Єдиний унікальний номер 229/2474/18 Номер провадждення 2/229/716/2018 Категорія 45
19 вересня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області
в складі: головуючого - судді Гонтар А.Л.,
при секретарі Гумірової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,
13.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що їй на праві власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В даній квартирі крім неї також зареєстровано її доньку ОСОБА_2 та її онуку ОСОБА_3 З 2014 року відповідачі у квартирі не мешкають, комунальні послуги не сплачують, господарством не займаються. В будинку не має їх речей, але добровільно знятись з реєстрації відповідачі не бажають. Просить усунути перешкоду в користуванні власністю, яка належить їй, визнавши ОСОБА_4, ОСОБА_3, такими, що втратили право на користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1.
19 червня 2018 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до підготовчого засідання на 11 липня 2018 року (а.с.12-13).
Ухвалою Дружківського міського суду від 11 липня 2018 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 30 липня 2018 року (а.с. 19-20).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, 19 вересня 2018 року надала заяву з клопотанням розглядати справу в її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.30).
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином, ОСОБА_2 надала заяву з клопотанням розглядати справу у їх відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.29)
З огляду на це, відповідно до ст. 247 ЦПК України, суд, вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у суда доказів, без фіксації судового процесу.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення призаочному розгляді, відповідно до вимог ст.280 ЦПК України.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 28 листопада 2011 року квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.5-6).
Відповідач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_1, а ОСОБА_3 є онукою ОСОБА_1
ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1, що підтверджується копією домової книги, відомостями виконавчого комітету Дружківської міської ради № 16-3151/14-01 від 19 червня 2018 року (а.с.15).
Позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі його відсутності саме без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком (квартирою) та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку (квартири) права власності на цей будинок (квартиру), а відтак - припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком (квартирою).
З огляду на викладене, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за наявності двох умов: по-перше, непроживання у спірному житловому приміщенні на час звернення до суду понад один рік, по-друге, таке непроживання має бути без поважних причин.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується, актом територіального комітету комітету мікрорайону №4 "Пі-онерський" від 12.06.2018 року, відомостями виконавчого комітету Дружківської міської ради № 16-3151/14-01 від 19 червня 2018 року (а.с.15).
Відповідно до частини 3 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів сім'ї права користування займаним приміщенням.
Як вибачається із позовної заяви відповідачі з 2014 року не мешкають у будинку, що підтверджується актом обстеження, складеним головою територіального комітету мікрорайону №4 "Піонерський".
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, не є власниками будинку.
Оскільки відповідачі не мешкають у квартирі АДРЕСА_1, не сплачують комунальних платежів, не ведуть ніяких господарських робіт, не мають права власності на частину вказаного будинку позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 4,10,11,12,13,76,77,78,79,80,81,133,258,263,264,265,267,268 ЦПК України ( в редакції 2017 року), на підставі ст.150,156 ЖК України, ст.232,383, 391,405 ЦК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом задовольнити.
Оскільки, позов задоволено, то необхідно ОСОБА_2, ОСОБА_3, визнати такими, що втратили право користування житловою площею у квартирі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.
Скасувати реєстрацію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, громадянки України за адресою: АДРЕСА_1.
Скасувати реєстрацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів після оголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення було виготовлено у нарадчій кімнаті 19 вересня 2018 року.
Суддя Дружківського міського суду А. Л. Гонтар