Справа № 369/10320/18
Провадження №1-кс/369/3281/18
23.08.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120181102000004806 від 10.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 ч. 2 ст. 289 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , -
Слідчий слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_7 звернувся до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що що у невстановлений органом досудового розслідування час ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з ОСОБА_8 , для здійснення незаконних заволодінь транспортними засобами. Діяльність останніх полягала в проведенні розвідувальних заходів по збору інформації щодо транспортного засобу, отриманні інформацію про місце його стоянки, руху, наявності відеокамер системи спостереження, складу родини власника авто, виявленні місць непомітного підходу до автомобіля, шляхів швидкого відходу з місця вчинення кримінального правопорушення та місця відстою транспортних засобів, якими незаконно заволоділи.
У період часу з 21 год. 08.08.2018 по 13 год. 09.08.2018 ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки TOYOTA моделі RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_9 та належить їй на праві власності, прибули на неогороджене подвір'я багатоквартирного будинку, що по АДРЕСА_1 .
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч волі власника автомобіля марки TOYOTA моделі RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, їх діяльність залишається непоміченою та поблизу нікого не має, відкрили дверцята вказаного автомобіля та проникли в середину даного авто, після чого, привів в дію двигун автомобіля та, керуючи ним, поїхали з місця події до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де залишили його для "відстоювання" до 13 год. 48 хв. 20.08.2018 - часу виявлення останніх і транспортного засобу працівниками поліції в приміщенні гаража.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Крім того, встановлено, що у невстановлений органом досудового розслідування час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на придбання, носіння, зберігання вибухового пристрою. У цей же час у невстановлений спосіб ОСОБА_4 придбав, тобто вчинив дії, пов'язані з набуттям гранати Ф-1 з маркуванням на корпусі 386-4-59 Т та запалу до ручної гранати типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з маркуванням на важелі із зовнішньої сторони "УЗРГ 57 УЗРГ 386 та з внутрішньої сторони УЗРГМ 386-П-14-69.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу на носіння і зберігання бойових припасів, стандартних бойових припасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв, передбаченого п. 2.3 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, тримаючи при собі вищевказану гранату, прибув до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де продовжив її незаконне зберігання.
20 серпня 2018 року в період часу з 13 год. 48 хв. до 17 год. 55 хв., працівниками поліції в присутності понятих, проведено огляд місця події за участю ОСОБА_4 під час якого, проведено огляд речей, які знаходились при останньому. Під час особистого огляду ОСОБА_4 , який перебував у приміщенні гаража домоволодіння по АДРЕСА_2 , в сумці останнього виявлено та вилучено корпус гранати Ф-1 з маркуванням на корпусі 386-4-59 Т та запалу до ручної гранати типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з маркуванням на важелі із зовнішньої сторони "УЗРГ 57 УЗРГ 386 та з внутрішньої сторони УЗРГМ 386-П-14-69.
Згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 20.08.2018, виданої спеціалістом вибухотехнічного відділу Головного управління Національної поліції в Київській області гранати Ф-1 з маркуванням на корпусі 386-4-59 Т відноситься до ІІІ вибухової категорії та запал типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з маркуванням на важелі із зовнішньої сторони "УЗРГ 57 УЗРГ 386 та з внутрішньої сторони УЗРГМ 386-П-14-69, згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 20.08.2018, виданої спеціалістом вибухотехнічного відділу Головного управління Національної поліції в Київській області, відноситься до ІІ вибухової категорії.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, носінні, вибухового пристрою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
10.08.2018 слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120181102000004806 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 289 КК України, тобто за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, що спричинило потерпілому майнову шкоду у великих розмірах.
Крім того, правову кваліфікацію кримінального правопорушення змінено з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України, тобто як незаконне заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Також, 20.08.2018 слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120181102000004973 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто за фактом придбанні, зберіганні та носінні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
21.08.2018 кримінальні провадження № 120181102000004806 та № 120181102000004973, №12018110200004972 об'єднані прокурором- процесуальним керівником у кримінальному провадженні в порядку передбаченому ст. 217 КПК України в одне провадження та їм присвоєно загальний номер № 120181102000004806.
21.08.2018 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Артемівськ Донецької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не працюючого, зі слів раніше не судимого, за погодженням з процесуальним керівником повідомлено про те, що він у кримінальному провадженні № 12018110200004806 від 10.08.2018 підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та у придбанні, зберіганні та носінні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, що містяться у:
заяві ОСОБА_10 від 10.08.2018 про незаконне заволодіння транспортним засобом;
протоколі огляд місця події від 10.08.2018 відповідно до якого встановлено місце вчинення кримінального правопорушення;
протоколі допиту потерпілої ОСОБА_10 ;
протоколі огляду місця події від 20.08.2018 проведеного за адресою: АДРЕСА_2 де виявлено та вилучено автомобіль марки TOYOTA моделі RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_1 та під час поверхневого огляду ОСОБА_4 виявлено та вилучено корпус гранати Ф-1 з маркуванням на корпусі 386-4-59 Т та запалу до ручної гранати типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з маркуванням на важелі із зовнішньої сторони "УЗРГ 57 УЗРГ 386 та з внутрішньої сторони УЗРГМ 386-П-14-69, а також окуляри;
протоколі допиту свідка ОСОБА_11 щодо обставин перебування викраденого транспортного засобу на території її домоволодіння;
протоколі додаткового огляду транспортного засобу від 21.08.2018 відповідно до якого ОСОБА_10 впізнала свій транспортний засіб та вказала на зміну конструктивних частин салону (сидіння, підлокітник) її автомобіля шляхом переміщення до іншого автомобіля марки «TOYOTA» моделі «RAV-4», державний номерний знак НОМЕР_3 , а також зміна бамперів автомобілів між собою;
довідці про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 20.08.2018, виданої спеціалістом вибухотехнічного відділу Головного управління Національної поліції в Київській області гранати Ф-1 з маркуванням на корпусі 386-4-59 Т відноситься до ІІІ вибухової категорії та запал типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) з маркуванням на важелі із зовнішньої сторони "УЗРГ 57 УЗРГ 386 та з внутрішньої сторони УЗРГМ 386-П-14-69, згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 20.08.2018, виданої спеціалістом вибухотехнічного відділу Головного управління Національної поліції в Київській області, відноситься до ІІ вибухової категорії.
