19 вересня 2018 року м. Київ
Справа № 753/4885/18
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/7100/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Невідомої Т.О.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Левенця Б.Б.
за участю секретаря: Сербін Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного концерну «Укрборонпром» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до Державного концерну «Укрборонпром» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював на посаді головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення ВТС Управління інформації та аналітики ДК «Укроборонпром» з тримісячним строком випробування до 07.03.2018 року. 26.02.2018 року його було звільнено з займаної посади у зв'язку із встановленням його невідповідності займаній посаді, на яку його прийнято, протягом строку випробування та виконуваній роботі, згідно п.11 ст.40 КЗпП України, однак в процесі роботи до нього не було жодних нарікань. Крім того, попередження про його звільнення від 21.02.2018р. було підписано Генеральним директором ДК «Укроборонпром» ОСОБА_2, в той час як Указом Президента України від 12.02.2018р. останній був звільнений з займаної посади, а Указом Президента України від 21.02.2018р. було призначено нового генерального директора ДК «Укроборонпром» - Букіна П., за підписом якого був виданий наказ про його звільнення. Тобто, ОСОБА_2 не мав повноважень приймати таке рішення, оскільки вже був звільнений. Також, відповідачем порушена процедура звільнення, а саме норми трудового законодавства щодо письмового попередження працівника про звільнення за три дні. Просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 26.02.2018р., поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 20 058,30 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неправильну оцінку судом доказів, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 26.02.2018р., поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 20 058,30 грн. Зазначає, що його було безпідставно звільнено з роботи, оскільки він справлявся із своєю роботою, що підтверджено також показаннями свідків. Доповідна записка від 18 травня 2018 року №UOP2.21-4585 в порушення правил діловодства не була зареєстрована у ДК «Укроборонпром». Суд неправильно оцінив інший доказ - службову записку від 16 лютого 2018 року №8.2-14, оскільки автор записки ОСОБА_4 зазначив, що він виконував поверхневий аналіз інформації, необхідної для підготовки висновків по ряду локомотивних продуктів підприємств концерну самостійно, а в суді ОСОБА_4 повідомив, що таке завдання він виконував не самостійно, а з іншим співробітником. Суд не надав належної оцінки його доводам щодо порушення ДК «Укроборонпром» строків повідомлення про звільнення, визначених ч. 2 ст. 28 КЗпП України. Звертає увагу на те, що повідомлення про звільнення він отримав 21 лютого 2018 року, третій день строку припав на 26 лютого 2018 року, так як 24 лютого 2018 року був вихідним днем. Відповідно, наказ про його звільнення міг бути підписаний лише 27 лютого 2018 року. Також суд не надав належної оцінки тому, що повідомлення про його звільнення підписав ОСОБА_2 21 лютого 2018 року як генеральний директор ДК «Укроборонпром», хоча він був звільнений з посади 12 лютого 2018 року згідно Указу Президента України №26/2018. 21 лютого 2018 року Указом Президента України було призначено нового генерального директора ДК «Укроборонпром» - Букіна П.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.
15 серпня 2018 року представник ДК «Укроборонпром» подав відзив на апеляційну скаргу. Просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що звільнення за результатами випробування є правом роботодавця, яке закріплене КЗпП України, та включає в себе право роботодавця самостійно визначати відповідність працівника виконуваній роботі. В результаті виявленої невідповідності ДК «Укроборонпром» скористалося своїм правом на звільнення позивача. При цьому, ДК «Укроборонпром» було дотримано процедуру звільнення позивача, наказ про звільнення був підписаний уповноваженою особою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Фєдюшкіна Є.І. та Божков Т.І. в інтересах ДК «Укроборонпром» просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно наказу ДК «Укроборонпром» від 07.12.2017 р. № 237-ОС ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення ВТС Управління інформації та аналітики, з тримісячним строком випробування (а.с.47).
Листом від 21.02.2018р. за підписом генерального директора ОСОБА_2. Адміністрація Державного концерну «Укроборонпром» попередила ОСОБА_1, що він буде звільнений 23.02.2018р. як такий, що не пройшов випробувальний термін (а.с.14).
Указом Президента України №26/2018 від 12.02.2018р. ОСОБА_2 був звільнений з посади генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» (а.с.13).
Наказом ДК «Укроборонпром» №43-ОС від 22.02.2018р. &quti;Про звільнення ОСОБА_2.&qula; останній був звільнений з посади генерального директора ДК «Укроборонпром» на підставі Указу Президента України №26/2018 від 12.02.2018р. (а.с.63).
Указом Президента України №38/2018 від 21.02.2018р. на посаду генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» був призначений Букін П.Ю. (а.с.15).
