Провадження № 22-ц/774/1231/18 Справа № 199/1081/17 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Пищида М.М.
Категорія 27
20 вересня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Пищиди М.М.,
суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,
за участі секретаря - Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 13085,08 грн.
У підтвердження своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до укладеної заяви №б/н від 04.05.2012 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий поточний рахунок НОМЕР_1 у розмірі 11 000,00 грн.
12.01.2015 року між сторонами укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 04.05.2012 року.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав.
Станом на 29.12.2016 року заборгованість відповідача за генеральною угодою перед банком складає 13 085,08 грн., яку позивач, а також судові витрати просить стягнути з відповідача.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року у позовних вимогах публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим, постановлене із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 12.01.2015 року між сторонами укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт для створення сприятливих умов для виконання зобов'язань за кредитним договором б/н від 04.05.2012 року та кредитним договором №SAMDN50000065911591 від 16.07.2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Банком не було надано в суд кредитних договорів №б/н від 04.05.2012 року та №SAMDN50000065911591 від 16.07.2012 року, на підставі яких було укладено з відповідачем Генеральний договір про реструктуризацію заборгованості, повідомлень про встановлення кредитного ліміту. Банком не доведено факт укладання кредитних договорів, які стали підставою для укладання Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості від 12.01.2015 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що обов'язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року було витребувано у ПАТ КБ "ПриватБанк" оригінали договорів: кредитний договір № б/н від 04.05.2012 року та кредитний договір № SAMDN 50000065911591 від 16.07.2012 року (а.с.176).
Копію ухвали суду Банком отримано 23 травня 2018 року (а.с.179).
Однак, зазначену ухвалу не виконано, витребувані докази суду ані не направлено, ані в судовому засіданні не надано, представник банку в судове засідання не з'являється, а отже апеляційний суд позбавлений можливості перевірити доводи викладені в позовній заяві, правові підстави звернення до суду з позовом та обґрунтованість зазначеної в ньому суми та періоду нарахування процентів.
Отже, позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.2 ст. 78 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про відмову у задоволенні апеляційн6ої скарги.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2017 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: