Справа № 429/6011/12
іменем України
05 грудня 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. при секретарі Михайловій Н.І, з участю відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому послався на те, що на підставі укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк»(Банк) та відповідачем-1 (Позичальник) кредитного договору № 490022991 від 08.02.2007 р. Банк надав Позичальнику кредит в сумі 19952,72 доларів США.
На підставі укладеного між Банком та відповідачем-2 (Поручителем) договору поруки № 490022991-П від 08.02.2007 р. відповідач-2 поручився солідарно відповідати перед Банком за виконання відповідачем-1 обов'язків по кредитному договору.
В порушення умов кредитного договору відповідач-1 свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.05.2012 р. мав прострочену заборгованість за кредитом в сумі 42133,80 грн. та за відсотками в сумі 1555,48 грн. Крім того, за порушення зобов'язань згідно з умовами кредитного договору відповідачу-1 нарахована пеня.
Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених з відповідачами договорів, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість по кредитному договору в сумі 45338,34 грн., в т.ч.: за кредитом -42133,80 грн., по відсотках -1555,48 грн., пені -1649,06 грн. та судові витрати по справі.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справі за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.
Відповідач-1 позов визнав частково, посилаючись на те, що на час розгляду справи розмір його заборгованості перед позивачем за кредитом є значно меншою за вказану у позові. Зокрема, відповідач-1 надав суду копії квитанцій про часткове погашення заборгованості перед позивачем по кредитному договору. Крім того, відповідач-1 послався на дані офіційного сайту ПАТ «Альфа-Банк», де зазначено, що станом на 05.12.2012 р. прострочена заборгованість відповідача-1 по кредитному договору № 490022991 від 08.02.2007 р. становить 2775,66 доларів США, або 22185,85 грн. по офіційному курсу НБУ, а заборгованість по процентам взагалі відсутня.
Також відповідач-1 зазначив, що він вживає усіх можливих заходів по добровільному погашенню суми заборгованості перед позивачем, просить суд врахувати ступінь виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором і на підставі ст. 551 ЦК України зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 500 грн.
Відповідач-2 позов в частини вимог до неї як до поручителя не визнала. В наданих суду запереченнях проти позову зазначила, що про порушення відповідачем-1 графіку погашення кредиту вона не знала і вимогу про дострокове погашення кредиту від Банку не отримувала. Також відповідач-2 зазначила, що, як вказано у вимозі, на яку посилається позивач, він вимагав від неї як поручителя погасити кредит протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги. Тобто, позивач сам встановив строк виконання зобов'язання. Тому, навіть якби вона і отримала вимогу позивача про дострокове погашення кредиту, право висувати до неї будь-які вимоги як до поручителя могло б виникнути у позивача лише після спливу строку для добровільного виконання поручителем свого зобов'язання та за наявності доказів отримання нею вимоги. Однак позивач не надав суду доказів дати отримання нею вимоги і звернувся з позовом до закінчення строку добровільного виконання зобов'язання, а тому на час звернення позивача до суду вона не може вважатися порушником такого зобов'язання. Посилаючись за зазначені обставини, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог до неї як до поручителя.
Суд, з'ясувавши думку відповідачів та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 кредитного договору № 490022991 від 08.02.2007 р. (а.с.8-10) позивач надав, а відповідач-1 отримав кредит в сумі 19952,72 доларів США для придбання легкового автомобіля ОСОБА_3, 2006 р.в.
На підставі укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки № 490022991-П від 08.02.2007 р. (а.с.13-14) відповідач-2 поручився за виконання Боржником (відповідачем-1) обов'язків, що виникли на підставі вказаного кредитного договору.
Згідно Графіку повернення (додаток № 1 до кредитного договору) (а.с.11-12) відповідач-1 зобов'язався повертати кредит шляхом сплати Банку щомісячних платежів в сумі 390 доларів США.
Внаслідок порушення відповідачем-1 умов договору станом на 08.05.2012 р. у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку (а.с.24) становить: за кредитом -42133,80 грн., по відсотках -1555,48 грн., пеня -14991,44 грн. (з яких позивач просить стягнути 1649,06 грн.).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач-1 в судовому засіданні визнав факт порушення ним строків сплати щомісячних платежів, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем. Тому відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України факт порушення відповідачем-1 умов договору не підлягає доказуванню.
Вирішуючи спір в частині визначення розміру заборгованості відповіда-1 за кредитним договором, суд виходить з наступного.
Згідно доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованість відповідача-1 за кредитним договором станом на 08.05.2012 р. становила: за кредитом -42133,80 грн., по відсотках -1555,48 грн., пеня -14991,44 грн.
Згідно наданих відповідачем-1 копій квитанцій (а.с. 45-47), в період з 07.07.2012 р. по 04.12.2012 р. в погашення заборгованості за кредитом відповідач-1 шістьма платежами сплатив позивачу заборгованість за кредитом загальною сумою 16521,03 грн. (2067 доларів США).
