Іменем України
19 вересня 2018 року
Київ
справа №521/7538/17
адміністративне провадження №К/9901/2634/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду міста Одеси прийняту 5 жовтня 2017 року у складі головуючого судді - Плавича І.В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду постановлену 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Єщенка О.В., суддів: Димерлія О.О., Бойка А.В.,
В травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Одеської міської ради в якому, з урахуванням доповнень до позову, просила:
1) скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 14.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження №52980702 з виконання виконавчого листа №521/18225/15-а від 10.11.2016 року, виданого Малиновським районним судом м. Одеси;
2) зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження №52980702 шляхом винесення відповідної постанови;
3) зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. зобов'язати Одеську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2015 року (вх.№36-Р-1372) щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з внесенням питання до повістки дня сесії міської ради на головну сторінку одноособово.
В обґрунтування адміністративного позову позивачка зазначила, що на примусовому виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходився виконавчий лист №521/18225/15-а, виданий 10 листопада 2016 року Малиновським районним судом міста Одеси про зобов'язання Одеської міської ради повторно розглянути заяву позивачки від 24.03.2015 року (вх.36-Р-1372) щодо надання їй дозволу на відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Постановою державного виконавця від 14 березня 2017 року Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавче провадження було закінчено на підставі ст. 39 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. А саме - рішенням Одеської Міської Ради від 07.02.2016 року № 1371-VII був наданий дозвіл позивачки на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, про що повідомлено державного виконавця. Однак, позивач зазначає, що державним виконавцем не було враховано ту обставину, що вказане рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте з порушенням установленого порядку, без визначення відомостей щодо розгляду раніше поданої позивачем заяви, відомостей щодо виконання судового рішення, а також містить недостовірні відомості щодо місця розташування земельної ділянки і її цільового призначення. Зазначені обставини свідчать про відсутність фактичного виконання рішення суду боржником, а отже постанова державного виконавця є безпідставною, не узгоджується із вимогами законодавства, що є безумовною підставою для її скасування і зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження та виконати виконавчий документ згідно установленого Законом порядку.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати їх рішення та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судами порушенні норми матеріального права: статті 32 та 41 Конституції України, Закон України «Про виконавче провадження», «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», Інструкція про проведення технічної інвентаризації та інше. Позивачка зазначає, що не надано жодних доказів щодо виконання постанови Одеського апеляційного суду від 27.04.2016р. та виконавчого листа виданого 10.11.2016р. Позивачка вважає, що рішення Ради не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте з порушенням установленого порядку, без визначення відомостей щодо розгляду раніше поданої позивачем заяви, відомостей щодо виконання судового рішення, а також містить недостовірні відомості щодо місця розташування земельної ділянки і її цільового призначення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року по справі №521/18225/15-а визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради №6756-VІ від 10.06.2015 року в частині відмови у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Було зобов'язано Одеську міську раду повторно розглянути заяву позивачки від 24.03.2015 року (вх.№36-Р-1372) щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
На виконання вказаного судового рішення, яке набрало законної сили 27.04.2016 року, Малиновським районним судом м. Одеси 10.11.2016 року видано виконавчий лист по справі №521/18225/15-а про зобов'язання Одеської міської ради повторно розглянути заяву позивачки від 24.03.2015 року (вх.№36-Р-1372) щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. 23 листопада 2016 року позивачка подала заяву про примусове виконання виконавчого листа по справі №521/18225/15-а. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 24.11.2016 відкрито виконавче провадження.
Одеською міською радою були подані до державної виконавчої служби заяви від 09 грудня 2016 року та 26 грудня 2016 року в яких повідомлялось про фактичне виконання судового рішення по справі №521/18225/15-а з вимогою закінчити виконавче провадження №52980702, відкрите на підставі виконавчого листа №521\18225\15-а, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 10.11.2016 року, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Одеська міська рада на підтвердження фактичного виконання постанови суду по справі №521/18225/15-а надала рішення №1371-VII від 07.12.2016 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Врахувавши повідомлені боржником обставини та докази в підтвердження виконання рішення суду, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. винесено постанову від 14.03.2017 року ВП №52980702 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із винесеною постановою, посилаючись на її безпідставність, позивачка звернулась до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про її скасування із зобов'язанням державного виконавця відновити виконавче провадження та вчинити дії для повного виконання судового рішення.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документа у повній мірі досліджено повідомлені боржником обставини про виконання судового рішення, отже під час закінчення виконавчого провадження державний виконавець діяв у відповідності та згідно вимог Закону, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови та зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії відсутні.
Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Стаття 129? Конституції України передбачає, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Тобто при виконанні судового рішення обов'язковою умовою є дотримання порядку виконання.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких, зокрема, належать виконавчі листи, що видаються судами тощо. Відповідно до частини 1 ст.4 Закону № 606-XIV, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Фактично виконання рішення є підставою для закінчення виконавчого провадження. Виконання рішення відбувається на підставі виконавчого документу, який відображає встановлений судовим рішенням спосіб захисту порушеного права. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР питання з регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
За правилами ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.12.2016 року на пленарному засіданні Одеською міською радою на виконання виконавчого документу боржником розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, за результатом чого прийнято відповідне рішення, яким позивачці наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), про що прийнято рішення №1371-VII. Таким чином, має місце фактичного виконання в повному обсязі рішення суду, яке на момент прийняття оскаржуваної постанови виконавця було чинним. Виправлень у судовому рішенні та виконавчому документі не було. Боржником вчинено дії, які у повній мірі відповідають висновку судового рішення, а повідомлення ним про виконання встановленого обов'язку з наданням підтверджуючих документів зумовлює державного виконавця закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Також колегія суддів апеляційного суду встановила, що вказаний акт у повній мірі відповідає резолютивній частині постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, а також змісту виконавчого листа, виданого на її виконання по справі №521/18225/15-а. Отже колегія судів згодна з висновком апеляційного суду про те, що дії державного виконавця під час виконання виконавчого документа були направлені на фактичне і повне виконання рішення суду.
Разом з цим, фактично позивачка не погоджується із прийнятим рішенням органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке не є предметом спору у цій справі, а отже судами попередніх інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача про його неправомірність та не перевірено на відповідність вимогам Закону.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи касаційної скарги висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 5 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець