1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року,
за участі: прокурора ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно, яке було вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що прокурором на підставі наданих матеріалів доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики зникнення майна, та прийшов до висновку, що з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вищевказане майно.
Не погоджуючись з таким рішення, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження, та скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року.
Щодо строку апеляційного оскарження адвокат зазначає, що копію оскаржуваної ухвали отримав 15 березня 2018 року.
Так, автор апеляційної скарги посилається на те, що як в клопотанні прокурора так і в ухвалі слідчого судді не вказано про те, яке відношення до злочину та групи осіб щодо яких здійснюється досудове розслідування має ОСОБА_6 .
Зазначає, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваного в рамках даного кримінального провадження.
Додає, що слідчим суддею не в повній мірі враховано обставини справи та причетність до неї ОСОБА_6 .
Крім того, адвокат ОСОБА_5 стверджує, що прокурором не надано аргументів щодо можливості використання вказаного майна в якості речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України.
Посилається і на те, що транспортні засоби, на які накладено арешт не мають відношення до ОСОБА_6 , та належать знайомим останнього, а накладення арешту порушує права третіх осіб.
В судове засідання автор апеляційної скарги не з'явився, про причини своєї неявки не повідомляв, хоча про час та місце судового засідання йому було завчасно повідомлено, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю останнього, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 24 липня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017000000001212, за фактами систематичного вимагання та отримання неправомірної вигоди службовими особами за вчинення службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій з використанням службового становища в складі організованої групи та набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави у власність активів у знаному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, незаконного зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту та збуту наркотичних засобів у особливо великих розмірах, організації або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою та розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установлених, організаціях та їх підрозділах незалежно від форми власності, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 368-2, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 306 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до незаконного зберігання, перевезення з метою збуту, а також збуту наркотичних засобів, а саме «кокаїну» причетний ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
06 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку за адресою місця проживання ОСОБА_6 ..
В період з 08 по 09 лютого 2018 року проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено: згорток фольги в якому виявлена речовина біло-жовтого кольору; 6 поліетиленових пакетів в яких знаходяться пачки від сигарет в розгорнутому вигляді; 8 стріляних гільз калібру 30.06; 1 стріляна гільза калібру 308; залишки від каміння; 7 стріляних гільз 308; 1 прозорий поліетиленовий пакет з речовиною білого кольору; планшет марки IPad (16 GB) серійний номер DN6GDF46DFH з кабелем живлення; нетбук «ASUS» з кабелем живлення в корпусі білого кольору, серійний номер 15G1023224BOF4; жорсткий диск чорного кольору серійний номер WCCOS0579782; паспорти та чорнові записи; сім-картку мобільного оператора «Лайф»; сім-картку Лайф, пластикові сім тримачів кількості 4 штуки (2 МТС, 1 сім-сім, 1 «Київстар», упаковка від стартового пакета «Лайф», флеш накопичувач «Оліипус», упаковка від стартового пакета «МТС»; планшет IPad s/n: DLXK20T2F18P; мобільний телефон марки «Нокіа» в металевому корпусі з сім карткою «МТС»; телефон марки «Samsung» чорного кольору з сім-карткою «МТС»; телефон марки «Samsung» салатового кольору без сім-картки; телефон марки «LG» з сім-карткою та флеш накопичувачем на 512 МБ; копія паспорта ОСОБА_8 ( НОМЕР_1 ), копія паспорта ОСОБА_9 ( НОМЕР_2 ), копія свідоцтва про одруження вказаних осіб (ІФМ 000256); стартовий пакет «Лайф»; тюнер для відео зовнішнього спостереження; системний блок чорного кольору з боковим кулером; системний блок чорного кольору; 2900 доларів США, 1620 Євро, 610 гривень; 2 сім-картки «Лайф», 3 «Водафон», 1 травелсім, 1 орендж, 1 Київстар; системний блок; заправка для кальяна; каміння бурштину; мобільні телефони; ноутбук; дерев'яна люлька; прилад нічного бачення; ніж; відстріляну гільзу; колбу; ноутбук; чорний планшет; автомобіль марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_3 , синього кольору; автомобіль марки «Skoda SuperB», д.н.з. НОМЕР_4 в кузові білого кольору; автомобіль марки «Land Gruiser 200» д.н.з. НОМЕР_5 , чорного кольору.
12 лютого 2018 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно, яке було вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого суді Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року зазначене клопотання було задоволено частково та накладено решт на перелічене у клопотанні майно, окрім заправки для кальяну, колби та каміння бурштину.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Під час розгляду апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи частково клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12017000000001212, про накладення арешту на вищеперераховане майно, яке вилучене під час проведення обшуку 08 - 09 лютого 2018 року за адресою місця проживання ОСОБА_6 , слідчий суддя, як вбачається з матеріалів провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики зникнення майна.
Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно з великою вірогідністю може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме - постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_10 від 12 лютого 2018 року, про визнання його речовим доказом, що була надана в судовому засіданні апеляційної інстанції. Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_6 , з потребами кримінального провадження.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Посилання адвоката на те, що на даний час, у кримінальному провадженні ОСОБА_6 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених частиною 2 статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що прокурором не надано аргументів щодо можливості використання вказаного майна в якості речових доказів, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом постанови старшого слідчого від 12 лютого 2018 року про визнання арештованого майна речовими доказами.
Інші доводи на які посилається автор апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно, яке було вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке перераховане в ухвалі слідчого судді, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/1851/2018 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1