Провадження № 2/225/962/2018
Єдиний унікальний номер № 225/3641/18
Дзержинський міський суд Донецької області
Іменем України
20 вересня 2018 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі секретаря Бондарчук Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою,
В липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 отримав від нього в займи грошові кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) російських рублів з умовою повернути зазначену суму до 25 березня 2018 року. В підтвердження цього відповідач ОСОБА_2 написав письмову розписку. В зазначений термін відповідач ОСОБА_2 займану грошову суму не повернув, тобто належним чином не виконав взяте на себе грошове зобов'язання. На час звернення до суду з цими вимогами, сума боргу відповідачем у добровільному порядку не сплачена. Отже, вважає, що позичені відповідачем кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) російських рублів, які за офіційним курсом НБУ 2,37462 російських рублів за 1 українську гривню станом на 14.07.2018 дорівнюють 126 252 (сто двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн., повинні бути стягнуті з нього на його користь.
Позивач в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, при цьому просив розглянути справу без його участі, проти розгляду справи на підставі ст. 280-282 ЦПК України не заперечує.
Належно повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений в порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України.
Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст. 208-283 ЦПК України, заочно, у зв'язку з чим постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, які регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач по справі ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) російських рублів, з зобов'язанням повернути зазначену суму до 25 березня 2018 року. В підтвердження цього ОСОБА_2, відповідачем по справі була написана письмова розписка від 28.02.2018 (а.с. 6).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на це, суд зазначає наступне.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України між позивачем та відповідачем виникли договірні відношення, де одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України представлена письмова розписка, яка посвідчує про передачу позивачем ОСОБА_1 визначеної грошової суми відповідачу ОСОБА_2
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною третьою цієї статті визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі та кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак, як встановлено судом в порушення зазначених статей ОСОБА_2, відповідач по справі, в зазначений строк позичені грошові кошти позивачу не повернув, отже не виконав взяте на себе грошове зобов'язання.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Проте, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні.
Таким чином, грошові кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) російських рублів, що за офіційним курсом НБУ 2,37462 російських рублів за 1 українську гривню станом на 14.07.2018 дорівнює 126 252 (сто двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. повинні бути стягненні на користь ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи. поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Враховуючи, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому відповідач будучи завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання не з'явився, заперечень проти позову не подав, суд вважає, що відповідач, як позичальник повинен повернути позивачу ОСОБА_1 позичені останнім грошові кошти за представленою розпискою.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 263, 280 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму боргу за позикою в розмірі 126252 (сто двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 1262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) грн. 52 коп.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Є.В. Челюбєєв