Іменем України
19 вересня 2018 року
м.Київ
справа №656/185/17
адміністративне провадження №К/9901/37056/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іванівського районного суду Херсонської області від 13.04.2017р. (суддя - Ковальчук Т.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р. (судді: Лук'янчук О.В., Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванівської селищної ради Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення адміністративного стягнення від 23.02.2017р.
Ухвалою Іванівського районного суду Херсонської області від 13.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р. позов залишено без розгляду на підставі статті 99 КАС України у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Роз'яснено позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє її права повторно звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
З ухваленими у справі судовими рішеннями не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нею пропущений строк звернення до суду, оскільки оскаржувану постанову вона отримала лише 27.03.2017р.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2, 3 статті 99 КАС України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2017р. позивач була відсутня на засіданні відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно неї за ст. 152 КУпАП, проте була повідомлена про дату розгляду справи.
Постанова відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена 23.02.2017р. та направлена позивачу рекомендованою кореспонденцією, яку остання отримала 03.03.2017р.
Позивач звернулась до суду з даним позовом 30.03.2017р.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірну постанову позивачем отримано 03.03.2017р., а тому звернувшись до суду із позовом 30.03.2017р., скаржником пропущено десятиденний строк звернення до суду, встановлений статтею 289 КУпАП для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність доводів позивача про отримання постанови відповідача 27.03.2017р. в органі виконавчої служби, оскільки судами встановлено, що постанову відповідача направлено позивачу рекомендованим листом по пошті за адресою місця проживання АДРЕСА_1, яку позивач згідно поштового повідомлення про вручення отримала особисто 03.03.2017р.
Суди дійшли висновку, що у позовній заяві та доданих до неї матеріалах відсутні докази та підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, не надано позивачем і жодних обґрунтувань неможливості подання позову у строк, встановлений у ст. 289 КУпАП.
Доводи позивача, про те, що вона не отримувала по пошті від відповідача постанову від 23.02.2017р. є голослівними та необґрунтованими, оскільки спростовані письмовими доказами наданими представником відповідача. Крім того, як зазначила сама позивачка про проведення 23.02.2017р. засідання адміністративної комісії щодо розгляду адміністративної справи відносно неї їй було відомо з виклику селищної ради, отриманого по пошті, але на засідання не прибула за станом здоров'я.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та є безпідставними, оскільки передбачений статтею 289 КУпАП строк звернення до суду позивачем пропущено, поважних причин його пропуску не наведено, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що оскаржувану постанову позивач отримала лише 27.03.2017р. є безпідставним та висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки судами встановлено, що позивач 03.03.2017р. отримала постанову відповідача рекомендованим листом по пошті за адресою місця проживання.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм процесуального права не допустили, а тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Іванівського районного суду Херсонської області від 13.04.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р.- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук