копія
17 вересня 2018 року Справа № 0440/6458/18
17.09.2018 р. Справа № 0440/6458/18
головуючого судді Віхрової В.С.
при секретарі Піддубцева О.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Хижняк М.В.
представника відповідача Плахтій О.С.
розглянувши у порядку загального позовного провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
27.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.08.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії до 18.12.2018 року громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він на законних підставах проживає на території України, одружений та має двох дітей, у визначеному законом порядку звернувся до міграційної служби для отримання посвідки на тимчасове проживання та отримав її строком до 18.12.2018 р. Проте, 22.08.2018 р. безпідставно і з порушеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання від 25.04.2018 р. №322 йому було вручено рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.08.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні, відповідно до якого він має виїхати за межі України в семиденний строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 р. справу №0440/6458/18 призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 17.09.2018 р. о 10:00 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.08.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії до 18.12.2018 року, громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1, до прийняття судом рішення по суті позовної заяви.
Згідно ч. ч.1, 2, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, поданий через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.09.2018 р., відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Оскаржуване рішення прийнято за наявності підстав і в межах повноважень. До відзиву долучені копіі документів міграційної справи позивача.
У судове засідання 17.09.2018 р. прибули позивач та уповноважені представники сторін.
У судовому засіданні представником позивача надано письмові пояснення та заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи наступних додаткових доказів: адвокатський запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 23.08.2018 р.; відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 29.08.2018 року на адвокатський запит від 23.08.2018 року з додатком: завірена копія Висновку про скасування посвідки на тимчасове проживання особи без громадянства від 14.08.2018 р.; клопотання до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про ознайомлення з матеріалами, що стали підставами для скасування посвідки на тимчасове проживання від 23.08.2018 р.; фотокопії матеріалів, що стали підставами для скасування посвідки на тимчасове проживання від 23.08.2018 р.; адвокатський запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 29.08.2018 р.; відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 04.09.2018 року на адвокатський запит від 29.08.2018 р.; адвокатський запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 05.09.2018 р.; відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 11.09.2018 року на адвокатський запит від 05.09.2018 року з додатком: не завірена копія Подання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 08.08.2018 року вих.№3/74-4028 про прийняття заходів щодо особи громадянина Азербайджану ОСОБА_1, який порушує законодавство України; лист до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.09.2018 року про надання копій доказів з відміткою про отримання; характеристика ОСОБА_1 від Громадської організації «Об'єднаний конгрес азербайджанців у Дніпропетровській області» від 28.08.2018 року вих.№0138 р.; адвокатський запит до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Дніпрі від 28.08.2018 р.; відповідь Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Дніпрі від 03.09.2018 року вих.№234аз/41/19/01-2018 на адвокатський запит від 28.08.2018 р.; характеристика ОСОБА_1 від Громадської організації «Захист і порядок» від 10.09.2018 р.
Судом долучені вказані документи до матеріалів справи.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 №1085/2010 було створено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 №658 «Про утворення Державної міграційної служби» було утворено Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно зі ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Статтею 1 Закону України «Про громадянство» визначено термін проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Такі ж визначення передбачені статтею 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.7 іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; п.8 іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до п. 17 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Те саме положення міститься в п. 1 Порядку №322.
Такі іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове проживання, підставою для видачі якої є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (ч. 3 14 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Відповідно до ч.14 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.12.2017 р. Новокодацьким районним у м.Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між громадянином Азейбарджану ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_9 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від15.12.2017 р.).
Возз'єднання сім'ї стало підставою для отримання позивачем 02.01.2018 р. посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1, строком дії до 18.12.2018 р.
14.08.2018 р. на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання від 25 квітня 2018 р. № 322 (надалі - Порядок №322) Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, відповідно до якого роз'яснено про необхідність здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення.
22.08.2018 р. позивачу було вручено оскаржуване рішення під підпис.
Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Вирішуючи спір стосовно позовної вимоги про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області принциповим є дослідження питання підстав, що послугували для його прийняття.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що посвідка на тимчасове проживання позивача скасована на підставі пп.4 п.63 Порядку №322.
Пунктом 64 Порядку №322 визначені підстави для скасування посвідки.
