Іменем України
19 вересня 2018 року
Київ
справа №822/1140/17
адміністративне провадження №К/9901/24570/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М.І.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 822/1140/17
за позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Хмельницької області, за участю третіх осіб: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Державної судової адміністрації України, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, прийняту 16 травня 2017 року у складі головуючого судді - Петричковича А.І., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 3 серпня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Сторчака В.Ю., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В.,
У квітні 2017 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Хмельницької області, за участю третіх осіб: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Державної судової адміністрації України, в якому просив:
стягнути з Апеляційного суду Хмельницької області 158 920 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 жовтня 2016 року по 18 квітня 2017 року включно.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на час його звільнення з роботи (03 жовтня 2016 року), відповідач мав перед ним борг із виплати щомісячного грошового утримання судді у розмірі 23 108 гривень 30 копійок та компенсації за несвоєчасну його виплату у розмірі 5 467 гривень 87 копійок, а всього 28 576 гривень 17 копійок, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), з урахуванням вищенаведеного, йому за затримку розрахунку при звільненні за період з 04 жовтня 2016 року по 18 квітня 2017 року відповідач повинен сплатити 158 920 середнього заробітку (1160 гривень за один робочий день х 137 днів).
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 16 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 лютого 2018 року касаційна скарга ОСОБА_2 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 20 лютого 2018 року прийнята до провадження.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У запереченнях на касаційну скаргу представники відповідача Апеляційного суду Хмельницької області та третіх осіб: Державної судової адміністрації України та Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області зазначають, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судами встановлено, що позивач з 05 січня 1993 року по 30 січня 2009 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду.
З 02 лютого 2009 року позивач працював суддею апеляційного суду Хмельницькій області.
Постановою Верховної Ради України №1515-VIII «Про звільнення суддів» від 08 вересня 2016 року ОСОБА_2 звільнений з посади судді у відставку.
03 жовтня 2016 року наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області №33/05-03/ ОСОБА_2 відрахований із штату Апеляційного суду Хмельницької області з 03 жовтня 2016 року.
На виконання вищезазначеного наказу, відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_2 нараховано заробітну плату за вересень-жовтень 2016 року та компенсацію за невикористану відпустку, які згідно довідки апеляційного суду Хмельницької області №06-66/17 від 05 травня 2017 року, були йому виплачені на підставі відомості перерахування в банк зарплати у міжрозрахунковий період жовтня 2016 року.
Однак, на думку позивача, відповідачем не в повному обсязі здійснено з ним розрахунок при звільненні, оскільки не виплачено суми заборгованості із щомісячного грошового утримання та грошової компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати в сумі 23 108 гривень, розрахунок якої здійснений останнім на виконання виконавчого листа № 822/666/174 від 24 березня 2014 року.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права, та зазначає наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 02 лютого 2009 року призначений на посаду судді апеляційного суду Хмельницької області та 03 жовтня 2016 року наказом голови апеляційного суду Хмельницької області №33/05-03/ відрахований із штату апеляційного суду Хмельницької області з 03 жовтня 2016 року в зв'язку з поданням заяви про відставку.
В день звільнення позивача відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності апеляційного суду Хмельницької області здійснено розрахунок заробітної плати за вересень-жовтень 2016 року та компенсації за невикористану відпустку, які були відповідно до довідки №06-66/17 від 05 травня 2017 року, були йому виплачені на підставі відомості перерахування в банк зарплати у міжрозрахунковий період жовтня 2016 року. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Таким чином, відповідач виконав свій обов'язок перед відповідачем щодо виплати всіх належних йому сум, у строки передбачені статтею 116 КЗпП України, а тому відсутні підстави для стягнення з нього компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 04 жовтня 2016 року по 18 квітня 2017 року.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що апеляційним судом Хмельницької області на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 822/666/174, здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 та складено розрахунок відповідно до якого розмір недоплачених коштів складає 23 108 гривень, які на момент розгляду спору в суді першої інстанції, останньому виплачені не були.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України (далі БК України), бюджетна система України ґрунтується на принципі цільового використання коштів, який означає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
За приписами частини першої статті 51 БК України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року встановлено, що особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді, це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та елементом його правового статусу. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.
Отже, зважаючи на те, що щомісячне грошове утримання судді не є складовою заробітної плати судді, в зв'язку з чим апеляційний суд Хмельницької області не є розпорядником коштів передбачених на виплату такої заборгованості, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що на заборгованість, яка визначена довідкою про суми належної до виплати заборгованості із щомісячного грошового утримання та грошової компенсації в зв'язку з порушенням строків виплати за період з 02 лютого 2009 року по 31 грудня 2011 року, не поширюються вимоги статей 116, 117 КЗпП України.
Згідно з частиною першою статті 145 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року № 12, організаційне забезпечення судів та функції головного розпорядника коштів здійснює Державна судова адміністрація України.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
З огляду на зазначене, виконання постанови повинне бути проведене за рахунок бюджетних асигнувань, виділених в Державному бюджеті головному розпоряднику бюджетних коштів - Державній судовій адміністрації України на виконання судових рішень на користь суддів (бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів»). Відтак апеляційний суд Хмельницької області в межах своїх повноважень, виконав судове рішення по справі № 822/666/174, а саме: провів розрахунок заробітної плати ОСОБА_2 та надав його ДСА України, про що листом від 24 листопада 2014 року повідомив позивача.
Верховний Суд вважає безпідставними посилання позивача на пункт 2 Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 25 серпня 2005 року № 94, оскільки воно втратило чинність ще 30 листопада 2009 року на підставі Наказу Державної судової адміністрації № 81 від 24 липня 2009 року.
Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу грошових сум при виході у відставку, не допустив порушення його прав.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді В.М. Бевзенко
О.В. Білоус