Іменем України
19 вересня 2018 року
м. Київ
справа №806/2425/15
адміністративне провадження №К/9901/10948/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Автоимидж» на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (судді: Бучик А.Ю., Одемчук Є.В., Шевчук С.М.) у справі №806/2425/15 за позовом Приватного підприємства «Автоимидж» до Житомирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
ПП «Автоимидж» звернулося до суду з позовом до Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області щодо вилучення та утримання автомобіля марки "Богдан 211040", д.н.з. АА96617ОВ (далі - спірний автомобіль), на майданчику тимчасового зберігання речових доказів Житомирського відділу УМВС України в Житомирській області в період з 27.04.2015 по 12.05.2015;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Автоимидж» 4462,64 грн матеріальної шкоди;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Автоимидж» 3850 грн витрат на правову допомогу.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року позов задоволено частково: визнано незаконними дії Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області щодо вилучення та утримання автомобіля марки "Богдан 211040", д.н.з. НОМЕР_1, на майданчику тимчасового зберігання речових доказів Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області в період з 28.04.2015 по 12.05.2015; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Автоимидж» 4176,81 грн. матеріальної шкоди та 3850 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновок, викладений в оскаржуваному рішенні, не відповідає обставинам справи.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що автомобіль марки "Богдан 211040", д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, перебуває у користуванні ПП «Автоимидж» на підставі договору фінансового лізингу з ПАТ «Комерційний банк «Приват банк» від 12.02.2015 № ZROOA@ 0000644986.
26 квітня 2015 року о 20 годині до чергової частини Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області надійшло повідомлення про вчинення угону зазначеного автомобіля. Вказане повідомлено було зафіксоване в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №12570.
Внаслідок проведених працівниками органу внутрішніх справ розшукових заходів було встановлено місцезнаходження вказаного автомобіля у подвір"ї будинку АДРЕСА_1. На місце події було викликано СОГ Житомирського МВ, силами якого спірний автомобіль в той же день було доставлено на майданчик тимчасового зберігання речових доказів Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області для вирішення питання по суті.
У період з 27 квітня 2015 року по 12 травня 2015 року директор ПП «Автоимидж» ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами до правоохоронних органів з проханням повернути автомобіль зі штрафмайданчика. Однак, вищезазначений автомобіль було повернуто позивачу лише 12.05.2015, що підтверджується заявою, засвідченою підписом старшого лейтенанта міліції Орловського О.П.
Позивач, вважаючи, що внаслідок такої бездіяльності посадових осіб відповідача протиправно був позбавлений був можливості вільно розпоряджатися транспортним засобом у період з 28.04.2015 по 12.05.2015 та поніс збитки у розмірі лізингових платежів за цей період, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не додано доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від отримання автомобіля та законних підстав його затримання, з огляду на що дійшов висновку про протиправність таких дій працівників міліції у період з 28.04.2015 по 12.05.2015 та необхідність стягнення на користь позивача суми матеріальної шкоди у сумі 4176,81 грн.
Скасовуючи таке рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та вказав на недоведеність факту відсутності можливості у позивача, як законного володільця майна, повернути транспортний засіб за вимогою останнього.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцесамоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності міліції, на момент виникнення спірних правовідносин, були врегульовані Законом України «Про міліцію», яким визначено, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно ст. 2 Зкону України «Про міліцію» визначено ,що основними завданнями міліціїє забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадськького порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень, участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своей компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію» міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
Відповідно до пункту 21 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» міліція має право оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування и керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту, затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
У пункті 40 даного Порядку зазначено, що в разі встановленню факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в підрозділах Державтоінспекції, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, працівники підрозділів Державтоінспекції оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до органів внутрішніх справ для подальшого проведення перевірки.
В контексті наведених правових норм, чинних на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів зауважує, що за відсутності необхідних, обов'язкових та законних підстав, а саме: відповідних судового рішення або рішення органу досудового слідства, володілець не може бути позбавлений права володіння (користування) на транспортний засіб.
У відповідності до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На порушення вищеозначеної вимоги процесуального закону, в ході судового розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких належних та допустимих доказів правомірності вилучення спірного автомобіля у законного володільця, так само як і законних підстав його затримання, зокрема, відомостей про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, тощо.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що протиправність оскаржуваних дій працівників міліції спростовуються висновками перевірки, викладеними у листі прокуратури м. Житомира від 18 травня 2015 року № 127/138с-15, колегія суддів вважає передчасними, оскільки предметом такої перевірки була лише наявність у діях посадових осіб складу злочинів, передбачених 364, 365 КК України, що, однак, не є підтвердженням правомірності дій співробітників міліції під час вилучення та затримання спірного автомобіля.
В той час, як в даному випадку доведенню суб'єктом владних повноважень підлягають саме правомірність таких дій.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у даному випадку підстав для утримання автомобіля на спеціальному майданчику у період з 28.04.2015 по 12.05.2015, та, як наслідок, наявність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними.
Що стосується вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступне.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що предметом спору є матеріальна шкода у вигляді лізингових платежів, сплачених на виконання договору фінансового лізингу від 12.02.2015 року, укладеного між ПП "Автоимидж" та ПАТ КБ "Приватбанк", в сумі 4462,64 грн, за час затримання і перебування транспортного засобу на штрафмайданчику, яку позивач з посиланням на статтю 22 ЦК України вважає упущеною вигодою.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Порядок розрахунків визначено ПАТ КБ "Приватбанк" у пункті 2.8.4.4 договору, погоджений позивачем згідно заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу від 12.02.2015, та підлягає неухильному виконанню лізингоотримувачем відповідно до встановленого графіка.
Отже, обов'язок по сплаті лізингових платежів позивачем не залежить від наявності у нього в розпорядженні транспортного засобу та безпосередньо передбачений відповідним договором, а тому, на переконання колегії суддів, оплата лізингових платежів не може вважатись упущеною вигодою в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.
Стосовно витрат на правову допомогу, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України (в редакції, чинній на час звернення зі скаргою) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Приписами частини 3 вказаної статті передбачено, що граничний розмір компенсації таких витрат установлюється законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року
№ 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. до суду) установлено, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права.
Так, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI, визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16.
Враховуючи те, що з наданих ПП «Автоимидж» документів неможливо встановити, які саме послуги та в якому обсязі були йому надані, зокрема, в матеріалах справи відсутній розрахунок понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість таких вимог.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправними дій Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області щодо вилучення та утримання автомобіля марки "Богдан 211040", державний номерний знак НОМЕР_1, на майданчику тимчасового зберігання речових доказів Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, в період з 28.04.2015 по 12.05.2015 та ухвалити в цій частині нову, якою вказані вимоги задовольнити. В іншій частині висновки суду апеляційної інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому в решті позовних вимог постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Автоимидж» задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправними дій Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області щодо вилучення та утримання автомобіля марки "Богдан 211040", державний номерний знак НОМЕР_1, на майданчику тимчасового зберігання речових доказів Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, в період з 28.04.2015 по 12.05.2015.
Визнати протиправними дії Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області щодо вилучення та утримання автомобіля марки "Богдан 211040", державний номерний знак НОМЕР_1, на майданчику тимчасового зберігання речових доказів Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, в період з 28.04.2015 по 12.05.2015.
В решті постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець