11 липня 2018 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Журавель О.О., за участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 з апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, -
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 5 травня 2018 року о 01 годині 45 хвилин керував автомобілем марки «ВМW», державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Мельникова, 50 в м. Києві, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер ARHK-0518», тест №691, в присутності двох свідків, відповідно до даних якого встановлено, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння (1,84 проміле). Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Не погодившись з прийнятою постановою, вважаючи її необґрунтованою, безпідставною та ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, адвокат ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначає наступне.
Апелянт вказує, що суд не обґрунтовано відхилив пояснення ОСОБА_3 з приводу того, що він не керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, та транспортний засіб під керуванням ОСОБА_5 поліція не зупиняла. Крім того, ОСОБА_5 повідомляв поліції неодноразово, що автомобілем керував його брат. Щоб не вилучати автомобіль поліція запропонувала ОСОБА_5 пройти огляд на пристрої Драгер на визначення стану сп'яніння на що останній погодився.
Справа № 33/796/2023/2018
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Щебуняєва Л.Л.
Отже, на думку апелянта, у діях водія ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв'язку з чим просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню, а провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення свідка ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та викладені доводи в апеляційній скарзі, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Але при винесенні постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, суддя всупереч вимогам ст. 280 КУпАП, не вжив заходів для належноїперевірки обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон, та фактично притягнув ОСОБА_3 до відповідальності без будь-якого судового розгляду, не дослідивши не тільки його пояснення і заперечення, а й тих незначних доказів, що містяться в матеріалах справи, не давши їм належну й об'єктивну оцінку.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, при цьому, чим доводиться сам факт того, що водій дійсно керував автомобілем, суд у постанові не вмотивував.
З посиланнями в постанові, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 складений повністю у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП, слід не погодитися, оскільки вказаний протокол, не підписаний особою яка притягається до адміністративної відповідальності, а також не надано цією особою пояснень по суті правопорушення, що вже викликає сумнів щодо правомірності складення такого протоколу.
До того ж, до протоколу не додано рапорт працівника поліції, який зупинив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_3 із зазначенням обставин зупинки транспортного засобу, що також викликає сумнів щодо керування ОСОБА_3 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином,з наведеного слід зробити висновок, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 був складений незаконно в порушення вимог ст. 251 КУпАП., та до якого не долучено жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом.
Наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, на який також послався суд першої інстанції як на доказ вини ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, свідчить про те, що водій ОСОБА_3 говорив працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом. Також на відео міститься фрагмент, як ОСОБА_3 проходив огляд на Драгері. Відомостей щодо зупинки транспортного засобу, роз'яснення ОСОБА_3 його прав та обов'язків, відповідальність, яка передбачена за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, як то описав суд першої інстанції у своїй постанові, відео не містить.
Таким чином, відеозапис з нагрудної камери не можна вважати належний та допустимий доказ на підтвердження того, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційному засіданні ОСОБА_3 надав пояснення, та ці пояснення нічим не спростовано, що він дійсно вживав алкогольні напої в той день, 05 травня 2018 року, однак, транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння він не керував, оскільки в той день за кермом був його брат. Також, ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що він перебував на автозаправній станції в той час коли працівники патрульної поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він без вагань погодився, оскільки не керував та не мав наміру керувати в той день автомобілем.
До справи також додано письмове пояснення свідка ОСОБА_7, який також зазначає, що ОСОБА_3 автомобілем не керував, а керував його брат ОСОБА_8 Крім того, свідок також підтвердив, що працівники поліції підійшли до них коли вони стояли на автобомільній заправці і за кермом на той час ніхто не перебував.
Отже, з наведеного вище вбачається, що ОСОБА_3 за кермом транспортного засобу не перебував, а тому протокол про адміністративне правопорушення відносно нього про порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України складений неправомірно та всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, тому такий протокол не може вважатися дійсним.
З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку, що суд першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не в повній мірі врахував усі обставини справи, не дослідив усі подані докази, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення, а тому вважаю за необхідне скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі відносно
нього закрити на підставі ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАПта піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік - скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.О. Журавель