22 травня 2018 року № 810/327/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 р. № НОМЕР_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що для висновку про те, що не оприбуткування готівки здійснювалось протягом тривалого часу ( з 21.04.2017 по дату проведення перевірки) необхідним є отримання відповідних доказів не оприбуткування протягом такого періоду. Висновок відповідача про вчинення порушення п. 2.6. Глави 2 Положення ґрунтується виключно на підставі одиничного випадку та не підтверджує, що таке порушення мало системний характер. Як наслідок, у відповідача не було жодних підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій за вказаний період. Позивач в повному обсязі та своєчасно оприбутковував готівку, оформлював касові ордери і відображав все в касовій книзі та КОРО.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20.03.2018.
Представник відповідача 19.03.2018 подав до суду відзив в якому, зазначив, що перевіркою встановлено факт неповного оприбуткування готівкових коштів, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій. Вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 за обґрунтованими клопотаннями сторін зупинено провадження у справі у зв'язку з необхідністю надання часу сторонам для примирення до 16.04.2018.
16 квітня 2018 року відкладено розгляд питання про поновлення провадження за обґрунтованим клопотанням позивача та наступне судове засідання призначено на 15.05.2018.
15.05.2018 відкладено розгляд питання про поновлення провадження за обґрунтованим клопотанням позивача та наступне судове засідання призначено на 22.05.2018.
17 квітня 2018 року та в подальшому, 22.05.2018, представник відповідача подав до суду клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник позивача 22.05.2018 подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що товар на який посилається відповідач не був повернути позивачу, а також не було складено акт про повернення товару або про відшкодування витрат на товар.
Також 22.05.2018 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі.
В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Частиною дев'ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 КАС України, судом прийнято ухвалу від 22.05.2018 про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 04.06.2015 за №23550000000017533 та з 04.06.2015 перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Податковим органом 15.09.2017 згідно направлень від 15.09.2017 №5089 та №5090, та у відповідності до наказу ГУ ДФС у Київській області від 31.08.2017 №1563 «Про проведення фактичних перевірок» проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: Київська область, Броварський район, с. Рожівка, вул. Озерна, буд. 8, за результатами якої складено акт перевірки від 15.09.2017 р. (реєстраційний № 2397/1000/14/НОМЕР_2).
Під час перевірки встановлено факт неповного оприбуткування готівкових коштів. Суб'єкт господарювання до вартості реалізованих товарів включає 10 % вартості цих товарів за обслуговування. Зазначені кошти за обслуговування через реєстратор розрахункових операцій не проводяться та, в подальшому, у встановленому законом порядку не оприбутковуються. А саме не відображаються у книзі обліку доходів та витрат та у книзі обліку розрахункових операцій. Протягом періоду з 21 квітня 2017 року по 15 вересня 2017 року позивачем не було оприбутковано готівку на загальну суму 12634,38 грн.
Таким чином на підставі акта перевірки від 15.09.2017 р. встановлено, зокрема, порушення гл. 2, п. 2.6 постанови «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15.12.2004, а саме: неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 12634,38 грн.
На підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз. 3 ст. 1 Указу Президента № 436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовано штрафні санкції, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в розмірі 63171,90 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 р. № НОМЕР_1.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Судом встановлено, що під час перевірки відповідачем після купівлі у позивача товару на суму 200 грн., за результатами здійснення якої відповідачу було надано клієнтський чек № 05006 від 15 вересня 2017 року, в якому, окрім вартості товару, було вказано вартість обслуговування в розмірі 20 грн. При дослідженні фіскального чеку від 15.09.2017 №0000001044 судом встановлено, що сума до сплати становить 200 грн..
Відповідно до пояснень позивача від 15.09.2017 встановлено, що на момент перевірки здійснюю діяльність у сфері громадського харчування в реалізації знаходились алкогольні напої, продукти харчування та послуги. Розрахунки проводяться в готівковій формі та безготівковій формі з використанням касового апарату №3000139992 при цьому розрахунки за обслуговування клієнтів ресторану, які вираховуються 10% від суми зазначених в касових чеках через касовий апарат не проводяться, тому не відображуються в книгах обліку. В подальшому ці кошти використовуються в господарській діяльності.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.