Наказом генерального директора ДК «Укроборонпром» Букіна П.Ю. від 26.02.2018 р. № 49-ОС ОСОБА_1 був звільнений з посади головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення ВТС Управління інформації та аналітики у зв'язку з встановленням його невідповідності займаній посаді, на яку його прийнято, протягом строку випробування та виконуваній роботі згідно п.11 ст.40 КЗпП України (а.с.5).
Підставою для звільнення було зазначено службову записку від 16 лютого 2018 року №8.2-14.
Відповідно до вказаної службової записки, складеної т.в.о. начальника управління інформації та аналітики ОСОБА_4, ОСОБА_1 при виконанні покладених на нього завдань не зарекомендував себе як грамотний та досвідчений фахівець, були нарікання з боку керівників управління та відділу, в першу чергу, пов'язані із незадовільною виконавчою дисципліною-відсутністю контролю за проходженням документів, які були на його виконанні; негативною його рисою є відсутність ініціативи щодо вирішення проблемних питань, які виникали під час повсякденної діяльності; має незадовільну комунікабельність, невпевненість у спілкуванні як всередині колективу, так і в Концерні в цілому, інертність. Зазначені риси характеру стоять на заваді вчасного та якісного виконання завдань та заважатимуть у подальшому. З огляду на зазначене, 13.02.2018 р. ОСОБА_1 було повідомлено про незадовільний рівень виконання завдань, які були покладені на нього, як на головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення ВТС (а.с.55-56).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ДК «Укрборонпром» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Колегія суддів не убачає підстав для скасування вказаного рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
Відповідно до ст. 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців; строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
Статтею 28 КЗпП України визначено, що коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.
У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в Постанові від 29 березня 2018 року по справі № 381/4968/16-ц питання про відповідність чи невідповідність працівника обумовленій роботі, оцінку його професійних та ділових якостей дає власник або уповноважений ним орган та не може вирішуватись судом.
Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що у відповідача були відсутні підстави для його звільнення у зв'язку з встановленням його невідповідності займаній посаді, на яку його прийнято, оскільки він виконував свою роботу належним чином, зауваження до нього були відсутні.
Питання відповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, відноситься до виключної компетенції роботодавця.
При цьому, роботодавець не зобов'язаний документувати в чому саме проявляється така невідповідність.
Згідно службової записки від 16 лютого 2018 року №8.2-14 під час випробувального терміну ДК «Укроборонпром» було встановлено, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, на яку його прийнято.
Враховуючи викладене, у ДК «Укроборонпром» були наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням його невідповідності займаній посаді, на яку його прийнято.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на порушення з боку відповідача строків повідомлення про звільнення, визначених ч. 2 ст. 28 КЗпП України.
Як було встановлено, повідомлення про звільнення у зв'язку з встановленням його невідповідності займаній посаді, на яку його прийнято, ОСОБА_1 отримав 21 лютого 2018 року.
Оскільки 24 лютого 2018 року припало на суботу, наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади був винесений 26 лютого 2018 року, тобто, з дотриманням строків повідомлення, визначених ч. 2 ст. 28 КЗпП України.
Доводи скарги про те, що наказ про його звільнення міг бути винесений лише 27 лютого 2018 року, є безпідставними.
Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що повідомлення про звільнення підписав ОСОБА_2. 21 лютого 2018 року як генеральний директор ДК «Укроборонпром», хоча він був звільнений з посади 12 лютого 2018 року згідно Указу Президента України №26/2018.
КЗпП України не містить приписів щодо того хто має підписувати повідомлення про звільнення працівника відповідно до ст. 28.
Для дотримання прав працівника, який був прийнятий на роботу з випробувальним терміном, є необхідним сам факт повідомлення про його звільнення.
ОСОБА_1 не спростовував, що він отримав повідомлення про звільнення 21 лютого 2018 року.
Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був звільнений з посади генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» відповідно до Указу Президента України №26/2018 від 12.02.2018р., а Наказ про звільнення ОСОБА_2. по ДК «Укроборонпром» був винесений новим генеральним директором 22.02.2018р. (а.с.63).
Наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення ВТС Управління інформації та аналітики у зв'язку з встановленням його невідповідності займаній посаді, на яку його прийнято, від 26.02.2018 р. № 49-ОС був підписаний вже новим генеральним директором ДК «Укроборонпром» Букіним П.Ю., який таким чином погодився з висновком про невідповідність позивача посаді, на яку його було прийнято, та видав наказ про його звільнення до спливу випробувального терміну.
Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
Б.Б. Левенець