іменем України
Справа № 429/12405/12
31 січня 2013 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Кононенко Т.О.
за участю секретаря: Вершини П.А.
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Павлограді Дніпропетрвоської області заяву про скасування судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення боргу -
встановив:
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2012 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення боргу.
Відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, в судовому засіданні на обґрунтування заяви пояснив, що він не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, пояснив що проживає з батьками, але особисто повідомлення не отримував, крім того вважає правочин удаваним, так як домовлявся з позивачем про сплату за надання послуги між юридичними особами, але позивач домовленості не виконала, а тому і сплату від відповідача за розпискою не отримала.
Представник позивача - проти задоволення заяви заперечує, бо відповідач був належним чином повідомлений про що в матеріалах справи містять повідомлення, які повернулися на адресу суду, посилання відповідача про те що він їх не отримував, вважає такими які направленні на зловживання своїми правами. Відповідач проживає і прописаний за адресую куди і направлялись судові повістки. Крім того, відповідач посилається на те, що свідки можуть підтвердити, що останній не отримував гроші, що суперечить ч.2 ст. 1051 ЦК України, відповідно до якої, якщо договір позики укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші не були одержані позичальником від позикодавця.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали зазначеної вище справи суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу 2 рази направлялися судові повістки за місцем його проживання зі зворотнім повідомленням. Відповідно до ч.3 ст. 76 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. До тверджень відповідача суд ставиться критично, так як в матеріалах справи міститься зворотні повідомлення (а.с.15,20), де зазначено , що судова повістка вручена 12.10.2012 року на судове засідання 09.11.2012 та 20.11.2012 року на судове засідання 28.11.2012 року.
Згідно до вимог ч.ч. 1,4 ст. 169 ЦПК України суд відкладає справу в межах строків, встановлених ст. 157 цього Кодексу у разі першої неявки у судове засідання сторони, оповіщених у встановленому порядку про час та місце судового розгляду , якщо вони не повідомили про причини неявки, яки судом визнано поважними. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( постановляє заочне рішення) .
Відповідач не надав доказів поважності своєї неявки до суду, та був повідомлений про дату судового засідання належним чином.
До пояснень відповідача стосовно удаваного правочину, суд ставиться критично так як договір позики, який був укладений між сторонами підлягає оцінці з точки зору його відповідності загальним умовам чинності правочину, і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою визнання його недійсним.
У зв'язку з вищенаведеним справа була розглянута за згоди позивача у заочному порядку на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Ні під час слухання справи по суті, ні з заявою про перегляд заочного рішення, відповідач не надав до суду жодних доказів, яки б мали істотне значення для правильного на його думку вирішення спору.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що не має підстав для скасування заочного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 231, 232 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 10-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Павлоградського
міськрайонного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_4