Іменем України
19 вересня 2018 року
Київ
справа № 804/7210/16
провадження № К/9901/24461/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Білак С. В. (головуючий), Олефіренко Н. А., Шальєвої В. А.
І. Обставини справи:
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - ГУ МВС, відповідач), у якому просив:
зобов'язати ГУ МВС змінити в наказі про звільнення дату звільнення позивача з роботи (служби) з Управління на фактичний день ознайомлення і отримання ОСОБА_1 копії наказу;
зобов'язати ГУ МВС видати ОСОБА_1 трудову книжку із записом про звільнення позивача відповідно до дати ознайомлення з наказом та фактичною датою отримання ОСОБА_1 трудової книжки;
стягнути з відповідача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу по фактичний день видачі трудової книжки.
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.
3. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 липня 2017 року скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності доказів поважності причин пропуску цього строку.
ІІ. Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 1 листопада 2011 року перебував на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Марганецького міського відділу Головного управління МВС України у Дніпропетровській області (далі - Марганецький МВ) за званням старшого сержанта міліції.
5. Наказом ГУ МВС від 6 листопада 2015 року № 485 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 63 «з» Положення по проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».
6. У період з 26 жовтня 2015 року по 14 листопада 2015 року ОСОБА_1 знаходився на настановних заняттях та складав сесію в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Під час перебування на сесії позивач постійно проживав у м. Дніпропетровськ.
7. 15 листопада 2015 року ОСОБА_1 вийшов на службу до Марганецького МВ, однак черговий по міськвідділу до несення служби позивача не допустив, оскільки ОСОБА_1 не був включений в графік чергувань.
8. 16 листопада 2015 року позивач прибув до Марганецького МВ з метою повідомлення керівника про завершення чергової сесії та дізнатися про дату і час виходу на службу.
9. Під час особистої розмови з керівництвом Марганецького МВ ОСОБА_1 усно повідомлено про те, що під час його перебування на сесії позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, а юридичну особу - Марганецький МВ ліквідовано.
10. 25 листопада 2015 року ОСОБА_1 особисто прийшов на прийом до начальника кадрового забезпечення, який знаходився в будівлі колишнього ГУ МВС.
11. При цьому позивач неодноразово повідомлявся про звільнення та необхідність прибути до службового приміщення Марганецького МВ, у подальшому Марганецького відділення поліції Нікопольського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області, для отримання своєї трудової книжки, подання декларації за 2015 рік та ознайомлення зі статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» листами від 6 листопада 2015 року, 5 лютого 2016 року, 17 лютого 2016 року та 22 березня 2016 року.
12. Відповідно до пояснень начальника поштового відділення Марганець 8 ВПЗ від 22 березня 2016 року листи, направлені на адресу позивача, не були вручені у зв'язку з тим, що за зазначеною адресою двері ніхто не відчинив, були залишенні повідомлення про необхідність отримання поштової кореспонденції, яка станом на 22 березня 2016 року перебувала у відділенні.
13. Також, позивач звертався до відповідача із заявами з приводу звільнення з ОВС України, зареєстровані за вх. № К-7 від 8 грудня 2015 року та за вх. К-9 від 10 грудня 2015 року, на які було надано відповіді від 11 грудня 2015 року № 1075 та від 15 грудня 2015 року № 1164 відповідно, де пояснено про причини звільнення та зазначено про необхідність з'явитись до Марганецького МВ для отримання трудової книжки та військового квитка, але за вказаними документами позивач не звернувся.
14. Крім того, 21 березня 2016 року капітаном поліції Золотаревич А. С. складено Акт про відмову ОСОБА_1 від отримання трудової книжки, військового квитка та здачі службового посвідчення, де зазначено, що усно у відповіді на постановлені питання пояснив, що отримає трудову книжку та військовий квиток тільки після рішення суду.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Позивач, уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
16. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому, наголошуючи на обґрунтованості оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а згадане рішення - без змін.
ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. За змістом частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
18. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).
19. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
20. Згідно з частиною першою статті 100 цього ж Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
21. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга зазначеної статті).
22. Відповідно до пункту 9 частини 155 КАС України в наведеній редакції суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
23. Згідно з частою першою статті 203 вказаного Кодексу постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
24. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» чинної редакції КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25. Частина третя статті 3 КАС України закріплює, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
V. Позиція Верховного Суду
27. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, суд виходить з такого.
28. Змістом статті 99 в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
29. Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком останнього, що про звільнення з органів внутрішніх справ та необхідність отримання трудової книжки позивач дізнався в листопаді 2015 року, у березні 2016 року він відмовився від отримання трудової книжки, проте з позовом про захист порушених, на його думку, прав ОСОБА_1 звернувся 27 жовтня 2016 року, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.
30. Як під час судового розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі позивач не наводив обставин, які би свідчили про об'єктивну, тобто таку, що не залежить від його волі, неможливість вчасного звернення до суду, та відповідних доказів не надавав.
31. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1
32. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.
33. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
34. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
35. Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
36. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VI. Судові витрати
37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі № 804/7210/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Н. А. Данилевич