Справа № 192/935/18
Провадження № 2/192/522/18
20.09.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Щербини Н. О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаркуши І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Солоне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 01 серпня 2007 року ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору б/н отримав кредит у розмірі 620 гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві, а відповідно до п.3.2, п.3.3 зазначених Умов та Правил відповідач також надав згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і він надав право на зменшення/збільшення в будь-який момент кредитного ліміту. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач посилається на те, що у відповідності до умов договору він свої зобов'язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, визначеному договором, а відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, у зв'язку з чим станом на 31 березня 2018 року виникла заборгованість в сумі 17256 гривень 51 копійка, з яких: 494 гривень 40 копійок - заборгованість за кредитом, 10815 гривень 74 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4648 гривень 44 копійки - заборгованість за пенею та комісією, а також нараховані штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 гривень (фіксована частина) та 797 гривень 93 копійки (процентна складова), у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.
Представник позивача, який про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.40), в судове засідання 20 вересня 2018 року не з'явився, в разі неявки відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника та винесення заочного рішення, про зазначили у позові, та поданій до суду письмовій заяві (а.с.5, 24, 25).
Відповідач ОСОБА_1, який про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.38), в судове засідання 20 вересня 2018 року не з'явився. Згідно заяви прохав проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, та прохав розглянути його заяву та застосувати строк позовної давності (а.с. 45).
07 вересня 2018 року до суду відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, згідно якої відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивачем позовна заява подана до суду у травні 2018 року, тобто майже через сім років після спливу строку позовної давності. Позивач з 2011 року до часу звернення з позовом до суду не вчиняв жодних дій, спрямованих на повернення кредитної заборгованості, натомість нараховував відсотки за користування кредитом, що призвело до значного збільшення суми заборгованості. Останній платіж щодо погашання заборгованості ним було здійснено 19 травня 2008 року, після закінчення строку дії картки (серпень 2011 року), а позивач не видавав йому грошових коштів і нової платіжної картки. Вважає, що у позивача виникло право звернутися з позовом до суду починаючи з 26 червня 2008 року, коли він останній раз зняв грошові кошти та з того часу не вчиняв жодних платежів та протягом наступних трьох років, тобто до 26 червня 2011 року (а.с. 41-44).
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався без фіксуваннясудового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки справа є малозначною.
Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобов'язання є кредитний договір, укладений між сторонами відповідно до вимог ст.1054, ст.1055 ЦК України, який відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов'язковим до виконання сторонами.
Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.18-21), як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1згідно анкети-заяви від 01 серпня 2007 року, відповідно до якої відповідач висловив бажання на оформлення на своє ім'я кредитки «Універсальна» з базовою ставкою 1,9% на місяць на залишок заборгованості, був укладений договір від 01 серпня 2007 року (а.с.9), оскільки відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Своїм підписом в заяві від 01 серпня 2007 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку (а.с.9 зворот), а відповідно до п.п.3.1-3.3 Умов та Правил надання банківських послуг позивач зобов'язався надати позивачу кредит та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту, який був встановлений у відповідності до п. 3.2,3.3 Умов та Правил надання банківських послуг в розмірі 250 гривень.
В свою чергу відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором, а банк відповідно до п.5.2 Умов та Правил надання банківських послуг має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором, а при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суми позову - п.8.6.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору не виконав взяті на себе грошові зобов'язання та не виплатив в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту, відсотки, нараховані за порушення умов договору та штрафи, у зв'язку з чим, за розрахунками позивача (а.с.6-8) станом 31 березня 2018 року виникла заборгованість в сумі 17256 гривень 51 копійка, з яких: 494 гривень 40 копійок - заборгованість за кредитом, 10815 гривень 74 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4648 гривень 44 копійки - заборгованість за пенею та комісією, а також нараховані штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 гривень (фіксована частина) та 797 гривень 93 копійки (процентна складова), що свідчить про істотне порушення відповідачем в односторонньому порядку умов укладеної угоди, внаслідок чого суд у відповідності до ст.ст. 526, 611,615, 1049, 1054 ЦК України.
Таким чином аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України є обґрунтованими дослідженими в судовому засіданні доказами.
В той же час відповідачем до суду подано 07 вересня 2018 року заяву про застосування строків позовної давності. При цьому відповідач не заперечував факт укладання з позивачем кредитного договору та не заперечував факт користування кредитними коштами. Однак просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 267 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, при цьому відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ст. 259 ЦК України - позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Судом встановлено, що спірний кредитний договір між сторонами було укладено 01 серпня 2007 року (а.с.9), як вбачається з наданого позивачем на підтвердження позову розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.6-8). Відповідачем з дня укладення договору останній платіж було здійснено 19 травня 2008 року в розмірі 484 гривні 10 копійок, та 26 червня 2008 року він останній раз користування кредитними коштами.
В той же час, позивач згідно позовної заяви (а.с.3-5) звернувся із позовом лише 01 червня 2018 року, тобто лише через 10 років після здійснення відповідачем останньої операції за кредитними коштами. При цьому будь-яких доказів поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду позивачем суду не надав, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність визначених підстав визнавати поважними причини пропущення строку позовної давності на звернення позивача з даним позовом до суду.
Зазначене свідчить про те, що позивачеві було достовірно відомо про порушення його прав з моменту нездійснення відповідачем щомісячного платежу по поверненню кредитних коштів, але він не скористався своїм правом на звернення з відповідним позовом до суду в межах визначеного умовами кредитного договору строку позовної давності, який не зупинявся та не переривався відповідно до положень стст.263,264 ЦК України.
Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, не зважаючи на встановлення порушення виконання з боку відповідача умов кредитного договору, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом для захисту свого порушеного права, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити з цих підстав, оскільки відповідачем подано письмову заяву про застосування строку позовної давності відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України (а.с.41).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, узв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивача.
На підставі ст.ст. 526-530, 533, 536, 549-551, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561 ЦК України; керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 20 вересня 2018 року.
Головуючий: суддя Н. О. Щербина