Справа № 429/8150/12
25 січня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Юдіної С.Г.
при секретарі - Воротник В. В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, -
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів в якому просила суд: визнати недійсним усний договір купівлі-продажу автомобіля ndai Santa Fe», 2008 року випуску від 02.04.2009 року відповідно до якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 вказаний автомобіль; застосувати до цього правочину наслідки визнання правочину недійсним, а саме зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути один одному все отримане по усному договору купівлі-продажу автомобіля Santa Fe», 2008 р.в.; зобов'язати МРЕВ м. Херсона скасувати реєстрацію автомобіля Santa Fe», 2008 р.в. № кузову КМНSH81DP8U 323748, № двигуна G6EA7A055970 на ОСОБА_5 як власника, що відбулась 02.04.2009 року; судові витрати покласти на відповідачів.
В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля undai Santa Fe», 2008 року випуску № кузову КМНSH81DP8U 323748, № двигуна G6EA7A055970 від 02.04.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В уточнених позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу ними за спільні кошти був придбаний автомобіль Santa Fe». Вказаний автомобіль знаходився в постійному користуванні відповідача. На початку 2009 року вона помітила відсутність автомобілю, відповідач на її запитання про автомобіль пояснив що дав у тимчасове користування знайомому. З кінця 2009 року фактично шлюбні стосунки між нею та ОСОБА_4 були припинені, разом вони не проживали. В 2011 році шлюб було розірвано, а в 2012 році вона звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про поділ спільного майна подружжя. Під час розгляду справи їй стало відомо, що 02.04.2009 року відповідач ОСОБА_4 перереєстрував автомобіль Santa Fe»на ОСОБА_5 Перереєстрація автомобілю відбулася на підставі «довідки рахунку»та фактично автомобіль був проданий за усною угодою. Згоди на відчуження автомобілю позивачка не надавала, про наміри відповідача продати автомобіль не знала, скільки відповідач ОСОБА_4 отримав грошей за цією угодою та куди він їх витратив їй невідомо.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час дату та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив. Надав суду заперечення на позов відповідно до змісту яких просив у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_4 був його законним власником, який мав право відчужувати автомобіль. Просив застосувати строк позовної давності.
В судовому засіданні позивачка, та її представник, кожен окремо, підтримали уточнені позовні вимоги посилаючись на доводи наведені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, пояснив суду що в період шлюбу ними був придбаний автомобіль Хюндай яким користувалася позивачка. Крім того, він та позивачка взяли кредит в банку на придбання квартири. В подальшому у зв'язку з скрутним матеріальним становищем вирішили продати автомобіль Хюндай та частково погасити кредит. Позивачка знала про продаж автомобіля і дала свою згоду на його реалізацію. Гроші отримані від продажу автомобілю він вніс в банк на погашення кредиту. Просив застосувати строк позовної давності.
Представник відповідача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала пояснила суду що з часу придбання автомобілю Хюндай позивачка та відповідач ОСОБА_4 спільно користувалися автомобілем, вона була вписана в технічний паспорт. Рішення про продаж автомобілю було прийнято ними спільно, оскільки вони збиралися внести в банк заборгованість за кредитом. Зі згоди дружини ОСОБА_4 зняв автомобіль з реєстрації і того з дня продав його ОСОБА_5 Гроші від продажу автомобілю були внесені в банк на погашення кредиту, що підтверджується довідкою банку. Вважає, що позивачкою був пропущений строк позовної давності, оскільки як вона зазначає що в 2009 році помітила відсутність автомобілю, то вона мала можливість в 2009 році звернутися у МРЕВ та з'ясувати де знаходиться автомобіль.
Вислухавши учасників процесу, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх письмовими доказами, суд доходить висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таки підстави.
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з 15 липня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 12).
Від даного шлюбу народились діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 11 ).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано.
Як вбачається з відповіді ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Дніпропетровськ та Дніпропетровського району № 2 від 19.06.2012 року що була надана на запит Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, автомобіль Santa Fe» 2008 року випуску був зареєстрований на ОСОБА_4 з видачею держ. номеру АЕ 1008 СЕ та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АЕС 221103 на підставі акта приймання-передачі № НДЦ 208503 та «Довідки рахунку»№ ЦБР 148101 від 22.02.2008 року. На 02.04.2009 року реєстрація на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 м. Херсон, вул. Ілліча, 103/207 на підставі «довідки рахунка»№ ДДР569266 від 30.12.2008 року.( а.с. 15).
Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог суд керується положеннями ст. 60 СК України, яка передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином позивачка є співвласником спірного автомобілю.
Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 369 ЦК України, співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Як було встановлено в судовому засіданні позивачка ніяких повноважень відповідачу на укладання правочину щодо продажу автомобіля та письмової згоди на укладання договору купівлі-продажу автомобілю також не надавала.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи обставини, які були з'ясовані в судовому засіданні, та докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що оспорюваний правочин суперечить ст.ст. 60, 65 СК України, ст. 369 ЦК України та порушує права позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи відповідача ОСОБА_4 та його представника про те, що позивачка знала про відчуження спірного автомобілю та надала свою згоду на його відчуження не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Заяви відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представника відповідача ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки як було встановлено в судовому засіданні позивач дізналася про порушення свого права в 2012 року під час розгляду справи про поділ майна подружжя, після отримання відповіді ВРЕР ДАІ та в межах строків позовної давності звернулася до суду з позовом про захист своїх прав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 60,65 СК України, ст. 203, 215, 369 ЦК України, ст.ст. 58, 59, 60, 131, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля «Hyundai Santa Fe», 2008 року випуску, № кузову КМНSH81DP8U 323748, № двигуна G6EA7A055970 укладений 02 квітня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги
Суддя Павлоградського
міськрайонного суду ОСОБА_9