про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 серпня 2018 року м. Київ 810/4207/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
до суду з позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність комісаріату щодо видачі довідки про грошове забезпечення без урахування всіх складових, які позивач одержував разом із грошовим забезпеченням на момент звільнення та зобов'язання її видати.
Відповідно до ч.1 ст. 171 КАСУ, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши зміст поданого позову та приєднаних до нього документів, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі в частині вимог заявника до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання довідки про розмір його грошового забезпечення до ГУ ПФУ у Київській області, з огляду на таке:
за приписами ч.1 ст.19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах. Публічність правовідносин можна констатувати, якщо відносини, виникнувши, поширюються або можуть поширюватися на суспільство в цілому або на його значну частину і через це мають загальнозначущий, загальносуспільний характер.
За визначенням термінів та понять ст.4 КАСУ публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАСУ до суб'єктів владних повноважень віднесені органи державної влади, органи місцевого самоврядування їх посадові, службові особи, інші суб'єкти при виконанні публічних-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Згідно із Положенням про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ від 3 червня 2013 р. № 389 військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
На підставі п.5 Інструкції по організації роботи по пенсійному забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей і соціальному обслуговуванню пенсіонерів у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України №161 від 27 червня 1995 року робота по пенсійному забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей і соціальному обслуговуванню пенсіонерів у Міністерстві оборони України здійснюється: районними (міськими) військовими комісаріатами; обласними, Кримським республіканським, Київським та Севастопольським міськими військовими комісаріатами; фінансовим управлінням оперативного командування; військовою частиною НОМЕР_1 в межах наданих їй Головним фінансово-економічним управлінням повноважень. Загальне керівництво роботою по пенсійному забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей і соціальному обслуговуванню пенсіонерів здійснює Головне фінансове управління.
Підпунктом "з" п.6 Інструкції визначено, що на військові комісаріати покладається розгляд пропозицій, заяв і скарг, які надходять до військового комісаріату, з питань пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і соціального обслуговування пенсіонерів, а також прийом громадян, які звертаються з цих питань, видача пенсіонерам необхідних довідок та інших документів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Із матеріалів позову слідує, що позивач за довідкою про грошове забезпечення до військового комісаріату не звертався.
З огляду на викладене, суд вважає, що при видачі довідок відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 не виступає у якості суб'єкта владних повноважень, а є володільцем певної інформації, запит щодо якої позивач не надсилав. Відтак, спір виник з приводу надання та розпорядження інформацією про розмір грошового забезпечення заявника.
Згідно ч.6 ст. 21КАСУ не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Брагіна О.Є.