Іменем України
19 вересня 2018 року
Київ
справа № 826/15714/16
провадження № К/9901/17561/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Гулової О. І.,
представників позивача ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
представника відповідача Костіної Т. Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Мазур С. І. (головуючий), Аблова Є. В., Літвіної А. В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Чаку Є. В. (головуючий), Коротких А. Ю., Літвіної Н. М.
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС, відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії МВС щодо припинення ОСОБА_4 з 1 січня 2015 року щомісячних виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок та рангу та вислугу років;
1.2. зобов'язати МВС поновити ОСОБА_4 щомісячні виплати у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок та рангу та вислугу років;
1.3. стягнути з МВС на користь ОСОБА_4 заборгованість із зазначених виплат за період з 1 січня 2015 року по дату ухвалення судом рішення у цій справі;
1.4. стягнути з МВС на користь ОСОБА_4 суму компенсації втрати частини доходів у розмірі 8606,08 гривень.
1.5. Крім того, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
2. Позовна заява мотивована тим, що після виявлення факту неотримання, починаючи з 1 січня 2015 року, щомісячних виплат у зв'язку з відставкою, позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України з вимогою про поновлення таких виплат, проте, отримав необґрунтовану відмову, оскільки, за твердженнями позивача, станом на момент виходу у відставку діяли положення частини четвертої статті 31 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», якими було передбачено здійснення вказаних виплат.
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що станом на 1 січня 2015 року зазначені законодавчі норми втратили чинність, а тому відповідні виплати на користь позивача припинені правомірно.
4. Крім того, під час апеляційного оскарження відповідач наполягав на тому, що позивач пропустив установлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 березня 2014 року № 116-р «Про відставку ОСОБА_4.» визначено прийняти відставку заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника апарату, відповідно до абзацу другого частини другої статті 31 Закону України «Про державну службу».
6. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 березня 2014 року № 257 о/с «По особовому складу» визначено відповідно до статті 31 Закону України «Про державну службу» виплачувати позивачу, державному службовцеві 1-го рангу, як такому, що не досяг віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, щомісячно 85% посадового окладу заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника апарату, з урахування надбавок за ранг та вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії, відповідно до цього Закону, та який станом на 5 березня 2014 року має страховий стаж для призначення пенсії 36 років 11 місяців 12 днів і стаж роботи на посадах другої категорії 10 років 10 місяців 28 днів.
7. За твердженням позивача, у червні 2016 року він виявив факт невиплати йому з 1 січня 2015 року щомісячно 85% посадового окладу та 15 червня 2016 року направив відповідне звернення до Міністра внутрішніх справ України.
8. У відповідь на вказане звернення Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України своїм листом № 15/2-Л-953 від 29 липня 2016 року повідомив позивача про те, що частину четверту статті 31 Закону України «Про державну службу», згідно з якою йому проводилася виплата, виключено з 1 січня 2015 року відповідно до підпункту 1 пункту 11 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 2 червня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, позов задовольнив повністю:
9.1. визнав протиправними дії МВС щодо припинення ОСОБА_4 з 1 січня 2015 року щомісячних виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років;
9.2. зобов'язав МВС поновити ОСОБА_4 щомісячні виплати у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років;
9.3. стягнув з МВС на користь ОСОБА_4 заборгованість із виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, за період з 1 січня 2015 року по 25 травня 2017 року;
9.4. стягнув з МВС на користь ОСОБА_4 суму компенсації втрати частини доходів, розрахованої станом на момент проведення остаточних розрахунків з ОСОБА_4
10. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із протиправності припинення позивачу виплат як державному службовцю у відставці.
11. Апеляційний суд також дійшов висновку про поважність пропуску позивачем строку звернення до суду.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
13. У скарзі просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
14. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Статтею 31 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 4 липня 2013 року № 404-VII, яка діяла на час прийняття відставки позивача (далі - Закон № 3723-ХІІ), встановлено таке.
Відставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою заявою.
Підставами для відставки є:
принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі;
примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об'єднанням громадян, громадянину;
стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).
Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов'язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України.
У разі відставки державного службовця, який не досяг віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, але має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і відпрацював на посадах першої чи другої категорії не менш як п'ять років, йому виплачується щомісячно 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону. У разі наявності (набуття) права на пенсію державним службовцем, який вийшов у відставку, він має право вибору між отриманням виплати у зв'язку з відставкою або пенсії, у тому числі відповідно до цього Закону, чи щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії.
При досягненні державним службовцем, який перебуває у відставці, віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, йому призначається пенсія як державному службовцю.
У разі призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, працевлаштування, засудження за скоєння злочину виплати, передбачені частиною четвертою цієї статті, припиняються.
17. Підпунктом 1 пункту 1 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (в первинній редакції), який набрав чинності з 1 січня 2015 року (далі - Закон № 76-VIII), виключено частини четверту та шосту статті 31 Закон № 3723-ХІІ.
18. 1 травня 2016 року набрали чинності норми Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), а саме підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення», яким визнано такими, що втратили чинність, Закон № 3723-ХІІ.
19. При цьому аз змістом пункту 13 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону за особами, які на день набрання чинності цим Законом перебувають у відставці відповідно до статті 31 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
20. Згідно зі статтею 3 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
VI. Позиція Верховного Суду
23. Внесеними Законом № 76-VIII до статті 31 Закону № 3723-ХІІ змінами скасовано з 1 січня 2015 року право державних службовців першої та другої категорій, які не досягли віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, але мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і відпрацювали на посадах першої чи другої категорії не менш як п'ять років, на щомісячну виплату їм 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
24. Своєю чергою пункт 13 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, який набрав чинності 1 травня 2016 року, гарантує вищевказаним особам збереження за ними гарантій, передбачених статтею 31 Закону № 3723-ХІІ із наступними змінами, тобто, зокрема, зі змінами, внесеними Законом № 76-VIII.
25. Такими гарантіями з 1 січня 2015 року є право на призначення пенсії як державному службовцю при досягненні згаданими особами віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ (частина п'ята статті 31).
26. Отже, з 1 січня 2015 року норми частини четвертої статті 31 Закону № 3723-ХІІ щодо державних службовців, які перебувають у відставці, застосуванню не підлягають.
27. За таких обставин відповідач правомірно припинив з 1 січня 2015 року нарахування та виплату позивачу спірних виплат, а суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
28. Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що суди, належним чином установивши обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень із ухваленням у справі нового рішення.
VI. Судові витрати
29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 826/15714/16 скасувати.
3. Ухвалити у справі нове рішення.
4. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець