ЄУН 193/961/18
Провадження № 2/193/403/18
19 вересня 2018 року сел. Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кащук Д.А.,
при секретарі Ратушній В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Софіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилається на те, що 20 грудня 2014 року він зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровській області, актовий запис №107, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 грудня 2014 року. Від шлюбу мають дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, за час спільного проживання у них не були створенні нормальні сімейні стосунки, стало очевидно, що в подружжя різні характери, погляди на життя. На цей час пропала взаємоповага один до одного і відносини переросли в повну байдужість один до одного. Також відсутня психологічна сумісність, повністю втрачено почуття поваги та кохання.
Позивач ОСОБА_1 надала заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце його проведення, ніяких заяв та клопотань до суду не надавав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За правилами ч. 2, ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Як встановлено судом, 20 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, був укладений шлюб, зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровській області, актовий запис №107, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 20 грудня 2014 року (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 106 та 107 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Судом встановлено, що шлюбні відносини в сім'ї припинились давно, подружжя не ведуть спільного господарства.
Ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».
Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
З врахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Відповідно до ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647\98).
В судовому засіданні при вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що позивачем та відповідачем тривалий час припинено шлюбні відносини, у них різні погляди на життя на сімейні цінності, подружжя перестало вести спільне господарство.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.105 ч.3, 112, 114 ч.2 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 263, 265 ЦПК України, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 20 грудня 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровській області, актовий запис №107, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 20 грудня 2014 року - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривень 80 копійок) гривень.
Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище «ОСОБА_1».
Заочне рішення може бути переглянуте Софіївським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Д.А. Кащук