20 вересня 2018 року м. Ужгород№ 807/965/17
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Лемак В.В.
представника відповідача - Буря В.В.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Берегівської місцевої прокуратури до Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Берегівська місцева прокуратура звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" згідно прохальної частини позовних вимог просила суд визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» щодо невжиття заходів до оформлення права постійного користування земельними ділянками у межах Берегівського району орієнтовною площею 1601 га з метою їх формування як об'єкта цивільних прав, вартістю 249756 000, 00 грн., та зобов'язати Державне підприємство «Берегівське лісове господарство» вжити заходи, передбачені статтями 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельними ділянками у межах Берегівського району,орієнтовною площею 1601 га, вартістю 249 756 000,00 грн. та оформлення речових прав на них.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Берегівською місцевою прокуратурою Закарпатської області вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні землями лісогосподарського призначення та встановлено підстави захисту інтересів держави. Аналіз отриманих даних свідчить про істотні порушення режиму та порядку використання земель лісогосподарського призначення на території Берегівського району Закарпатської області. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно акту від 31.12.2015 року передано лісові ділянки філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Закарпатське ОУЛАГ» до лісового фонду Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» загальною площею 1601 га, які знаходяться на території Берегівського району. У відповідності до довідки ТОВ «Ріалті-О» за №33 від 16.06.2017, ринкова вартість вказаних лісових ділянок на території Берегівського району загальною площею 1601 га станом на 16.06.2017 становить 249 756 000,00 грн. Згідно таксаційного опису філіалу «Берегово держспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс», розробленим та затвердженим у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування вказані земельні ділянки відносились до земель лісового фонду та перебували в постійному користуванню підприємства. Наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України "Про перейменування та затвердження нової редакції Статуту державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" № 510 від 15.08.2012 Головне державне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Закарпатагроліс" перейменовано на державне підприємство "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств". Однак, на даний час, в порушення вимог ст. 125 ЛК України, ст. 17 ЛК України, право постійного користування на вказані земельні ділянки не оформлено за Державним підприємством «Берегівське лісове господарство».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що позивач, у поданій позовній заяві, посилається, зокрема на той факт, що тривала бездіяльність відповідача, яка полягає у неоформленні права користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 1 601 га., створила умови для надання земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без зміни їх цільового призначення. У підтвердження цьому, Позивачем надано копії рішень Берегівського районного суду від 06.06.2017 р. № 297/607/17 та від 13.06.2017 р. № 297/8297/17 про скасування розпоряджень голови Берегівської РДА № 424 від 19.10.2012 р. та № 419 від 19.10.2012 р. та повернення земельних ділянок з чужого, незаконного володіння. Також Позивачем зазначено, про 16 позовних заяв поданих до різних судів про витребування земельних ділянок. Однак Позивачем залишено поза увагою той факт, що Відповідач, на підставі розпорядження голови Закарпатської ОДА № 279 від 26.08.2015 р. та наказу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 59 від 27.11.2015 р., прийняв від філії Берегівське ЛАГ ДП «Закарпатське ОУЛАГ» лісові ділянки у грудні 2015-го року, підтвердженням чому є відповідний акт від 31.12.2015 р. Нормативним обґрунтуванням позовних вимог є посилання на норми Земельного кодексу України (статті 123, 125, 126), якими визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, момент виникнення права на земельну ділянку та оформлення речових прав на неї та статті 162, 163, 164, якими визначено поняття, завдання та зміст охорони земель. Проте правові норми жодної із перелічених статей, не встановлюють обов'язку оформлювати право користування чи будь-яке інше речове право на земельну ділянку.Окрім цього, відповідач зазначив, що Земельний кодекс України і Лісовий кодекс України не регламентують терміни виготовлення документів для оформлення права постійного користування земельними ділянками. Вважає, що позивач безпідставно стверджує, що підприємством не забезпечено належним чином виконання законодавчих актів та упродовж майже двох років не здійснюється комплекс заходів спрямованих на оформлення землекористування. Підприємство робить все можливе, щоб право користування земельними ділянками відповідало Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зважаючи на викладену позицію у відзиві на позовну заяву представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи Берегівською місцевою прокуратурою Закарпатської області вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні землями лісогосподарського призначення та встановлено підстави захисту інтересів держави. Аналіз отриманих даних свідчить про істотні порушення режиму та порядку використання земель лісогосподарського призначення на території Берегівського району Закарпатської області. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно акту від 31.12.2015 року передано лісові ділянки філії «Берегівське лісове господарство» ДП «Закарпатське ОУЛАГ» до лісового фонду Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» загальною площею 1601 га, які знаходяться на території Берегівського району. У відповідності до довідки ТОВ «Ріалті-О» за №33 від 16.06.2017, ринкова вартість вказаних лісових ділянок на території Берегівського району загальною площею 1601 га станом на 16.06.2017 становить 249 756 000,00 грн. Згідно таксаційного опису філіалу «Берегово держспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс», розробленим та затвердженим у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування вказані земельні ділянки відносились до земель лісового фонду та перебували в постійному користуванню підприємства. Наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України "Про перейменування та затвердження нової редакції Статуту державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" № 510 від 15.08.2012 Головне державне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Закарпатагроліс" перейменовано на державне підприємство "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств". Однак, на даний час, в порушення вимог ст. 125 ЛК України, ст. 17 ЛК України, право постійного користування на вказані земельні ділянки не оформлено за Державним підприємством «Берегівське лісове господарство».
