18 вересня 2018 року м. Київ
Справа 757/52484/17-ц
Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Клочко І.В. 31 травня 2018 року у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, ОСОБА_6, ОСОБА_2,
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/7352/2018
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31.05.2018 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської СвітланиІванівни, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та скасування рішення приватного нотаріуса - задоволено.
З метою забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та скасування рішення приватного нотаріуса - накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1.
Не погодилась із судовим рішенням ОСОБА_2, нею до суду подано апеляційну скаргу, в якій наголошується на тому, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову порушив норми процесуального права, не з'ясував обставини, які мають значення для справи, не зазначив в оскаржуваній ухвалі жодних обставин, які підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що свідчить про незаконність та необґрунтованість ухвали суду. Також звертає увагу на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.02.2017, та того ж дня нею зареєстровано право власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №190188827. Таким чином вона є законним власником вказаної вище квартири, і накладення арешту порушує її права, як власника. Також зазначає, що на момент накладення арешту, вищевказана квартира не належала позивачу та ним не було надано доказів на підтвердження того, що він являється власником спірної квартири, однак суд вказані обставини не врахував.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В порядку п. 8 ч. 1 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
А отже Апеляційний суд м. Києва є компетентним судом щодо розгляду даної справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином
Від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Згідно з положеннями ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зайнятість в іншому судовому засіданні не є поважною причиною неявки в судове засідання, а тому клопотання ОСОБА_3 було відхилені колегією суддів апеляційного суду.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він з 07.09.2018 по 21.09.2018 перебуватиме у відрядженні. Разом з тим, ним не було надано будь-яких доказів на підтвердження наведених ним обставин, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання було відмовлено.
У зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій та скасування рішення приватного нотаріуса, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірними дії ОСОБА_4 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 відповідно до умов договору іпотеки від 05.02.2007, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Івановим П.Ю., зареєстровано в реєстрі за №384, шляхом звернення до приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. як державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав власності на підставі зазначеного договору іпотеки; скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Гембарської С.І. як державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
ОСОБА_3 29.05.2018 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1.
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення в разі його задоволення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно із змістом ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п 1,2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти дії.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого, є право власності на квартиру АДРЕСА_1 так як в результаті вчинення нотаріальних дій відбувся перехід цього права, заявлені позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони вчиняти дії щодо зазначеної вище квартири є взаємопов'язаними з предметом спору.
Зазначені позивачем підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред'явленими вимогами, і вид забезпечення позову обрано судом відповідно до ст. 150 ЦПК України.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що ухвалою суду про накладення арешту на квартиру порушується право відповідача вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки право на користування майном накладенням арешту на квартиру не обмежується, так як вказане майно не вилучається у відповідача, а його право на розпорядження своєю власністю обмежене тимчасово, до вирішення спору по суті, що не суперечить нормам процесуального права. А подальше відчуження спірного майна буде ускладнено, як розглядом справи, так і виконанням можливого рішення суду.
Наведенні відповідачем доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального та процесуального права, які привели, або могли призвести до неправильного вирішення питання.
Питання обґрунтованості пред'явлених до відповідача ОСОБА_2 позовних вимог вирішується на стадії ухвалення рішення по суті, а тому здійснення їх оцінки на стадії забезпечення позову не вбачається можливим. Отже доводи апеляційної скарги про відсутність правовідносин між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 та штучність позову відхиляються апеляційним судом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачає.
Наведенні відповідачем доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення процесуального права, які привели, або могли призвести до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді:
Повний текст постанови складений 21.09.2018.