З правового аналізу наведеної норми матеріального права вбачається, що застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій можливе виключно за неоприбуткування готівкових коштів.
Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національний банку України від 15 грудня 2004 року № 637, встановлено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки). Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно абзаців 1, 2 пункту 4.2 Положення № 637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
Відповідно до п. 4.3 названого Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.
При цьому, пунктом 4.4 Положення № 637 встановлено, що підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги («Вкладний аркуш касової книги» та «Звіт касира»), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі. Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року. У разі роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік. Після роздрукування «Вкладного аркуша касової книги» і «Звіту касира» касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати «Звіт касира», разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у «Вкладному аркуші касової книги». «Вкладний аркуш касової книги» протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) «Вкладний аркуш касової книги» формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.
Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для встановлення порушень позивачем слугував висновок, що позивачем включається до вартості товару 10 % вартості цих товарів за обслуговування.
Однак, нормами чинного законодавства передбачено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Як вбачається з матеріалів справи перевіряючим було надано клієнтський (попередній) чек №05006 від 15.09.2017 в якому окрім вартості товару на 200 грн. було вказано вартість обслуговування в розмірі 20 грн., а тому загальна сума до сплати становила 220 грн. Про те, позивачем в подальшому роздрукований фіскальний чек на суму 200 грн., де немає інформації, щодо вартість обслуговування в розмірі 20 грн..
Суд вважає, що незалежно від загальної суми яка зазначена в клієнтському (попередньому) чеку, оприбуткування готівки здійснюється на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).
Таким чином, суд зазначає, що позивач має право запропонувати клієнту вартість обслуговування. Проте, як вбачається з матеріалів справи в фіскальний звітний чек позивачем не включено до вартості товару 10 % вартості цих товарів за обслуговування.
Крім того, висновок щодо не оприбуткування готівки в акті перевірки відповідачем було зроблено на основі однієї операції з закупки товару.
Також, у відповідності до п. 20.1.11. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
У відповідності до п. 80.4. ст.80 ПК України визначено, що контролюючі органи перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Сторонами не було надано до суду докази, того, що товар (послуги), на які посилаються посадові особи контролюючого органу були повернуті позивачу.
Так саме не було складено відповідного акту посадовими особами контролюючого органу про повернення товару (послуг) або про відшкодування витрат на товар, що свідчить лише про перевищення службових повноважень посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки.
При дослідженні наказу № 1563 від 30 серпня 2017 року Головного управління ДФС у Київській області судом встановлено, що в наказі не було передбачено проведення посадовими особами контролюючого органу контрольної розрахункової операції у відповідності до вимог п. 20.1.11. та п. 80.4. ПК України.
Крім того, даним наказом встановлено тривалість перевірки у строк 10 (десять) діб.
Згідно з п. 82.3 ст.82 ПК України, зазначено, що: - тривалість фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.
Проте в матеріалах справи відсутній наказу про продовження терміну перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, посадові особи контролюючого органу за не встановлених обставин здійснили перевірку починаючи з 21.04.2017 року по 25.09.2017 року включно, чим саме діяли всупереч положенню п. 82.3 ст.82 ПК України, як то без наказу про продовження перевірки, самостійно збільшили строк перевірки з 10 до 158 діб.
Викладене вище вказує про невідповідність Податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25 вересня 2017 року вимогам ст. 109, 116 ПК України і, як наслідок про необхідність його скасування в судовому порядку.
Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, наявних в матеріалах доказів, суд приходить до висновку, що відповідач не мав жодних підстав для прийняття наказу про проведення перевірки та не надано жодних доказів, того що були, на думку перевіряючих, допущені позивачем під час здійснення оприбуткування готівки, що дає суду підстави дійти висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки від 15.09.2017 р. № 2397/1000/14/НОМЕР_2, яким позивачу встановлено зокрема порушення гл. 2, п. 2.6 постанови «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15.12.2004, а саме: не оприбуткування в книгах обліку розрахункових операцій готівкових коштів на загальну суму 12634,38 грн., а відтак, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 р. № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 63171,90 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 25.09.2017 р. № НОМЕР_1.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКП НОМЕР_2) судові витрати в сумі 710 (сімсот десять) грн. 00 коп..
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.