Тобто, факт часткового погашення відповідачем-1 заборгованості за кредитним договором підтверджується належними доказами. Разом з тим, позивач про часткове погашення боргу відповідачем-1 суду не повідомив, заяву з уточненими позовними вимогами суду не надав.
Суд також приймає до уваги посилання відповідача-1 на інформацію, отриману з офіційного сайту ПАТ «Альфа-Банк»(https:my.alfabank.com.ua), згідно якої станом на 05.12.2012 р. прострочена заборгованість відповідача-1 по кредитному договору № 490022991 від 08.02.2007 р. становить 2775,66 доларів США, або 22185,85 грн. (при встановленому НБУ на 05.12.2012 р. офіційному курсі -7,9930 грн./$,).
Оцінюючи зазначену інформацію, суд приймає до уваги, що вона розміщена на сайті самим позивачем, який є власником цього сайту, докази того, що відповідач-1 шляхом несанкціонованого втручання в роботу сайту спотворив цю інформацію на свою користь, відсутні, тому така інформація вважається достовірною.
За таких обставин станом на день розгляду справи ствердження позивача про наявність заборгованості за кредитом у зазначеному у позові розмірі спростовується фактичними доказами.
Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що станом на 05.12.2012 р. відповідач-1 мав заборгованість перед позивачем за кредитним договором в сумі 22185,85 грн. (2775,66 доларів США,). Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач-1 суду не надав, тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.
У задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках в сумі 1555,48 грн. слід відмовити за недоведеністю.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача суми пені, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня-грудня 2012 р. відповідачем-1 добровільно вживалися заходи по погашенню заборгованості за кредитом, внаслідок чого на час розгляду справи заборгованість відповідача-1 за кредитом зменшилася вдвічі проти суми заборгованості, яка існувала на час звернення позивача до суду.
Враховуючи поведінку відповідача-1, спрямовану на добровільне погашення заборгованості перед позивачем, виходячи з принципу розумності та справедливості суд вважає за доцільне зменшити заявлену позивачем до стягнення суму неустойки (пені) до 500,00 грн.
Розглядаючи вимогу позивача про притягнення відповідача-2 до солідарної з відповідачем-1 відповідальності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як на підставу притягнення відповідача до солідарної з відповідачем-1 відповідальності позивач посилається на укладений між ним та відповідачем-2 договір поруки № 490022991-П від 08.02.2007 р.
Згідно ст. 1 договору поруки прострочення виконання обов'язку - повне або часткове невиконання обов'язку у встановлені Основним договором та/або законодавство України строки.
Як зазначено у позові, відповідачам були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимоги не виконані.
Як вбачається з адресованої відповідачам вимоги про досудове врегулювання спору № 32678-102-б/б від 14.05.2012 р. (а.с.28), Банк вимагає від Позичальника та Поручителів у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення цієї Вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штраф/пеню.
Згідно штемпеля поштового відділення на реєстрі поштових відправлень (а.с. 29-30), вимога була направлена відповідачу-2 поштою 17.05.2012 р. Таким чином, Банк сам встановив поручителю (відповідачу-2) строк для добровільного виконання вимоги, і за будь-яких обставин відповідач-2 може вважатися такою, що порушила (прострочила) зобов'язання, лише після спливу наданого їй строку.
Відповідач-2 заперечує факт отримання від Банку вимоги про дострокове погашення кредиту за відповідача-1. На підтвердження факту направлення вимоги відповідачу-2 позивач надав суду копію реєстру поштових відправлень, однак даний документ свідчить лише про направлення вимоги відповідачу-2. Доказів же отримання вимоги відповідачем-2 (із зазначенням дати отримання), або доказів відмови відповідача-2 від отримання вказаної вимоги, позивач суду не надав.
Оскільки сам позивач визначив відповідачу-2 конкретний строк виконання обов'язку, то відповідач-2 може вважатися таким, що прострочив, лише за наявності доказів отримання вимоги відповідачем-2 та після спливу строку добровільного виконання вимоги банку. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою 06.06.2012 р., коли встановлений самим же позивачем строк виконання зобов'язання відповідачем-2 не сплив, а тому вона не може вважатися порушником.
За таких обставин суд доходить висновку, що на момент звернення позивача до суду його ствердження про порушення відповідачем-2 своїх зобов'язань є безпідставним, а висування будь-яких вимог поручителю (відповідачу-2) -передчасним, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності
сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожній з сторін спору судом була надана можливість скористатися своїми процесуальними правами та надати докази на підтвердження тих обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і кожна з сторін скористалася цими своїми правами на власний розсуд.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом в сумі 22185 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 85 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»пеню в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»судовий збір в сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 86 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровській області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя: ОСОБА_4