19 вересня 2018 року
Київ
справа №804/423/18
адміністративне провадження №К/9901/57849/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів - Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, неповнолітнього сина ОСОБА_5 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.18 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 у справі №804/423/18 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, неповнолітнього сина ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Амур-Нижньодніпровського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, неповнолітнього сина ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Амур-Нижньодніпровського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2018 року, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 року, повернув позову заяву позивачу.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилаючись на вимоги пункту першого частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходив з того, що позивачами в повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви, яку ухвалою 16.01.18 залишено без руху, а саме надано тільки перший аркуш позовної заяви та взагалі не надано власне письмове підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а відтак позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами вимог процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, неповнолітнього сина ОСОБА_5 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.18 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 у справі №804/423/18.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Л. Желтобрюх
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець