейська служба України гроші до цього часу не виплатила.
Таким чином, за 10 років і 9 місяців, які пройшли з часу набрання чинності рішенням суду, виплата грошей не проведена. Звернення до суду позивач мотивує необхідністю захисту власності, тобто присуджених йому грошей від знецінення через інфляцію.
Просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо тривалого невиконання постанови Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області від 20 листопада 2006 року про стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за продовольче забезпечення та визнати борг військової частини НОМЕР_1 перед позивачем станом на 01.10.2017 р. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 73 685 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.
В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач не з'явився, в поданій до суду заяві просив справу розглядати в його відсутність.
Представник військової частини до суду не з'явився про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник Державної казначейської служби проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як видно з позовної заяви, ОСОБА_1 проходив військову (публічну) службу, і у військової частинивиникла перед ним заборгованість за продовольче забезпечення.
Постановою від 20 листопада 2006 року Мукачівський міжрайонний суд Закарпатської області стягнув з військової частини НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 16 661,43 грн. та 3,40 грн. судових витрат. Вказаний спір був розглянутий за нормами КАС України, оскільки правовідносини, на підставі яких було прийнято рішення про сплату позивачеві грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення, виникли у зв'язку з проходженням ним військової служби, яка регулюється нормами спеціального законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання судових рішень, за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень і за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством України у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно з п.3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Як видно з доводів представника Державної казначейської служби України, на виконанні в Казначействі за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» дійсно знаходиться виконавчий, виданий 05.12.2006 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області по справі №2-а-1142/2006 за позовом ОСОБА_1 .
Пунктом 1, 2 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
З позовної заяви слідує, що позивач ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії відповідачів щодо тривалого невиконання постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2006 року про стягнення на його користь грошової компенсації за продовольче забезпечення та визнати борг військової частини НОМЕР_1 перед позивачем станом на 01.10.2017 р. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 73 685 грн.
Разом з тим, Державна казначейська служба України є суб'єктом владних повноважень. Позивачем оскаржуються дії суб'єкту владних повноважень та державного органу, спір пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби у Військовій частині, а тому вказаний спір є публічно-правовим і повинен бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.
Проте суд першої інстанції в супереч вимогам закону розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи те, що вимоги, пред'явлені ОСОБА_1 за цим позовом, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають бути розглянуті за нормами адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі з підстав, передбачених п.1, ч.1 ст.255, ст.377 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.255, 367, 374, 377, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року - скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів - закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2018 року.
Головуючий:
Судді: