19 вересня 2018 року
Київ
справа №822/1052/18
провадження №К/9901/58117/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до заступника начальника-начальника СВ Летичівського ВПГУНП в Хмельницькій області А.В. Мличко, начальника Головного управління поліції в Хмельницькій області, керівника Хмельницької місцевої прокуратури, прокурора Хмельницької області про визнання дій і бездіяльності незаконними та скасування рішення,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до заступника начальника-начальника СВ Летичівського ВПГУНП в Хмельницькій області А.В. Мличко, начальника Головного управління поліції в Хмельницькій області, керівника Хмельницької місцевої прокуратури, прокурора Хмельницької області, в якому просив: відкрити провадження в адміністративній справі та витребувати у заступника начальника-начальника СВ Летичівського ВПГУНП в Хмельницькій області А.В. Мличко матеріали індивідуального акта (висновку від 15.08.2017); визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт (висновок) заступника начальника-начальника СВ Летичівського ВПГУНП в Хмельницькій області А.В. Мличко, постановленого ним 15.08.2017; визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління поліції в Хмельницькій області і зобов'язати його розглянути скаргу позивача, зареєстровану в канцелярії Хмельницької місцевої прокуратури за вхідним №19543-17 від 11.09.2017 та перенаправленої для розгляду начальником Головного управління поліції в Хмельницькій області; визнати протиправною бездіяльність керівника Хмельницької місцевої прокуратури та зобов'язати його розглянути скаргу позивача, зареєстровану в канцелярії Хмельницької місцевої прокуратури за вхідним №19543-17 від 11.09.2017; визнати протиправною бездіяльність прокурора Хмельницької області та зобов'язати його розглянути скаргу позивача від 16.09.2017, врученої йому позивачем рекомендованим листом під штрих кодом 0100153554697 від 18.09.2017.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.03.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання позивачем власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; сплати судового збору в сумі 99,20 грн; подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України/або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено; надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.
На виконання цієї ухвали ОСОБА_2 02.04.2018 надав квитанцію про сплату судового збору у розмірі 99,20 грн., заяву-підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, позивач в заяві на усунення недоліків позовної заяви вказав про те, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки ним ще до позовної заяви подані копії ухвал суду як докази переривання перебігу позовної давності.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 позовну заяву повернуто ОСОБА_2, оскільки позивачем вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви в повній мірі не виконано.
Позивач оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіряючи касаційну скаргу ОСОБА_2 колегія суддів дійшла висновку про таке.
Постановляючи ухвалу від 02.04.2018 про повернення позовної заяви Хмельницький окружний адміністративний суд, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги ухвали в частині усунення недоліків стосовно надання позивачем доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду не виконано, а відтак наявні підстави для застосування вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
В заяві на усунення недоліків ОСОБА_2 наведено аналогічну позицію, що і у позовній заяві про те, що ним строк звернення до суду не пропущено, оскільки до позовної заяви вже були надані докази переривання перебігу позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку щодо повернення позовної заяви з підстав пропуску строку для звернення до суду з даним позовом.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, дійшовши висновку про повернення позовної заяви позивачеві, вірно застосував положення статей 122 та 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 332, пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до заступника начальника-начальника СВ Летичівського ВПГУНП в Хмельницькій області А.В. Мличко, начальника Головного управління поліції в Хмельницькій області, керівника Хмельницької місцевої прокуратури, прокурора Хмельницької області про визнання дій і бездіяльності незаконними та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І.Л. Желтобрюх