протоколі пред'явлення речей для впізнання відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 впізнала власні окуляри, які були вилучені у підозрюваного ОСОБА_4 ;
протоколі додаткового допиту потерпілої від 21.08.2018 відповідно до якого остання розповіла за якими ознаками впізнала власний автомобіль та які саме конструктивні зміни внесено з моменту незаконного заволодіння транспортним засобом;
та інших матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
В ході досудового розслідування кримінального провадження задля об'єктивного його розслідування у розумні строки, виникла необхідність в застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та які вказують що підозрюваний може:
переховатись від органу досудового розслідування та/або суду;
знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні;
вчинити інше кримінальне правопорушення;
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи можливість реального покарання за вчинені злочини, які за ступенем тяжкості є тяжкими злочинами, та покарання за які становлять від 5 до 8 років та від 3 до 7 років позбавлення волі, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду, (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне:
не має постійного місця роботи та законного джерела доходів;
немає на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, тобто немає стійких соціальних в'язків.
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що органом досудового розслідування не встановлено місця зберігання інших заборонених предметів, а також знарядь та засобів учинення кримінального правопорушення не відоме, а тому є підстави вважати, що підозрюваний зможе знищити або будь-яким іншим чином розпорядитися значною частиною вказаного майна.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 може впливати на потерпілих, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне.
Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілих та свідків, може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань. Крім того, на даний час в органу досудового розслідування є необхідність у проведенні ряду слідчих дій, встановити всіх осіб, які можуть бути свідками у даному кримінальному провадженні, а тому існує реальний ризик того, що ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, буде здійснювати вплив на останніх з метою надання неправдивих показань.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно зазначити, що останній офіційно ніде не працює, не має міцних соціальних зв'язків, немає засобів для існування.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, буде переховатись від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст. 178 КПК України обставинами, що враховуються при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу є:
Вагомість наявних доказів про вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення.
Сукупність зібраних у кримінальному провадженні доказів дає достатні підстави підозрювати у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_4 .
Тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 263 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та від 3 до 7 років відповідно.
Даних щодо неможливості утримання підозрюваного через вік чи стан здоров'я в умовах позбавлення волі (СІЗО, ІТТ) немає.
Міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Слідчий у клопотанні зазначає, що ОСОБА_4 не одружений та на утриманні неповнолітніх дітей не має. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований. ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо. ОСОБА_4 зі слів раніше не судимий.
Згідно зі ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу.
Тому слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №120181102000004806 від 10.08.2018 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Артемівськ Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не працюючого, зі слів раніше не судимого, з утриманням у Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 18.10.2018 (включно).В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити. Інші доводи захисників будуть перевірені за їх зверненнями уповноваженими органами.
В судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав та просив його задоволити.
Підозрюваний та його захисники проти вимог клопотання заперечували, у разі обрання запобіжного заходу просили обрати запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою.
Крім того, захисниками підозрюваного, адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подано слідчому судді скаргу в порядку ст. 206 КПК України, відповідно до якої останні вказували на те, що в даному випадку під час затримання їх підзахисного було допущено грубе порушення КПК, так як не було законних підстав передбачених статтею 208 КПК України для затримання ОСОБА_4 . На підставі чого захисники просили постановити рішення яким встановити факт фактичного затримання ОСОБА_12 20 серпня 2018 року о 13 годині 48 хвилин, визнати незаконним затримання ОСОБА_4 та негайно його звільнити з-під варти.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку осіб які брали участь у розгляді справи, суд приходить до висновку що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, вирішуючи питання стосовно клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього, враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Слідчий в своєму клопотанні та прокурор в судовому засіданні не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також прокурором належним чином не обґрунтовано жодного ризику які б давали достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Слід зазначити також те, що слідчий суддя не вбачає підстав для реалізації ст. 206 КПК України щодо зобов'язання звільнити позбавлену свободи особу, оскільки існують передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду. В даному випадку підозрюваний ОСОБА_4 був затриманий 20.08.2018 р. в порядку ст. 208 КПК України. А тому відповідна скарга захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_4 винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, даних про його особу, наявністю у нього місця реєстрації та постійного проживання в м. Києві, сімейний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 179, 181, 183, 194 КПК України, слідчий суддя, -
В клопотанні слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120181102000004806 від 10.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 ч. 2 ст. 289 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці, а саме до 18 жовтня 2018 року, включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;
- не відлучатись цілодобово з місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_4 , окрім як за вимогою слідчого, прокурора та суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження;
- утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладення обов'язків відповідно до ч.5ст. 194 КК України визначити строком до 18 жовтня 2018 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області на протязі 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1