Так, підпункт 4 п.63 Порядку №322 вказує, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Згідно змісту Висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування посвідки на тимчасове проживання особи без громадянства від 14.08.2018 р. до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 09.08.2018 р. надійшов лист-клопотання від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно даного клопотання, перебування громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на території держави суперечить інтересам національної безпеки. Перевіркою за обліками ГУ ДМС України в Дніпропетровській області встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_3, 02.01.2018 р. був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1, терміном дії до 18.12.2018 р., на підставі ч.14 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За вказаною посвідкою зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи викладене та згідно пп.4 п.63 Порядку №322 відповідач дійшов висновку про скасування спірної посвідки та анулювання відмітки у паспортному документі про видачу такої посвідки.
Тобто, в тексті вказаного вище Висновку міститься відсильна норма на лист-клопотання поліції щодо підстав винесення рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання особи.
Проте, в ході судового розгляду суд встановив, що Лист-клопотання від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення, в матеріалах міграційної справи відсутній, відповідачем у судове засідання не долучений. Крім того, оскаржуване рішення не містить жодних посилань на вказаний лист-клопотання та/або конкретних обставин, що послугували для прийняття такого роду рішення, і таким чином не можливо встановити в чому саме полягає загроза національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні з боку позивача
Натомість, позивачем самостійно здійснено заходи щодо отримання повної інформації, яка полягла в основу рішення про скасування посвідки на постійне проживання шляхом подання адвокатських запитів.
Долученим представником позивача до матеріалів справи листом (поданням) Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 08.08.2018 р. №3/74-4028 повідомлено, що ОСОБА_1, раніше неодноразово судимий та відбувший покарання за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів на території України, причисляє себе до «авторитетів» кримінального середовища та позиціонує себе як «смотрящий» за азербайджанцями м.Дніпро, які створюють кримінальні правопорушення, є прибічником «воровських традицій», підтримує тісні стосунки з членами Азербайджанської діаспори та продовжує злочинну діяльність на території Дніпропетровської області.
Порядком №322 передбачений порядок дій у випадку прийняття рішення про скасування посвідки, як суб'єкта владних повноважень так і особи, відносно якої таке рішення прийнято.
Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування (п.64 Порядку №322).
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття (п.65 Порядку №322).
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби (п.66 Порядку №322).
Відповідно до п.п. 67, 68 Порядку №322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов'язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС. Іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).
Рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку (п.77 Порядку №322).
У відповідності пп. 4 п.71 Порядку №322 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується, зокрема, у разі: скасування посвідки.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржуване рішення було вручено позивачу з порушенням визначеного законодавством 5-ти денного строку (на шостий день), поза межами установи міграційної служби без залучення перекладача, оскільки ОСОБА_1 не володіє державною мовою, скасовану посвідку вилучено працівниками служби не було.
Відносно даної обставини представник відповідача у судовому засіданні вказав, що Порядком перелічені дії міграційною службою не передбачені, а обставини щодо часу вручення рішення про скасування посвідки позивача, не відомі.
Так само достеменно не відомо причини відсутності листа-клопотання поліції в матеріалах міграційної справи.
Суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб'єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - дванадцятій цієї статті.
Частиною 3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року N 964-IV національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Суд вважає, що відповідачем, не дотримано одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності. Який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 820/2262/17 (провадження №К/9901/1650/18), який викладено в постанові від 18.04.2018.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене ст.8 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім'ї скасування посвідки має наслідком повну зміну способу життя родини.
Крім того, потенційна загроза з боку особи не може бути належною та достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Аналіз обставин прийняття рішення від 14.08.2018 р. про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання дають підстави для висновку, що при його прийнятті порушено принцип верховенства права.
Статтею 13 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частина 2 статті 3 Конституції України визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, судом встановлені порушення норм чинного законодавства, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, і тому таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
В порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи, у відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704,80 грн. за подання позовної заяви та 528,61 грн. за подання заяви про забезпечення позову підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити;
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 14.08.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії до 18.12.2018 року громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Л.Липинського,7, код ЄДРПОУ 37806243) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (49000, АДРЕСА_1) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1233,41 грн. (одна тисяча двісті тридцять три грн., 41 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 21 вересня 2018 року.
Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 21.09.18 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С.Віхрова Ю.Ю. Ковтун