19 вересня 2018 року
справа 756/1169/18
провадження № 22-ц/796/6093/2018
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Судді-доповідача - Музичко С.Г.,
Суддів - Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.,
при секретарі - Юрчуку С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року у складі судді Андрейчука Т.В. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства,
У січні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом ОСОБА_3 про визнання батьківства, уточнивши свої вимоги просила визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_5, виключити відомості з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 про батька ОСОБА_6, внести відомості до актового запису про народження дитини ОСОБА_5, зазначивши батьком ОСОБА_3.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, представником позивача заявлено клопотання про призначення судово-медичної (генетичної) експертизи для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року клопотання представника позивача про призначення судово-медичної (генетичної) експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства задоволено.
Призначено у даній справі судово-медичну (генетичну) експертизу для визначення кровного споріднення між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, методом ДНК-аналізу, на вирішення якої поставлено запитання:
- «Чи є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2?».
Проведення експертизи доручено експертам Київського міського бюро судово-медичних експертиз (м. Київ, вул. Докучаєвська, 4), попередивши їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи №2/756/2929/18.
Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2, попередивши її про наслідки ухилення від участі в експертизі.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства зупинено на час проведення експертизи.
В поданій апеляційній скарзі представник відповідача просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції не було повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавлено його можливості висловити свою думку з приводу клопотання про призначення експертизи, визначитися зі своїми питаннями та поставити їх експерту. Зазначає, що ним подано заяву до суду, в якій він просив не розглядати справу у його відсутність.
Крім того, на його думку, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст.104 ЦПК України.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &qule;Про судоустрій і статус суддів&qute; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
В судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи клопотання про призначення судово-медичної (генетичної) експертизи, суддя виходив з того, що для ухвалення законного та обґрунтованого рішення по даній справі необхідно встановити факт кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Як закріплено у ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується, зокрема, за допомогою доказування - одного із основоположних елементів правосуддя.
Серед джерел доказів, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є висновок експерта.
Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється статтями 103-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року № 4038-XII, «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (далі «Інструкція»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу у справі.
З матеріалів справи слідує, що між сторонами виник спір про встановлення батьківства відповідача над малолітнім сином позивача. Позивач звертаючись до суду з позовом посилалася на те, що відповідач є батьком її малолітнього сина.
За таких умов вирішення питання, поставленого на розгляд експерта, входить до предмета доказування по справі
Крім того, звертаючись до суду з позовом позивач встановлює обсяг доказів, які вона подає на підтвердження заявлених вимог. Призначення експертизи в даній справі є лише одним з таких доказів, яким суд при ухваленні рішення надаватиме правову оцінку.
При цьому, колегія суддів критично ставиться до посилань апеляційної скарги, про те ,що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст.104 ЦПК України, оскільки в ній зазначено підстави проведення експертизи, питання, на яке експерт повинен надати висновок, експертну установу, які доручено проведення експертизи, матеріали справи, які надаються експертній установі для проведення експертизи, а також судом попереджено експерта про кримінальну відповідальність.
Доводи апеляційної скарги, щодо розгляду клопотання про призначення експертизи без належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавлено його надати свої заперечення з приводу призначення експертизи, є обґрунтованими, з огляду на наступне.
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 16.02.2018 року відкрито провадження в даній справі.
Відповідно до довідки ГУ ДМС України в м.Києві, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.91).
Про судове засідання, призначене на 28.03.2018 року відповідачу за адресою його реєстрації судом першої інстанції направлено повістку про виклик до суду, проте конверт повернувся на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.96).
Відповідно до протоколу судового засідання від 28.03.2018 року, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання задоволено судом та відкладено розгляд справи до 11.05.2018 року на 10 год. 30 хв. (а.с.102).
10.05.2018 року до суду першої інстанції представником відповідача направлено клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено прохання не розглядати дану справу у відсутність відповідача (а.с.105).
З протоколу судового засідання від 11.05.2018 року слідує, що судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суту на 04.06.2018 року на 16 год. 30 хв. (а.с.115-116).
Судом першої інстанції направлено відповідачу повістку про виклик до суду на 04.06.2018 року на 16 год. 30 хв., яка була повернута з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.119).
Положеннями ч.3, ч.4, ч.5 ст.103 ЦПК України передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Проте, призначаючи судово-медичну (генетичну) експертизу по даній справі, судом першої інстанції не було забезпечено представнику відповідача висловити свою думку з приводу клопотання про призначення експертизи, визначитися зі своїми питаннями та поставити їх експерту, визначитися із експертною установою, яка повинна проводити дану експертизу.
Крім того, у суду першої інстанції були відсутні докази належного повідомлення відповідача та його представника про судове засідання, призначене на 04.06.2018 року,
Отже, судом першої інстанції не виконано вимог процесуального закону щодо
повідомлення сторін, що у відповідності до ч.1 ст. 379, ч.3 п.3 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року скасувати.
Направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст виготовлено 24 вересня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді