Іменем України
19 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 725/547/17
адміністративне провадження № К/9901/39016/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 725/547/17
за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та стягнення допомоги до 5 травня;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці (суддя Войтун О. Б.) від 20 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Курка О. П., Білоуса О. В., Совгиди Д. І.) від 16 травня 2017 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням проведених виплат.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, виплативши йому грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік у меншому розмірі, ніж визначено положеннями ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», порушив його право на отримання одноразової щорічної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, діяв не у спосіб, що передбачений Законом.
3. Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. 15 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 725/547/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
10. Станом на 19 вересня 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач - ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданим 19 березня 2015 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
12. У 2016 році Департаментом праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради проведено виплату позивачу допомоги у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 02 березня 2016 року № 141, а саме у розмірі 920 грн.
13. 09 листопада 2016 року ОСОБА_2, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, звернувся до останнього із заявою про донарахування та виплату частини одноразової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік у сумі 4730 грн.
14. Листом Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради від 15 листопада 2016 року № М-1373 позивача повідомлено, що розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році визначено постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». На виконання вищевказаної постанови йому, як учаснику бойових дій, перераховано допомогу в розмірі 920 грн. на 58023 відділення зв'язку.
15. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році, як учаснику бойових дій, у розмірі 920 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суди попередніх інстанцій виходили з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.
17.1. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
17.2. Частиною 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
17.3. Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі - Закон № 79-VIII), який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
17.4. Із набуттям чинності Закону № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
17.5. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій у розмірі 920 грн.
17.6. Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
17.7. Суди попередніх інстанцій звернули увагу, що Конституційний Суд України в п. 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
17.8. Згідно ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.
17.9. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
18. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій зазначили, що Закон № 79-VIII прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону № 79-VIII.
19. Отже, відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу одноразової допомоги до 5 травня в розмірі 920 грн., діяв відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (чинного з 01 січня 2015 року) та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- обов'язок щодо виплати громадянам щорічної разової грошової дороги до 5 травня покладений на органи праці та соціального захисту населення;
- судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки положенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги учасникам бойових дій - ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга. Поряд з цим, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань;
- судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, а також висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а;
- станом на 2016 рік, тобто на час виплати позивачу допомоги, діяла як постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141, так і ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», якою встановлено, що до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, при цьому дію цієї норми зупинено не було,та іншими Законами, у тому числі, Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік», інший порядок її застосування, в частині розміру допомоги, визначено не було;
- виплативши в 2016 році позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 920 грн., тобто у розмірі, що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Законом.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідачів щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році, як учаснику бойових дій, у розмірі 920 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
22. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо виплати позивачу як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня у 2016 році у розмірі 920 грн.
23. Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
24. Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20 рп/2011, яке винесено за результатом розгляду конституційного подання народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Зокрема, перед Конституційним Судом України було поставлено питання: чи обмежує конституційні права громадян факт надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами, залежно від наявності фінансового ресурсу?
25. Конституційний Суд України у вказаному рішенні дійшов правового висновку, що дії органів державної влади відповідають Конституції України та є допустимими.
26. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ), не є порушенням конституційних прав громадян.
27. Слід також зазначити, що положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» Конституційним Судом України неконституційними не визнані, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2016 році.
28. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічні спірним у даній справі правовідносини були предметом розгляду у Європейському суді з прав людини.
29. В ухвалі від 03 червня 2014 року (справа «Серебрянський проти України», заява № 54704/10) Європейський суд з прав людини дійшов висновку (п. 36 ухвали), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.
30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто правомірно виплатили позивачу грошову допомогу до 5 травня у 2016 році як учаснику бойових дій у розмірі 920 грн.
31. Аналогічний правовий висновок щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сукупності із Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 713/62/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 348/2100/16 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.
32. Посилання позивача на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 08 листопада 2005 року «Кечко проти України», колегія суддів вважає без підставними і такими що не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки в цьому рішенні спір стосується невиплати належних сум у зв'язку з відсутністю в Законах України про державний бюджет відповідних витрат, а у справі, що розглядається спір стосується визначення розміру суми виплат згідно законодавства.
33. Посилання позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, стосовно необхідності при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій керуватися ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом судового розгляду у вказаній справі було зобов'язання органу соціального захисту населення здійснити перерахунок і виплату щорічної разової допомоги до 5 травня за 2014 рік, проте, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким по-іншому врегульовано спірні правовідносини.
34. Отже, доводи касаційної скарги є безпідставними і не впливають на правильне по суті рішення суду апеляційної інстанції.
35. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
36. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі №725/547/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя В. М. Кравчук
Суддя О. П. Стародуб