Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Іменем України
19 вересня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12018100030001861 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Прип'ять Київської області, раніше неодноразово судимої, останній раз: 07.12.2017 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.ч. 1 і 4 ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі строком на 4-ри роки і 6-ть місяців, звільненої від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
Згідно з вироком Деснянського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, суд визначив ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Цим же вироком судом вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено та прямо зазначено у вироку суду, 27.02.2018 в 16.20 годин ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні магазину «House» в ТРЦ «Проспект» по вул. Хоткевича, 1-В в м. Києві, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрала чуже майно, яке належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», а саме: жіночу куртку вартістю 959,20 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникла.
Крім того, 27.02.2018 в 16.55 годин ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні магазину «Резервед» в ТРЦ «Проспект» по вул. Г. Хоткевича, 1-В в м. Києві, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, повторно таємно викрала чуже майно, яке належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП». А саме: жіночу куртку вартістю 1439,20 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникла.
Крім того, 27.02.2018 в 17.16 годин ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні магазину «СМІК» в ТРЦ «Проспект» по вул. Г. Хоткевича, 1-В в м. Києві, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, намагалась повторно таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Паритет-Смік», а саме: дитячі кеди вартістю 799,20 грн., дитячі штани вартістю 439,20 грн., а всього майно загальною вартістю 1238,40 грн., яке взяла з полиць з товаром, заховала в свою сумку, пронесла через касову зону без сплати за товар його вартості, виконавши при цьому всі дії, які вважала необхідними для доведення повторного таємного викрадення чужого майна до кінця, однак злочин до кінця не довела з причин, які не залежали від її волі, оскільки за межами каси була зупинена працівником охорони магазину.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17.04.2018 та ухвалити новий вирок, яким призначити їй покарання у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням відносно неї ст. 75 КК України та призначити покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк - 2 роки.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, обвинувачена ОСОБА_7 посилається на те, що оскаржуваний нею вирок є занадто суворим, враховуючи те, що вона має двох неповнолітніх дітей, хворіє на тяжкі захворювання та працює продавцем квітів.
Будучи неодноразово завчасно та належним чином повідомленою про час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_7 жодного разу в судове засідання не з'явилась та не повідомила суд про причини своєї неявки, навіть після того, як судом апеляційної інстанції їй було призначено безкоштовного захисника із Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві, а тому, незважаючи на її заяву про проведення судового засідання в її присутності та в присутності її захисника, колегією суддів було прийнято рішення про розгляд скарги за відсутності обвинуваченої.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення захисника обвинуваченої, який підтримав апеляційну скаргу останньої та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та просив залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження; проаналізувавши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, а також у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація дій ОСОБА_7 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої обвинуваченою апеляційної скарги, а саме в межах призначеного їй покарання.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, кількість епізодів злочинної діяльності, особу винної, яка раніше неодноразово судима, однак належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та вчинила кримінальні правопорушення по даній справі, не працює, а тому суд визнав неможливим її виправлення без ізоляції від суспільства та обрав їй міру покарання у виді позбавлення волі, яке вона має відбувати реально в ізоляції від суспільства з урахуванням особи та тяжкості вчиненого злочину.
Як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 суд визнав щире каяття у вчиненому; обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлені.
При обранні ОСОБА_7 строку позбавлення волі, суд також врахував позитивну характеристику по місцю проживання, її вік, стан здоров'я - наявність тяжких захворювань, сімейні обставини - наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей 2003 та 2008 року народження, які є дітьми, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, наявність матері, яка є інвалідом 3 групи, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, вид та вартість викраденого майна та майна, яке вона намагалась викрасти, повернення вказаного майна потерпілим, її ставлення до вчиненого та обрав строк позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, який суд визнав необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Тобто, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченій ОСОБА_7 та повинна вона його відбувати, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання.
Саме з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, особи винної та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд призначив ОСОБА_7 покарання, яке за своїм видом та розміром є справедливим, оскільки, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 не містить в собі достатніх підстав для зміни вироку з метою пом'якшення призначеного їй покарання, оскільки зазначений вирок, у тому числі в частині призначеного покарання, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
При цьому, незважаючи на доводи апеляційної скарги, в тому числі посилання обвинуваченої на те, що вона має двох неповнолітніх дітей, хворіє на тяжкі захворювання та працює продавцем квітів, колегія суддів не може погодитися з тим, що вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання є незаконним, внаслідок його суворості, з огляду на таке.
По-перше, призначене ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, у виді двох років позбавлення волі відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, в тому числі ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченої, а тому за своїм видом чи розміром, не може бути визнане явно несправедливим.
По-друге, зважаючи на ту обставину, що це вже десята судимість ОСОБА_8 , починаючи з вересня 2009 року, за злочини проти власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що її виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства та її поміщення на визначений судом строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність передбачених законом підстав для зміни вироку, а саме підстав для висновку про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, колегія суддів вважає необхідним вирок суду щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/796/1360/2018
Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1