Провадження № 22-ц/774/4305/18 Справа № 200/4786/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Женеску Е. В. Доповідач - Свистунова О.В.
Категорія 25
18 вересня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2018 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, -
В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ "СК "Країна" про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ "СК "Країна" було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № УА 105332, згідно якого було здійснено страхування транспортного засобу Great Wall Voleex C30 2013 р.в., з кузовом НОМЕР_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу на праві власності та ОСОБА_3 - на праві оперативного керування. Згідно п.14.4 договору відповідач в особі співвідповідача взяв на себе зобов'язання у разі страхового випадку, зокрема ДТП, здійснити страхову виплату позивачу. 29 жовтня 2015 року близько 23-30 год. по вул. Телевізійній в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, застрахований транспортний засіб під керуванням ОСОБА_3, внаслідок ДТП зазнав значних механічних пошкоджень. ДТП сталося внаслідок втрати водієм контролю над рухом автомобіля, через що автомобіль здійснив наїзд на перешкоду - бордюрний камінь, та в подальшому виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на дерево. ОСОБА_3 повідомив відповідача про ДТП дзвінком на гарячу лінію протягом години з моменту виявлення пошкодження, відповідно до умов договору страхування, та протягом 3-х робочих днів повідомив страховика за встановленою формою. Після настання ДТП пошкоджений автомобіль за вимогою страховика було доставлено на станцію технічного обслуговування ТОВ "Едельвейс-4". ТОВ "Едельвейс-4" надало для страховика рахунок-фактуру на відновлювальний ремонт на загальну суму 179616,70 грн., даний рахунок було передано ОСОБА_3 відповідачу для перерахування суми страхового відшкодування на відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля. У лютому 2016 року позивач отримав від відповідача лист від 09 лютого 2016 року про відмову у виплаті страхового відшкодування, яке вмотивоване тим, що при розслідуванні причин та обставин страхового випадку було з'ясовано, що весь обсяг зафіксованих механічних пошкоджень автомобіля з технічної точки зору не відповідає і не міг утворитися при обставинах та в місці, вказаних водієм ОСОБА_3 у його поясненнях, оскільки дорожня обстановка, зафіксована в матеріалах, в частині взаємного розташування автомобіля, навколишніх стаціонарних об'єктів і слідової інформації на заявленому місці пригоди не відповідає обсягу, характеру утворення та локалізації зафіксованих пошкоджень досліджуваного автомобіля. Тому страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі надання страхувальником недостовірних відомостей щодо предмета страхування, причин і обставин страхового випадку. З даним рішенням позивач не згоден та вважає його невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено, в чому саме полягає недостовірність відомостей щодо предмета страхування або причин і обставин страхового випадку.
На підставі викладеного, позивач з урахуванням уточнень просив суд: визнати рішення відповідача про відмову у виплаті йому страхового відшкодування безпідставним та незаконним; зобов'язати відповідача здійснити на користь позивача виплату суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № УА 105332 від 16 січня 2015 року в розмірі 195657,74 грн. протягом 15-ти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Визнано рішення ПАТ "СК "Країна" про відмову у виплаті ОСОБА_2 страхового відшкодування безпідставним та незаконним.
Стягнуто з ПАТ "СК "Країна" на користь ОСОБА_2 195 657,74 грн. суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № УА 105332 від 16 січня 2015 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ "СК "Країна", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.
Також скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції установлено, що 16 січня 2015 року між ПАТ "СК "Країна" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № УА 105332, відповідно до умов якого позивач застрахував автомобіль НОМЕР_1. Вигодонабувачем за вказаним договором страхування сторони зазначили ПАТ КБ "Правекс-Банк".
ОСОБА_2 є власником автомобіля НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
29 жовтня 2015 року близько 23-30 год. ОСОБА_3 на території складів по вул. Телевізійній, 3е в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу безпечно керувати автомобілем, втратив контроль над рухом автомобіля та скоїв наїзд на перешкоду бордюрний камінь та в подальшому виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на дерево.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2015 року у справі № 211/7113/15-п адміністративну справу відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КупАП закрито в зв'язку з малозначністю правопорушення.
Згідно звіту про оцінку майна № 024/МУ-16 від 05 серпня 2016 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, оціночна вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1 складає 192663,74 грн.
Матеріалами справи також підтверджено витрати позивача в сумі 2700,00 грн. за зберігання пошкодженого автомобіля відповідно до товарного чеку від 01 серпня 2016 року, а також 78,00 грн. на сплату послуг зі складання розрахунку калькуляції, що підтверджується актом виконаних робіт № 018 від 01 серпня 2016 року, та витрати в сумі 216,00 грн. на розбирання кузову, що підтверджується актом виконаних робіт № 054 від 01 серпня 2016 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно ч.1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифікату).
