Справа № 318/1027/18
Номер провадження №2/318/542/2018
"16" серпня 2018 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Комишньої Н.І.; при секретарі Борисенко П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Кам'янка-Дніпровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Виконавчий комітет Водянської сільської ради Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Виконавчий комітет Водянської сільської ради Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована за тією ж адресою, право власності на які зареєстровано належним чином. В вересні 2014 року до позивача звернувся відповідач - ОСОБА_2 з проханням пожити в вище вказаному житловому будинку та на деякий час зареєструвати його місце проживання в ньому через його важкі життєві обставини. Оскільки він був добрим знайомим її родичів, позивач погодилася і вже 30 вересня 2014 року зареєструвала його місце проживання в ньому та дозволила проживати у своїй власності. В квітні 2015 року відповідач ОСОБА_2 знову звернувся до неї, але вже з проханням реєстрації місця проживання його дружини - ОСОБА_3, яка є також відповідачем по справі. 24 квітня 2015 року позивач надала дозвіл на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 у своїй власності. Деякий час відповідачі дійсно мешкали за місцем реєстрації свого місця проживання. В 2016 році відповідачі зібравши всі свої речі та віддавши ключі від будинку виїхали з нього у невідомому напрямку, залишившись зареєстрованими у спірному будинку. Реєстрація відповідачів в будинку перешкоджає їй отримати субсидію та вповній мірі розпоряджатись своєю власністю. Оскільки відповідачі у житловому будинку не проживають і їх місце проживання позивачу не відомо, владнати з ними в добровільному порядку питання про реєстрацію зняття з обліку за цією адресою не має змоги. Позивач вважає, що у неї є всі підстави для вирішення цього питання у судовому порядку, оскільки відповідачами порушується її право власності щодо повного володіння та розпорядження цим житловим будинком.Тому позивач просить суд усунути перешкоди прав власності, визнавши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі, за участю її представника за нотаріальною довіреністю - ОСОБА_4, заявлені вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача - ОСОБА_4 у судове засідання з'явилася, підтримала вимоги, викладені в заяві і просила суд їх задовольнити з наведених підстав у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Представник третьої особи- Виконавчий комітет Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області в судове засідання не з'явився, надали заяву до суду про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, повідомлені своєчасно та в належній формі через розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області, про поважність причин неявки суд не повідомили, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи, зміну адреси місце проживання (перебування, знаходження), відомостей про місце роботи, а також номери засобів телефонного зв'язку або електронного поштового зв'язку, від відповідачів до суду не надійшло.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, суд, за згодою позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних в справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Перевіривши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Підставами позову є фактичні обставини, що мають місце і наведені у заяві, а предметом доказування під час судового розгляду є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. На підтвердження факту відсутності відповідачів за місцем їх реєстрації позивачем надано суду докази, які підтверджують зазначені позовні вимоги.
Так, судом встановлено, що позивачу по справі належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченого 21.02.1996 року Кам'янсько-Дніпровського державною нотаріальною конторою Запорізької області за реєстровим № 2-111. Право власності на вказаний будинок зареєстровано 22 лютого 1996 року Орендним підприємством «Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі за № 331 та зареєстровано 26.01.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності:24605245, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1473445323224, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.01.2018 року, індексний номер витягу: 112291760.
Вище вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці 0,25 га, що належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 22.03.1996 року Дніпровською сільською Радою народних депутатів Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 21.02.1996 року Кам'янсько-Дніпровського державною нотаріальною конторою Запорізької області за реєстровим № 2-112 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_2. Право власності зареєстровано 07.03.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності:25227320, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1505771223224, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2018 року, індексний номер витягу: 116960607.
В зазначеному будинку залишаються зареєстрованими відповідачі, що підтверджується копією довідки № 273, виданої 02.05.2018 року Виконавчим комітетом Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, які фактично в ньому не проживають, що не спростовано стороною відповідачів. Домовленості між сторонами про відсутність відповідачів у житлі позивача та збереження за ними права користування в цей час не має.
Відповідне підтверджується актом від 02.08.2018 року про фактичне не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем реєстрації з березня 2017 року, складеного сусідами, підписи яких засвідчено в.о. старости Виконавчого комітету Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області Маловічко Л.Ф. за реєстровим № 53.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів №2,4,7, та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у власності будинок, користуються ним і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, здавати в оренду. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав передбачених законом.
Згідно ст. 383 ЦК України - власник має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання своєї родини, інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності чи обмежений у його здійснені.
Як вказано у висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.11.2016 року (справа № № 6-709цс16) щодо застосування ст. 391 ЦК України, зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Статтею 386 ЦК України зазначається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Вказаний підхід до вирішення аналогічний спорів знайшов своє підтвердження також у висновках Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 січня 2012 року (справа № 6-57цс11), в якій зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства). Отже, у разі будь- яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.
Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).
Відповідачі не користуються житлом за місцем реєстрації без поважних причин з 2016 року, що дає законні підстави для задоволення позову в частині визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», втрата права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації.
Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідачі, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Реєстрація місця проживання хоча і не тягне за собою виникнення права користування житловим приміщенням, проте обмежує майнові інтереси власника, пов'язані з правом розпорядитися ним. Оскільки, відповідачі не зміняли реєстрацію місця проживання, договір найму житла відсутній, відповідачі не являється членами сім'ї позивача, не проживають в будинку без поважних причин, то ними порушено право власності позивача і її право щодо вимоги захисту порушеного права є законними і підлягає захисту. У зв'язку з цим перешкоди, які створені цією реєстрацією, мають бути усунуті, визнавши їх такими, що втратили право користування вказаним вище житловим будинком.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наданими доказами та норми матеріального права, є законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 76- 81, 258, 264, 265, 268, 273- 280, 352 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Виконавчий комітет Водянської сільської ради Кам»янсько-Дніпровського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Усунути перешкоди прав власності, визнавши ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Суддя Н.І. Комишня