19 червня 2018 року № 810/2382/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДФС України про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до ДФС України в якому просить суд: - скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.01.2018 року №569458/НОМЕР_1; - зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.11.2017 № 269.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення порушують його права та норми чинного законодавства, оскільки посилання відповідача на невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах не відповідають дійсності та спростовуються наданими документами. Зазначені документи та пояснення не були розглянуті та досліджені відповідачем при прийнятті рішення, що є підставою для визнання їх необґрунтованими та протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, має статус платника податку на додану вартість та є платником податку на загальних підставах. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля, зокрема, гумовотехнічними виробами (Код 46.90).
14 листопада 2014 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ “РОМНИПТАХОСПІЛКА” (покупець) був укладений договір поставки товару № 148, у порядку та на умовах якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався передати у власність ТОВ “РОМНИПТАХОСПІЛКА” гумовотехнічні вироби. Відповідно до пункту 3.1 договору від 14.11.2017 №148, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації (накладній, рахунку-фактурі), яка є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктом 4.2 договору від 14.11.2017 №148, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати повної вартості товару на поточний рахунок постачальника.
Судом встановлено, що 16.11.2017 позивачем у межах договору від 14.11.2017 №148 був виставлений ТОВ “РОМНИПТАХОСПІЛКА” рахунок на оплату №6697 на суму 8431,92 грн. за товар - стрічку конвеєрну з вулканізованої гуми 450х6Рх96м.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного рахунку на оплату, ТОВ “РОМНИПТАХОСПІЛКА” 16.11.2017 перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_2 у банку 8431,92 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача в АТ “ПРОКРЕДИТ БАНК” №26007210189079.
16 листопада 2017 року позивач на виконання умов договору від 14.11.2017 №148 поставив ТОВ “РОМНИПТАХОСПІЛКА” стрічку конвеєрну з вулканізованої гуми 450х6Рх96м, що підтверджується видатковою накладною №5513 від 16.11.2017.
За фактом настання першої з подій (зарахування коштів за товар на банківський рахунок) позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.11.2017 №269.
14 грудня 2017 року позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкову накладну від 16.11.2017 №269 прийнято, але її реєстрацію зупинено у зв'язку з відповідністю податкової накладної критеріям оцінки ризиків, що визначені пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.
У якості конкретного критерію оцінки ступеня ризиків у вказаній квитанції зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 4010. У цій же квитанції позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
На виконання вимог контролюючого органу, 18.01.2018 позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку направлено повідомлення №4 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено.
Разом з поясненнями позивачем до зазначеного повідомлення прикріплені копії документів, що розкривають зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої була складена податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, а саме: договір поставки з ТОВ "РОМНИПТАХОСПІЛКА" №148 від 14.11.2017 року; договір оренди складських приміщень №1 від 04.05.2016 року; платіжне доручення №1226 від 16.11.2017 року; банківська виписка по розрахунковому рахунку за 16.11.2017 року; рахунок на оплату №6697 від 14.11.2017 року; видаткова накладна №5513 від 16.11.2017 року; договір поставки з ПП «ОСОБА_3 Рось» №1 від 05.01.2015; видаткова накладна №276 від 05.09.2017р.; платіжне доручення №5930 від 05.07.2017р.; банківська виписка від 05.07.2017р. та письмові пояснення з приводу господарської операції.
Розглянувши вказані документи і пояснення, Комісія ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла оспорюване рішення від 24.01.2018 №569458/НОМЕР_1, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.11.2017 №269 у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням Державної фіскальної служби України, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини та вимоги законодавства, діючого на час виникнення цих правовідносин.
Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки з питань відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту) та з інших питань.
Пунктом 13 Порядку № 1246 визначено, що за результатами зазначених перевірок формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно п. 74.2. статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.п. 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті “в” підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).
Зазначена комісія приймає рішення про:
реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів.
Постановою КМУ від 29.03.2017 № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" встановлено вичерпний перелік підстав для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Як слідує з позовної заяви, позивач посилався на відсутність в оскаржуваному Рішенні обґрунтувань, на підставі яких Комісією відмовлено в реєстрації ПН. Зазначений факт унеможливлює та фактично позбавляє позивача права не тільки надати документи, підтверджуючі його господарську діяльність, але і належним чином оскаржити рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної.
З матеріалів справи слідує, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України про відмову в реєстрації ПН не містять жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття таких рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що орган влади зобов'язаний "виправдати" свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Вмотивоване рішення дає можливість його оскаржити та отримати перегляд в судовому порядку.
Оскаржувані позивачем Рішення Комісії ДФС України є актами індивідуальної дії.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Дана позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 01.12.2009 року № 09/236, а тому суд вважає, що оскаржуване Рішення ДФС України є нечітким та незрозумілим, не тільки для платника податків, а й для інших суб'єктів правовідносин та суду.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване Рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено.
У той же час, з рішення контролюючого органу не зрозуміло, чому не враховані пояснення позивача, не надана оцінка направленим документам та відсутнє посилання на норми Закону, якими відповідач обґрунтовує своє рішення.
Оскільки суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняте не у спосіб, визначений законом, відтак, воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну від 16.11.2017 №269 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктами 2, 3 та 4 частини 1 статті 5 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
З огляду на висновок суду щодо протиправності оскаржуваного рішення, а також те, що вказаним рішенням порушено право позивача на отримання податкового кредиту, вказана вимога також підлягає задоволенню.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, якими мотивовані його заперечення, і не довів правомірності свого рішення, а тому воно підлягає скасуванню.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 1762, 00 грн. (платіжне доручення від 11.05.2018 № 4592). Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 1762, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд
адміністративний позов задоовльнити.
Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 24.01.2018 № 569458/НОМЕР_1.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 16.11.2017 № 269.
Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.