АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 761/6908/15-ц Головуючий в І інстанції: Гуменюк А.І.
апеляційне провадження № 22-ц/796/6182/2018 Доповідач Заришняк Г.М.
19 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Дроздовій Ж.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Голуба Віктора Федоровича, діючого в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення вкладу, стягнення коштів за невиконання грошового зобов'язання за правочином, відшкодування збитків та моральної шкоди, -
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення вкладу, стягнення коштів за невиконання грошового зобов'язання за правочином, відшкодування збитків та моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказував, що 01 серпня 2014 року між ним та Банком було укладено договір про банківський вклад (депозит) «Класік» № 300131/92244/6-14, у відповідності з яким він розмістив у відповідача депозит в іноземній валюті на рахунок № 2630.2.074447.002 в сумі 5 218,77 євро на строк 6 місяців -з 01 серпня 2014 року по 01 лютого 2015 року, з виплатою 11,50 % річних. Після розірвання договору, він звернувся до відповідача з проханням про повернення вкладу та нарахованих відсотків, проте отримав відмову. Посилаючись на те, що відповідач у визначений договором строк та за його вимогою суму вкладу не повернув, не сплатив суму нарахованих за користування вкладом відсотків, та з урахуванням уточненних позовних вимог просив суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача суму вкладу у розмірі 5124,72 євро, 15,60 євро 3% річних і 60,83 євро упущеної вигоди, а всього 5201,15 євро, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн., яка була спричинена неправомірними діями відповідача, та стягнути витрати на юридичні послуги у розмірі 4 000, 00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 5 201,15 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 09 червня 2015 року складає 122 487 грн. 08 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі Голуб В.Ф., діючий в інтересах ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних та втраченої вигоди і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 01 серпня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», з одного боку, та ОСОБА_3, з другого боку, укладено Договір № 300131/92244/6-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» (далі - Договір), згідно якого останній розмістив на депозитний рахунок кошти у розмірі 5 218,77 євро строком на 6 місяців, із нарахуванням на суму вкладу 11,50% річних (а.с. 8-9).
На підставі меморіального валютного ордеру № 36737 від 01 серпня 2014 року відповідно до умов Договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийнято на депозит від ОСОБА_3 кошти у розмірі 5 218,77 євро (а.с. 10).
Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Пунктом 4.1 договору банківського вкладу сторонами визначено, що після закінчення строку, визначеного п.1.1 цього договору, або настання інших обставин визначених законодавством України чи цим договором, кошти з депозитного рахунка №2630.2.07444.002 повертаються клієнту за його письмовою вимогою шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або депозитний рахунок, а дія цього договору припиняється. Клієнт зобов'язаний надати Банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку вкладу, визначеного п.1.1 цього договору. Вказану письмову вимогу клієнт повинен надати банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається банком, а другий повертається клієнту з відміткою Банку про отримання письмової вимоги.
Звертаючись до суду, позивач вказував на те, що він неодноразово звертався до відповідача із заявою про повернення банківського вкладу, проте грошових коштів повернуто не було. 02 лютого 2015 року він з'явився до Банку для отримання повної суми вкладу, але натомість отримав лише суму у розмірі 100 євро, що підтверджується квитанцією (а.с. 12).
В подальшому ним було подано заяву до Голови правління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в якій він просив, видати кошти готівкою у відповідності до Договору, проте банківський вклад повернуто не було.
З матеріалів справи слідує, що станом на 16 лютого 2015 року на рахунку НОМЕР_1, відкритому у АТ «Банку «Фінанси та Кредит» на ім»я ОСОБА_3, залишок коштів по вкладу становить 5 124,72 євро (а.с.17).