Згідно п.3 ст. 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно з розділом 18 договору страхування № УА 105332 від 16 січня 2015 року, відповідно до обраних умов страхувальником при укладанні цього договору визначення розміру збитків та страхового відшкодування може здійснюватися страховиком на підставі калькуляції страховика (складається страховиком за допомогою програмного продукту Audatex тощо), автотоварознавчого дослідження (експертний висновок, акт, звіт тощо) щодо визначення розміру збитку, рахунків СТО.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Доводи ПАТ "СК "Країна" в апеляційній скарзі про те, що позивач не має права вимоги до страховика, оскільки таке право має виключно вигодонабувач - ПАТ "Правекс- Банк", який визначений умовами договору страхування, колегією суддів не приймаються до уваги, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання y разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким породженням прав є укладання договору на користь третьої особи.
Згідно із частиною другою статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Аналогічне положення закріплене статтею 3 Закону України "Про страхування".
Особливість правового стану вигодонабувача (третьої особи, на користь якої укладено договір страхування) полягає в тому, що йому належить право вимагати від страховика виконання обов'язків за укладеним договором.
При цьому, відповідно до частин третьої та четвертої статті 636 ЦК України, якщо третя особа (вигодонабувач) відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може вимагати виконання договору на користь третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 01 березня 2018 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", якщо за договором страхування визначений вигодонабувач, він повинен бути залучений до участі у справі (стаття 985 ЦК, стаття 3 Закону України "Про страхування"). Відповідно до наведених положень закону договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього. При розгляді таких справ суди повинні враховувати положення статей 636, 985 ЦК, статтю 3 Закону України "Про страхування", і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.
Відповідно до п.3 Договору страхування вигодонабувачем є ПАТ "Правекс- Банк".
ПАТ "Правекс- Банк" не залучений до участі у справі та згідно зі статтею 34 ЦПК України самостійних позовних вимог до страховика про стягнення на його користь страхової виплати не заявив, на стягнення страхового відшкодування на свою користь позивача не уповноважував.
Суд першої інстанції, враховуючи, що вигодонабувач (банк) не заявляв вимог про отримання ним самим суми страхового відшкодування, правильно виходив із того, що умовами договору страхування сторони узгодили обов'язок страховика при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу (банку), а тому дійшов правильного висновку про наявність у страхувальника права на вимогу про стягнення суми страхового відшкодування на свою користь.
Крім того, відповідно до повідомлення від 22.03.2016 року № 363-371 ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" повідомив, що ОСОБА_2 виконано усі зобов"язання за кредитним договором, у зв"язку з чим договір застави транспортного засобу № 316RNCA140210001 від 21.01.2014 року, марки GREAT WALL, модель VOLEEX C30 ЗНГ, рік випуску 2013, колір червоний, тип ТЗ легковий седан, шасі НОМЕР_4 реєстраційний номер НОМЕР_1 - припинив свою дію.
Згідно п.14.1.1 договору № УА 105332 від 16 січня 2015 року страхувальник має право одержувати страхове відшкодування в разі настання страхового випадку в межах страхової суми в порядку, що визначається цим договором та Правилами, в тому числі без надання довідки компетентних органів у випадках, передбачених п.18.3 цього договору.
Таким чином, умовами договору страхування страхувальнику, тобто ОСОБА_2 надано право отримати страхове відшкодування у разі настання страхового випадку, в зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги до страховика, є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що згідно експертного дослідження, весь обсяг зафіксованих механічних пошкоджень автомобіля з технічної точки зору не відповідає і не міг утворитися при обставинах та в місці, вказаних водієм ОСОБА_3 у його поясненнях, оскільки дорожня обстановка, зафіксована в матеріалах, в частині взаємного розташування автомобіля, навколишніх стаціонарних об'єктів і слідової інформації на заявленому місці пригоди не відповідає обсягу, характеру утворення та локалізації зафіксованих пошкоджень досліджуваного автомобіля, колегією суддів також не приймаються до уваги.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.
На підтвердження своїх доводів відповідач надав висновок спеціаліста за результатами інженерно-технічного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди та механізму утворення пошкоджень автомобіля НОМЕР_1 від 22 січня 2016 року, складений спеціалістом ТОВ "Експертум-АВЕ" ОСОБА_5
Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Разом з тим, в порушення вказаних вимог, у висновку не зазначено про обізнаність експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
Т.П. Красвітна