18 вересня 2018 року Справа № 0440/6537/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Драготі С.А.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) та зобов'язати відповідачів відновити в розрахунках пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року коефіцієнт 1,35, який неправомірно був змінений з 01.10.2017 року на коефіцієнт 1,00; відновити нарахування доплати у розмірі 100,00 грн., виплатити перераховане й виплачувати пенсію ОСОБА_1 в подальшому до змін в законодавстві на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012 року, Закону України № 2148 від 03.10.2017 року з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 та індивідуального коефіцієнту заробітної плати у розмірі 3,02739.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Так, 12.07.2018 року позивач звернувся до відповідача 2 відділу Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою щодо надання інформації розрахунку розміру пенсії призначеної позивачу, а також надання інформації щодо перерахунку його пенсії. 16.07.2018 року позивач отримав від відповідача 2 лист №Д10845-18, з якого видно, що розмір пенсії позивача з 01.10.2017 року на підставі проведеного перерахунку (осучаснення) відповідно до Закону України №2148 свідчить про порушення прав позивача щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість встановленого при первинному призначенні позивачу пенсії коефіцієнту страхового стажу, з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35. Не погодившись із вказаними висновками, викладеними у рішенні Пенсійного фонду № Д10845-18 від 16.07.2018 року позивач звернувся до суду із цим позовом, при цьому зазначивши, що висновки є безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року відкрито провадження, після залишення позовної заяви без руху, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 18.09.2018 року.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, пославшись на те, що пенсія позивача обчислена, виплачується, за матеріалами пенсійної справи, в повному обсязі відповідно до законодавства, що діє на сьогоднішній день. Відповідач 1 діяв в межах норм чинного законодавства, бездіяльності в його діях немає, а відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.
Відповідач 2 відзив на позовну заяву не надав.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 27.09.2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, 12.07.2018 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про надання інформації щодо розрахунку розміру первинно призначеної пенсії, а також щодо строків, підстав та розмірів проведення перерахунків первинно призначеної пенсії позивачу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Д10845-18 від 16.07.2018 року позивача було повідомлено про те, що розмір пенсії позивача обчислено із загального стажу, зарахованого по 31.08.2011 року, що складає 39 років 11 місяців 8 днів, заробітна плата за період роботи з 01.02.1991 року по 31.01.1996 року та за даними системи персоніфікованого обліку за періоди з 01.07.2000 року по 31.08.2011 року. Коефіцієнт страхового стажу, з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% складає 0,53888. Індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації - 3,02738. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 6002,19 грн. Загальний розмір пенсійних виплат з 27.09.2011 року складає 3341,42 грн., у відповідності до ч.1 абз. 2 ст. 28 Закону № 1058. З 01.04.2018 року позивачу було автоматично проведено перерахунок пенсії передбаченого абзацом першим - третім ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але право на проведення відповідного перерахунку пенсії позивач не набув, оскільки, перерахунок за цією статтею позивачу було здійснено з 01.11.2017 року згідно із заявою від 01.11.2017 року.
Отже, відповідач при визначенні підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV не застосував коефіцієнт середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 1,35%, а застосував величину оцінки одного року страхового стажу 1%, чим, як зазначає в позові позивач, занизив розмір його пенсії.
Позивач не погоджується із застосованим коефіцієнтом, посилаючись на положення Конституції України та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 березня 2003 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, положеннями ч. 1 ст.10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс= (См*Вс)/100%*12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цьогоЗакону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Положеннями ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що з урахуванням змін, внесених Законом України від 08.07.2011 року № 3668-VI "Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи або перерахунку пенсії може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів положеннями ч.4,3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01.10.2017 року з врахуванням частини 4,3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.
З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, про відсутність у діях відповідачів протиправної бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) та зобов'язання відповідачів відновити в розрахунках пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року коефіцієнт 1,35, який неправомірно був змінений з 01.10.2017 року на коефіцієнт 1,00, задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про відновлення нарахування доплати у розмірі 100,00 грн., виплатити перераховане й виплачувати пенсію ОСОБА_1 в подальшому до змін в законодавстві на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012 року, слід зазначити про таке.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачу до пенсії була встановлена доплата в розмірі 100,00 грн., яка виплачувалася на підставі постанови КМУ №327 від 23.04.2012 року, шо також підтверджується копією пенсійної справи.
Проте, з матеріалів справи видно, що до пенсії позивача з 01.10.2017 року не встановлюється жодних доплат, окрім доплати за понаднормативний стаж. Але до 01.10.2017 року до пенсії позивача встановлювалося підвищення 100,00 грн., на підставі постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту населення» №327 від 23.04.2012 року.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 27.09.2011 року була призначена пенсія за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії здійснюється як непрацюючому пенсіонеру.
Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" від 23.04.2012 №327 установлено, що пенсії, призначені до 1 травня 2012 р. відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за наявності страхового стажу у чоловіків - не менш як 25 років, у жінок - не менш як 20 років), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей), "Про наукову і науково-технічну діяльність" та "Про пенсійне забезпечення" (одержувачам соціальних пенсій), підвищуються таким чином, щоб розмір підвищення з урахуванням перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 цієї постанови, становив не менш як 100 гривень, для пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у осіб, які не мають страхового стажу: чоловіки - 25 років, жінки - 20 років, - 50 гривень, для соціальних пенсій - 30 гривень.
Підвищення встановлюється до розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, і сум індексації), що склався станом на 30 квітня 2012 року.
При цьому, суд зазначає, що вказана постанова Кабінету Міністрів України не була скасована або визнана не чинною у відповідності до норм діючого законодавства, а отже у відповідача були відсутні підстави для не виплати позивачу вказаної доплати.
Таким чином, враховуючи вищевикладене відповідачем неправомірно була припинена доплата до пенсії позивача в розмірі 100,00 грн., яка виплачувалася на підставі постанови КМУ №327 від 23.04.2012 року.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Велікода проти України" від 03.06.2014 року. У зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час суд вказує на те, що згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невідновлення нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1., , згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23.04.2012 року, починаючи з 01.10.2017 року, а також в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" від 23.04.2012 №327, починаючи з 01.10.2017 року.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невідновлення нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23.04.2012 року, починаючи з 01.10.2017 року, а також в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" від 23.04.2012 №327, починаючи з 01.10.2017 року.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 528,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії
та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невідновлення нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23.04.2012 року, починаючи з 01.10.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" від 23.04.2012 №327, починаючи з 01.10.2017 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 528,60 грн. (п'ятсот двадцять вісім грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач 2: Центральний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49033, м.Дніпро, пр. Б. Хмельницького, 116а, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В Ільков