Іменем України
19 вересня 2018 року
Київ
справа № 808/660/17
провадження № К/9901/17545/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Комунального підприємства «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Прасова О. О., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Головко О. В. (головуючий), Ясенової Т. І., Суховарова А. В.
І. Суть спору:
1. У березні 2017 року Комунальне підприємство «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства» (далі - КП «Чернігівське ВУЖКГ», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 17 січня 2017 року № 23 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
2. Позов обґрунтовано безпідставністю накладення на позивача штрафу на підставі частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), адже, за твердженням позивача, він виконав вимоги частини третьої статті 24 вказаного Кодексу, а саме: видав наказ про прийняття працівника на роботу та направив повідомлення до Чернігівського відділення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Чернігівське відділення Токмацької ОДПІ) про прийняття працівника на роботу.
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що проведення перевірки позивача й накладання штрафу згідно з оскаржуваною постановою відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства. Позиція відповідача зводиться до того, що укладені між позивачем та громадянкою ОСОБА_4 цивільно-правові угоди не є трудовим договором, а тому позивачем допущено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 27 липня 2016 року КП «Чернігівське ВУЖКГ» направило до Чернігівського відділення Токмацької ОДПІ повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4
5. Згідно з наказом начальника КП «Чернігівське ВУЖКГ» від 28 липня 2016 року «По особовому складу» ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду юрисконсульта.
6. 28 липня 2016 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір підряду № 100, відповідно до умов якого підрядник (ОСОБА_4) зобов'язується виконати за завданням замовника (КП «Чернігівське ВУЖКГ») наступну роботу: виконання робіт згідно посадової інструкції юрисконсульта, а саме: здійснює правову допомогу на підприємстві, розробляє та укладає договори, виконує претензійно-правову роботу та інше в строк з 28 липня 2016 року по 31 липня 2016 року включно, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.
7. Вказаний договір неодноразово переукладався.
8. Наказ про звільнення ОСОБА_4 після закінчення строку, на який її було прийнято, не видавався.
9. Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі за липень-грудень 2016 року, податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум утриманого з них податку та відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за липень - грудень 2016 року, виплата ОСОБА_4 заробітної плати здійснювалася два рази на місяць, із заробітної плати утримувався податок на прибуток фізичних осіб та військовий збір, а також нараховано та сплачено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
10. За результатом проведеної ГУ Держпраці у Запорізькій області 26 грудня 2016 року перевірки додержання КП «Чернігівське ВУЖКГ» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (акт № 08-30-0017/1241) встановлено, що позивач у порушення частини третьої статті 24 КЗпП допустив до роботи працівника без укладання трудового договору.
11. Так, за висновками вказаного акту, в період з 28 липня 2016 року по 26 грудня 2016 року ОСОБА_4 виконує роботу юрисконсульта за договором підряду, тоді як фактично мають місце трудові відносини.
12. Згідно з поясненнями ОСОБА_4, наданими відповідачу 26 грудня 2016 року, останню прийнято на посаду юрисконсульта, проте трудові взаємовідносини оформлено на підставі цивільно-правового договору; трудовий договір не укладався; заробітна плата виплачувалася два рази на місяць.
13. 17 січня 2017 року на підставі вказаного акту відповідач виніс постанову про накладення штрафу № 23, якою на КП «Чернігівське ВУЖКГ» накладено штраф у розмірі 48000,00 гривень.
14. Уважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 22 травня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, позов задовольнив:
15.1 визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області від 17 січня 2017 року про накладення штрафу у сумі 48000,00 гривень;
15.2 присудив на користь КП «Чернігівське ВУЖКГ» з бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Запорізькій області судові витрати у сумі 1600,00 гривень.
16. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із необґрунтованості накладення на позивача штрафу на підставі статті 265 КЗпП, оскільки КП «Чернігівське ВУЖКГ» при прийнятті ОСОБА_4 дотрималось приписів статті 24 вказаного Кодексу на роботу, позаяк останню допущено до роботи на підставі наказу начальника підприємства, умови праці, трудові функції, оплата праці обумовлювалися договорами підряду, позивачем повідомлено контролюючий орган про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, із заробітної плати нараховувалися та сплачувалися передбачені законодавством обов'язкові платежі.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
18. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що укладені між КП «Чернігівське ВУЖКГ» та ОСОБА_4 цивільно-правові угоди не є трудовим договором, а тому за встановлених під час перевірки обставин наявні підстави для накладення на позивача штрафу на підставі статті 265 КЗпП.
19. Також відповідач стверджує, що оскільки пунктом 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду з цим позовом, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Держпраці), та, відповідно, його територіальні органи, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то й підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченого позивачем під час звернення до суду судового збору в порядку розподілу судових витрат відсутні.
20. У скарзі ГУ Держпраці у Запорізькій області просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
21. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно зі статтею 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. <…>
24. За правилом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором <…>.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
25. Статтею 265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
26. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час розгляду справи в суді першої інстанції, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
27. Згідно зі статтею 3 чинної редакції КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього ж Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
VI. Позиція Верховного Суду
30. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
31. Як уже зазначено, суди встановили, що 27 липня 2016 року КП «Чернігівське ВУЖКГ» направило до Чернігівського відділення Токмацької ОДПІ повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4; наказом начальника КП «Чернігівське ВУЖКГ» від 28 липня 2016 року ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду юрисконсульта; наказ про звільнення ОСОБА_4 після закінчення строку, на який її було прийнято, не видавався; виплата ОСОБА_4 заробітної плати здійснювалася два рази на місяць; із заробітної плати утримувався податок на прибуток фізичних осіб та військовий збір, а також нараховано та сплачено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
32. За таких обставин справи, зважаючи на приписи статті 24 КЗпП, беручи до уваги принцип превалювання сутності договору над його формою, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що фактично ОСОБА_4 працювала на КП «Чернігівське ВУЖКГ» за трудовим договором із укладенням такого.
33. При цьому у випадку, що розглядається, дефект форми договору не впливає на сутність правовідносин між працівником і роботодавцем та не дає підстав для висновку про порушення прав, свобод або інтересів працівника чи публічного інтересу, на захист яких спрямовані охоронні правові норми КЗпП.
34. Відтак, відсутні підстави для притягнення КП «Чернігівське ВУЖКГ» до відповідальності на підставі статті 265 КЗпП.
35. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
36. Також слід зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, правильно застосував норми частини першої статті 94 КАС України (у відповідній редакції). Так, зважаючи на доводи касаційної скарги, слід наголосити на тому, що вказана норма процесуального закону є імперативною та не підлягає звуженню в застосуванні, а тому суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, правильно присудив сплачену позивачем суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
37. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року у справі № 808/660/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець