Іменем України
18 вересня 2018 року
м. Київ
справа №826/17662/14
касаційне провадження №К/9901/5682/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Губська О.А.) у справі № 826/17662/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» до Київської міської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України, в якому просило: визнати незаконними дії відповідача-1 щодо незадоволення заяви від 04.09.2014 № 04-09/14 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких здійснюється митним органом; зобов'язати Київську міську митницю ДФС підготувати висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» надмірно сплачені кошти в сумі 31879,28 грн., з яких 27826,83 грн. - податок на додану вартість, 4052,45 грн. - ввізне мито.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26.01.2015 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Київської міської митниці ДФС щодо незадоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» від 04.09.2014 № 04-09/14 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, контроль за справлянням яких здійснюється митним органом. Зобов'язав відповідача-1 підготувати висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів та направити його разом з іншими передбаченими законодавством документами Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.03.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська міська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Київська міська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 266 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 2 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що сплачені позивачем на виконання рішення від 19.11.2013 № 100250000/2013/600942/2 про коригування митної вартості товарів кошти не є ані надміру сплаченими грошовими коштами, ані помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями, а є передоплатою.
Крім того, відповідач-1 звертає увагу на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» вже заявлялась вимога про стягнення з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачених коштів у розмірі 31879,28 грн. і постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2014 у справі № 826/20315/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014, в її задоволенні відмовлено. Відтак, суд, на переконання органу доходів і зборів, відповідно до пункту 2 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) повинен був відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.11.2013 з метою митного оформлення товару позивачем подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100250000/2013/077115, в якій митна вартість імпортованого товару визначена за ціною договору.
За наслідками дослідження зазначеної декларації та поданих разом з нею документів, відповідачем-1 19.11.2013 прийнято рішення № 100250000/2013/600942/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митну вартість визначено за шостим (резервним) методом та збільшено її розмір, що призвело до збільшення зборів за даною поставкою на 31879,28 грн., у тому числі 27826,83 грн. - податку на додану вартість та 4052,45 грн. - ввізного мита.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2014 у справі № 826/20315/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014, скасовано рішення від 19.11.2013 № 100250000/2013/600942/2 про коригування митної вартості товарів.
На підставі вказаних судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» звернулось до Київської міської митниці ДФС із заявою від 04.09.2014 № 04-09/14, в якій просило підготувати висновок про повернення надміру сплачених до бюджету податку на додану вартість у розмірі 27826,83 грн. та ввізного мита в сумі 4052,45 грн. на його поточний рахунок.
Листом від 06.10.2014 № 11177/1/26-70-52-05 відповідач-1 повідомив позивача про відсутність підстав для повернення коштів.
Відповідно до частини першої статті 24 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.
Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.
Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
За правилами пунктів 1, 2 розділу І Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.
За правилами пункту 7 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.
Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25.11.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що відповідачем за результатами отриманої заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» не вжито заходів та не вчинено дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, а тому їх висновок про наявність у спірному випадку підстав для зобов'язання митного органу їх вчинити ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи відповідача-1 про те, що суду першої інстанції слід було відмовити у відкритті провадження в цій адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) суд відхиляє.
Так, за змістом цієї норми процесуального права суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).
У справі № 826/20315/13-а предметом розгляду була, зокрема, вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» надмірно сплачених коштів у розмірі 31879,28 грн., у той час як у спірній ситуації предметом перегляду є вимоги про визнання протиправними дій щодо незадоволення заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, а також зобов'язання підготувати та направити висновок про їх повернення.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Київської міської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 у справі № 826/17662/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
І.Я. Олендер
В.В. Хохуляк