Враховуючи те, що на час судового розгляду справи, взяті на себе зобов'язання згідно договорубанківського вкладу в порушення вимог п.4.1 вказаного договору відповідачем не виконано та суму вкладу із відсотками позивачеві не повернуто, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення суми банківського вкладу в розмірі 5 124,72 євро. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального і процесуального закону й в апеляційній скарзі не оспорювалося.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, а також в частині стягнення упущеної вигоди, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 625 ЦПК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В поданій апеляційній скарзі, представник відповідача вказував на те, що пунктом 5 постанови Правління Національнгого Банку України № 758 від 01 грудня 2014 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено обмеження у розмірі еквіваленту суми до 15 000 грн. на добу на здійснення таких виплат. Здійснити виплату позивачу суми банківського вкладу готівкою 02 лютого 2015 року в повному розмірі відповідач не мав можливості з урахуванням положень вказаної постанови НБУ, тобто із незалежних від Банку причин, а не в результаті винних дій працівників Банку, отримати суму вкладу частинами позивач не бажав, в зв'язку з чим сума банківського вкладу не може розглядатися у якості суми простроченого зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з такими доводами представника Банку, з огляду на наступне.
Пунктом 5.4 договору банківського вкладу передбачено, що сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у випадку обставин непереборної сили, до яких відностяться, зокрема, й вступ у дію законодавчих актів, урядових постанови і розпоряджень та державних органів, актів нормативного характеру Національного Банку України, що прямо або побічно забороняють або обмежують можливості належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Вказаний договір є чинним і сторонами не оспорений.
Так, п.5 ст. 6 Постанови Правління Національного Банку України № 758 від 01 грудня 2014 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» визначено, що банки зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 15 000 грн. на добу на одного клієнта. Вимоги цього підпункту не поширюються на видачу готівкових коштів.
Вказана постанова на момент звернення позивача до Банку із заявами про повернення суми банківського вкладу була чинною і в установленому законом порядку не скасована.
В матеріалах справи відстутні відомості про те, що в подальшому позивач звертався до банку із заявою про повернення суми банківського вкладу.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди, то вони не підлягають задоволенню у зв»язку з їх недоведеністю.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Заявляючи вимоги про відшкодування упущення вигоди, позивач просив стягнути її на підставі статті 22 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
У відповідності з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України ( в редакції Закону, що був чинний на час постановлення судового рішення), розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустими доказами те, що він реально міг би розмістити вказану суму грошових коштів на заявлених умовах банківського вкладу на строк 37 календарних днів (в період з 02.02.2015 р. по 10.03.2015 року) і з нарахуванням процентів на рівні 11,5 %.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь позивача упущеної вигоди в сумі 60,83 євро та трьох відсотків річних в сумі 15,60 євро, тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
З огляду на викладене, рішення суду необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутих з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь позивача ОСОБА_3 коштів з 5 201.15 євро, що по курсу НБУ станом на 09 червня 2015 р. складає 122 487грн. 08 коп. до 5124,72 євро, що по курсу НБУ станом на 09 червня 2015 р. становить 118 355 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає зменшенню судовий збір з з 1224 грн. 87 коп. до 1183 грн. 55 коп.
Окрім того, з матеріалів справи слідує, що Постановою Правління Національного Банку України від 17 вересня 2015 року №612 відповідно до ст.76 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним.
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління Національного Банку України від 17 грудня 2015 року №612 відповідно до ст.77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківську ліцензію АТ «Банк Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію Банку.
На підставі постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «БанкФінанси та Кредит» та делегування ліквідатора банку» від 18 грудня 2015 року №230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 листопада 2017 року було продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до 17 грудня 2019 року.
04 листопада 2015 року через банк-агент ПАТ «ПУМБ» позивач отримав гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суму грошового відшкодування в розмірі 200 000 грн., доказом чого є відповідні квитанції. Також, з довідки №3-213000/5485 від 18 липня 2018 року, виданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю.П., позивач ОСОБА_3 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з кредиторською вимогою , яку було акцептовано до Реєстру кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (4 черга) на загальну суму 229 519,04 грн.
Разом з тим, відповідача було визнано неплатоспроможним та запроваджено у Банку тимчасову адміністрацію після ухвалення судового рішення, й вказані посилання виходять за межі доводів апеляційної скарги, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Голуба Віктора Федоровича, діючого в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2015 року змінити.
Зменшити розмір стягнутих з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3а коштів з 5 201,15 євро до 5 124,72 євро, що по курсу НБУ становить 118 355 грн.
Змешити розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь державни судового збору з 1224 грн. 87 коп. до 1183 грн. 55 коп.
В решті дане рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2018 р.
Головуючий:
Судді: