13 вересня 2018 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
Суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
При секретареві ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянула матеріали кримінального провадження № 12017100100008407 та апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 4 грудня 2017 року, яким
ОСОБА_6 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Чапаєвка Монастирищенського району Черкаської області, громадянка України, із середньою спеціальною освітою, не заміжня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджена за ч.1 ст. 191 КК України до позбавлення волі строком на 2 (два) роки, за ч. 3 ст. 191 КК України до позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. Остаточне покарання в у відповідності з ч.1 ст. 70 КК України призначено у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 (два) роки. На ОСОБА_6 покладено певні обов'язки, передбачені п. п.1,2 ч.1 ст. 6 КК України.
Вироком також вирішено долю речових доказів.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу прокурора, судова колегія, -
ОСОБА_6 засуджена за привласнення чужого майна, яке було ввірено їй та перебувало в її віддані, яке вона вчинила повторно при наступних обставинах.
Так, 03.06.2017 року у ОСОБА_6 , яка працювала на посаді касира-продавця МПП «Гетьман», та здійснювала трудову діяльність в магазині «Великий віз», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ольжича, 8, була матеріально-відповідальною особою, виник злочинний умисел, спрямований на привласнення чужого майна, яке було їй
Справа № 761/1647/17
Апеляційне провадження № 11-кп/796/680/201
Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_8
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1
ввірене, а саме грошових коштів, що знаходилися у касі магазину та які є власністю МПП «Гетьман» в особі директора ОСОБА_9 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , того ж дня в період робочого часу з 08:00 год., до 22:00 год., перебуваючи на своєму робочому місці, переконавшись, що за її злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з метою привласнення грошових коштів підприємства при продажі клієнтам товарів, після розрахунку останніх, не видаючи чеку покупцям, проводила по касі відміну товарів та привласнювала за відміну покупки собі грошові кошти, які надавали покупці магазину, а саме: о 09:16 год. - сардельки «Товстунчик 1г ваг ЮМК», вартістю 16 грн. 38 коп., о 10:25 год. - цукерки «Чарівниця Зима ваг Лісова Казка» вартістю 26 грн. 19 коп., об 11:27 год. - горілка «Приватна колекція, 0,25 л Київська» вартістю 35 грн. 00 коп., об 11:27 год. - горілка «Приватна Колекція 0.25 л Київська» вартістю 33 грн. 25 коп., об 11:55 год. - банани вагові вартістю 19 грн. 80 коп., сухарики «Флінт 35 г Холодець/хрін» вартістю 3 грн. 50 коп., сайра 230 г д/м Вениса вартістю 26 грн. 40 коп., о 12:41 год. - напій «Кока Кола 1.5 л» вартістю 20 грн. 15 коп., о 13:47 год. - жувальний мармелад «Желакси 20 г» вартістю 4 грн. 30 коп., о 15:01 год. - сидр «Сібер 0,5 л Журавлина» вартістю 19 грн. 55 коп., масло «Селянське 72.5% 100 г» вартістю 18 грн. 65 коп., о 18:53 год. - «яйце СІ» вартістю 19 грн. 60 коп., о 20:13 год. - грінки «Флінт 80 г Томат Спайсі» вартістю 7 грн. 60 коп.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення МПП «Гетьман» завдано майнову шкоду на загальну суму 265 грн. 70 коп.
Крім того, 04.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22: 00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, вчинила ті ж самі злочинні дії з різними категоріями товарів, тобто, привласнила чуже майно, яке перебувало в її віданні, а саме грошових коштів, які знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 238 грн. 95 коп.
Крім того, 07.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 208 грн. 88 коп.
Крім того, 10.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 485 грн. 91 коп.
Крім того, 11.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 370 грн. 13 коп.
Крім того, 14.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 178 грн. 06 коп.
Крім того, 15.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 295 грн. 35 коп.
Крім того, 17.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 190 грн. 08 коп.
Крім того, 20.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 585 грн. 89 коп.
Крім того, 22.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 730 грн. 14 коп.
Крім того, 23.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 716 грн. 14 коп.
Крім того, 24.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошових коштів, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 295 грн. 88 коп.
Крім того, 25.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 502 грн. 13 коп.
Крім того, 26.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошових коштів, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 320 грн. 50 коп.
Крім того, 27.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 342 грн. 97 коп.
Крім того, 28.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 372 грн. 85 коп.
Крім того, 29.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 579 грн. 27 коп.
Крім того, 30.06.2017 року, у період часу з 08:00 год. до 22:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи на своєму робочому місці, аналогічним способом, повторно привласнила чуже майно, яке було їй ввірене, а саме грошові кошти, що знаходилися у касі магазину, завдавши МПП «Гетьман» майнову шкоду на загальну суму 190 грн. 63 коп.
Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. ч. 1 та 3 ст. 191 КК України.
Справу розглянуто в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.
Не погодившись з вироком суду, заступник прокурора міста Києва ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченої, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості.
Прокурор зазначає, що судом першої інстанції безпідставно, без належного мотивування не застосовано до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням матеріальних цінностей, оскільки вчинене останньою кримінальне правопорушення було безпосередньо пов'язане з виконанням саме таких функцій.
На думку апелянта, заборона обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням матеріальних цінностей унеможливить вчинення аналогічних злочинів у майбутньому. Тобто, сприятиме досягненню цілей кримінального правопорушення, встановлених ст. 55 КК України.
