Справа № 185/1116/13- к
18 лютого 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Обора З.Б.,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
прокурора - Боргун Є.В.
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 19.07.2012 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,-
Із матеріалів кримінального провадження, судом встановлено, що 04 вересня 2012 року в кримінально - виконавчу інспекцію Павлоградського МРВ надійшов вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року, згідно якого за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, засудженому ОСОБА_2 було призначено покарання у вигляді 100 (ста) годин громадських робіт.
11 вересня 2012 року в Павлоградському МРВ кримінально-виконавчій інспекції засуджений ОСОБА_2 був ознайомлений з порядком та умовами відбування призначеного судом покарання, а також попереджений про те, що у разі ухилення від відбування покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 389 КК України. При роз'яснені порядку та умов відбування покарання ОСОБА_2 власноруч підписав підписку підтверджуючу це.
Постановою заступника начальника Павлоградського МРВ кримінально - виконавчої інспекції старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3, гр. ОСОБА_2 був визначений день для реєстрації в інспекції: перший вівторок кожного місяця.
11 вересня 2012 року засудженому ОСОБА_2 було видане направлення для виконання громадських робіт у КП «Затишне місто» Павлоградської міської ради, розташованому по вул. Шевченко, 63 м. Павлоград. Згідно зазначеного направлення ОСОБА_2 повинен був з 13 вересня 2012 року приступити до виконання громадських робіт.
Згідно наказу КП «Затишне місто» за № 250 від 17.09.2012 року ОСОБА_2 був прийнятий на дільницю цеху по благоустрою міста і в зв'язку з цим останній разом зі старшим майстром вказаного комунального підприємства ОСОБА_4 складають графік відпрацювання громадських робіт на кожен місяць. Згідно даного графіку ОСОБА_2 повинен був відпрацьовувати по 4 години в день, в вільний від основної роботи час.
Згідно графіку на вересень 2012 року складеним гр. ОСОБА_2, він повинен був вийти для виконання громадських робіт 15, 16, 22, 23, 29 та 30 вересня 2012 року та відпрацювати 24 години, але 15, 22, 23, 29 та 30 вересня 2012 року він не вийшов на роботу, тобто з 24 годин, які він повинен був відпрацювати в вересня 2012 року, ОСОБА_2 відпрацював тільки 4 години 16 вересня 2012 року, а 20 годин не відбув. Про причини невиходу на громадські роботи останній повідомив, що він не з'явився в КП «Затишне місто» та не відбув покарання згідно встановленого графіку, посилаючись на те, що він працював на іншій роботі, однак ніяких підтверджуючих це документів не надав, і відомостей про місце роботи не повідомив.
08 жовтня 2012 року в Павлоградському МРВ кримінальної - виконавчої інспекції ОСОБА_2 було повторно роз'яснено про обов'язок відбування покарання у вигляді громадських робіт і що у разі ухилення від відбування покарання він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України.
Однак ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільну небезпеку своєї бездіяльності і розуміючи що в результаті ухилення від відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, у вересня, жовтня, листопаді та грудні 2012 року, для відбування покарання у вигляді громадських робіт в Комунальне підприємство «Затишне місто» Павлоградської міської ради не прибув, будь-яких документів, що підтверджують захворювання або наявність інших поважних причин, що перешкоджають явці в Комунальне підприємство і відбуванню призначеного судом покарання, не надав.
На 15 січня 2013 року з встановлених 100 годин громадських робіт ОСОБА_2 відпрацював тільки 4 години.
Таким чином, ОСОБА_2 в період часу з 15 вересня 2012 року по 15 січня 2013 року умисно не виходив більше двох разів на протязі кожного зазначеного місяця на відбування громадських робіт без поважних причин у КП «Затишне місто», в результаті чого тим самим злісно ухилявся від відбування покарання у вигляді 100 годин громадських робіт призначених йому за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.07.2012 року і без поважних причин не з'являвся на реєстрацію в Павлоградський МР ОСОБА_5 в Дніпропетровській області.
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, а саме ухилення від відбуття покарання у вигляді громадських або виправних робіт, особою, засудженою до цього покарання.
22 січня 2013 року, між прокурором прокуратури м. Павлоград Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_2, укладено угода про визнання винуватості, відповідно до якої: обвинувачений повністю визнав себе винним в пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 389 КК України та погоджується на призначення покарання у вигляді одного місяця арешту відповідно до ч. 1 ст. 71 , ст. 72 КК України, остаточно призначити до відбування 1 місяць 10 днів арешту.
Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є :
1. Для прокурора і обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 і 424 КПК України.
2. Для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених ч. 1, п. 1 ч. 4, ст. 474 КПК України.
Наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження угоди. Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Суд вважає необхідним затвердити умови угоди і ухвалити вирок на підставі такої угоди відповідно до положення ст. 475 КПК України з наступних мотивів.
Матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення, свідчить про наявність події злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 і що в його діях, є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. Кваліфікація дій ОСОБА_2 стороною обвинувачення, визначена правильно. Умови угоди щодо міри кримінального покарання відповідають положенням санкції ч. 2 ст. 389 КК України, а застосування до ОСОБА_2 покарання у вигляді арешту законом допускається, і таке покарання, відповідає обставинам справи і даним про особу обвинуваченого.
Крім того, угода про визнання винуватості укладена добровільно і відсутні підстави, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, які б суд міг використати для відмови в затвердженні такої угоди.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, віднесений до категорії злочинів середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє положення ч.ч.4, 5 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_2.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази по справі відсутні.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-376, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 січня 2013 року між прокурором прокуратури м. Павлоград Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України і призначити покарання у вигляді 1 (одного) місяці арешту.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді арешту строком 1 (один) місяць 10 (десять).
Початок строку відбуття покарання обчислювати засудженому ОСОБА_2 з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.
Строк відбування покарання обчислювати з дати набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України, а саме:
1)Обвинуваченим, захисником-виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.5-7 ст.474 КПК України, у тому числі нерозяснення йому наслідків укладення угоди;
2) Прокурором - з підстав затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч.3 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя : З.Б.Обора