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з положеннями ст.14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право насувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ст. 57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Аналіз вищезазначених норм, свідчить про те, що землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
У відповідності до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно із ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до пп. «а» ч.2 ст.92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений ст. 123 ЗК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, відповідно до ст. 3 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.
Таким чином, постійний лісокористувач зобов'язаний практично реалізовувати відповідно до вимог закону оформлення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.
Водночас, ч. 2 ст. 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства у поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Однак, як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні право постійного користування на земельні ділянки площею 1601 га за ДП «Берегівське лісове господарство» не оформлено.
З метою відновлення права власності держави на землю прокуратурою області вжито заходи представницького характеру щодо скасування незаконних наказів, розпоряджень та повернення земель у державну власність. Загалом, до судів пред'явлено 16 позовних заяв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Берегівської райдержадміністрації про скасування незаконних наказів і розпоряджень та повернення у державну власність земельних ділянок з незаконного володіння, площа земель по яких становить 8,5 га.
Рішенням Берегівського районного суду по справі № 297/607./17 від 06 червня 2017 року підтверджено незаконність передачі земель лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Берегівського району, згідно якого визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №424 від 19.10.2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4.»(а.с.27-30)
З аналогічних підстав, рішенням Берегівського райо-нного суду по справі № 297/829/17 від 13.06.2017 визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 419 від 19.10.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»(а.с.31-35).
Разом з тим, суд зазначає, що права на нерухоме майно та їх обтяження мають бути обов'язково зареєстровані відповідно до чинного законодавства, оскільки стан невизначеності у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки створює передумови зловживань щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками.
Таким чином, невжиття посадовими особами ДП «Берегівське лісове господарство» заходів щодо оформлення документів на право користування землями лісогосподарського призначання створює загрозу незаконного розпорядження вказаними земельними ділянками та ставить під загрозу безперешкодне виконання функцій щодо охорони лісу.
Відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування.
Суд зазначає, що основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що, за змістом ст. 63 ЛК України, полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.
Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (п. 13 ст. 46 ЛК України).
Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 49 ЛК України).
Відповідно до ст. 51 ЛК України Державний лісовий кадастр включає:1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; 2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); 4) інші показники.
З урахуванням вищезазначеного, не оформлення відповідачем права постійного користування на земельні ділянки створює неможливість виготовлення державного лісового кадастру, а отже ведення обліку якісного та кількісного стану лісового фонду, поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій та грошову оцінку лісів.
Згідно з п. п. 7, 23, 24 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, організовує виконання протипожежних, лісозахисних та інших лісоохоронних заходів на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління.
Статтею 162 ЗК України визначено, що охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Завданнями охорони земель, як передбачено статтею 163 ЗК України, є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
У відповідності до п. б ст. 164 ЗК України охорона земель включає захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.
З огляду на викладене, державне підприємство «Берегівське лісове господарство» є окремою юридичною особою, органом охорони лісу в системі Державного лісового агентства України та, згідно компетенції, виконує завдання щодо забезпечення охорони та захисту лісу.
Однак, ДП «Берегівське лісове господарство» не вжило необхідних дій для оформлення права постійного користування земельними ділянками площею 1601 га, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
При цьому, суд не погоджується з відповідачем в частині викладених заперечень, оскільки ДП «Берегівське ЛГ» не вжило всіх заходів до оформлення права постійного користування земельними ділянками, які прийнято у користування ще у 2015 році і на даний час правовстановлюючі документи на вищевказані земельні ділянки так і не виготовленні.
Щодо посилань відповідача на те, що не оформлення речових прав на вказані земельні ділянки не пов'язане із бездіяльністю підприємства, а є наслідком об'єктивних обставин, а саме: відсутністю бюджетного фінансування та відсутністю коштів необхідних для проведення землевпорядних робіт, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів існування таких обставин.
У зв'язку з вищенаведеним, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповдно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України, передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду усправі №807/246/16 від 24.04.2018 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Берегівською місцевою прокуратурою Закарпатської області доведено правомірність звернення до суду з позовом, підтверджено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ДП «Берегівське лісове господарство» щодо не вжиття заходів до оформлення права постійного користування земельними ділянками у межах Берегівського району площею 1601 га.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на положення ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір у даній справі з відповідача стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Берегівської місцевої прокуратури до Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" щодо невжиття заходів до оформлення права постійного користування земельними ділянками у межах Берегівського району орієнтовною площею 1601 га. з метою їх оформлення як об'єкта цивільних прав, вартістю 249756 000,00 грн.
3. Зобов'язати Державне підприємство "Берегівське лісове господарство" (вул. Головна, 50/а, с. Яноші, Берегівський район, код ЄДРПОУ 22114537) вжити заходи, передбачені ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою набуття права користування земельними ділянками у межах Берегівського району орієнтовною площею 1601 га вартістю 249756 000,00 грн. та оформлення речових прав на них.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.09.2018 року.
СуддяМ.М. Луцович