Отже, на цих підставах прокурор просить вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 04.12.2017 року відносно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання: за ч. 1 ст. 191 КК України у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням матеріальних цінностей строком на 1 рік; за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням матеріальних цінностей строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання визначити у виді 4 років позбавлення волі, з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням матеріальних цінностей строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покласти обов'язки, передбачені п. 2-4 ст. 76 КК України. В решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора на підтримку апеляційних вимог, обвинуваченої, яка заперечень щодо задоволення апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва не висловила, дослідивши докази у визначених межах, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченій, судова колегія визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінальних правопорушень, як вони описані у вироку та юридичної кваліфікації скоєного ОСОБА_6 за ч. ч. 1 та 3 ст. 191 КК України, були отримані в порядку застосування положень ч.3 ст. 349 КПК України, порушення процедури застосування цієї процесуальної норми не виявлені та на такі порушення ніхто в апеляційному засіданні не скаржився, а тому, розглядаючи справу в межах апеляційних вимог, судова колегія зі вказаними висновками погоджується, не досліджуючи та не оцінюючи їх.
Що ж стосується виду та міри основного покарання як за кожне з кримінальних правопорушень, так і за їх сукупністю, як і відносно можливості звільнення ОСОБА_6 від його відбування з випробуванням в порядку ст. 75 КК України, то, як видно з апеляційної скарги, апелянт зі вказаними рішеннями суду першої інстанції погоджується, апеляційних скарг від інших учасників кримінального провадження, які стосувалися б цих питань, не надходило, а тому судова колегія і вказані питання не досліджує та не оцінює, погоджуючись зі згаданими рішеннями суду першої інстанції.
Прокурором оскаржено вирок лише в частині неправильного застосування кримінального закону судом першої інстанції, а саме, в тій частині, що при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 191 КК України суд не застосував до неї додаткове альтернативне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а також незастосування безальтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, передбаченого санкцією ч.3 ст. 191 КК України.
При цьому, як правильно акцентовано в апеляційній скарзі, своє рішення в цій частині суд ніяк не обґрунтував та не вмотивував, а не призначаючи додаткове безальтернативне покарання за ч. 3 ст. 191 КК України, на положення ст. 69 КК України не послався та не навів таких обставин, які пом'якшували б покарання, передбачене санкцією цієї правової норми і давали б можливість не застосовувати до ОСОБА_6 додаткове безальтернативне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
У вироку суд правильно послався на відсутність у справі обставин, що обтяжували б покарання та наявність двох обставин, що його пом'якшують, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та саме на ці обставини, що пом'якшують покарання послався, обґрунтовуючи та вмотивовуючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
Інших обставин, які пом'якшували б покарання ОСОБА_6 і давали можливість звільнити її від додаткового обов'язкового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, у справі не встановлено.
Між тим, ті обставини, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу, а фактично - місяця - вчинила вісімнадцять епізодів кримінальних правопорушень, попри щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, прямо вказують на те, що у цих конкретних випадках застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, як вірно зауважує прокурор в апеляційній скарзі, відповідатиме меті призначення покарання, визначеній ч.2 ст. 50 КК України, тобто запобіганню вчиненню нових злочинів як самою засудженою, так і іншими особами, а також змісту ч.2 ст. 55 КК України, відповідно до якої, суд, визнаючи за неможливе збереження за особою права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з урахуванням особи засудженого та інших обставин справи, позбавляє особу вказаних прав.
На цих підставах судова колегія задовольняє у вказаній частині апеляційну скаргу прокурора, вирок щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасовує та ухвалює новий вирок, яким призначає їй додаткове покарання за ч.1 та ч.3 ст. 191 КК України у розмірах, як запропонував в апеляційній скарзі прокурор, а за сукупністю злочинів визначає його шляхом поглинання менш суворого додаткового покарання більш суворим.
Крім того, в апеляційній скарзі прокурор, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням і розміром належного їй іспитового строку в два роки, водночас пропонує покласти на неї зобов'язання, передбачені п. п. 2-4 ст. 76 КК України, без вказівки частини цієї правової норми, в той час, як суд поклав на неї лише обов'язки, передбачені п.п. 1 та 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Чинним кримінальним законом передбачена можливість покласти на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням додаткові обов'язки, вказані у п. п. 1-6 ч.2 ст. 76 КК України, але визнає накладення таких обов'язків правом суду.
У цьому конкретному випадку прокурор свою правову позицію нічим не обґрунтував та не вмотивував, щодо покладених на ОСОБА_6 судом першої інстанції обов'язків не висловився, тобто в цій частині апеляційна скарга необґрунтована, не вмотивована, судова колегія самостійно не вбачає будь-яких підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, а тому вказану частину апеляційної скарги залишає без задоволення.
На підставі всього викладеного вище, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 4 грудня 2017 року відносно ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вказаний вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_6 покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_6 покарання:
- за ч.1 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням матеріальних цінностей строком на один рік;
- за ч.3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням матеріальних цінностей строком на два роки.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_6 визначити у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та збереженням матеріальних цінностей строком на два роки.
В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком два роки та покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 1 та 2 ч.1 ст. 76 КК України, тобто періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржений касаційним порядком до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді: