Іменем України
19 вересня 2018 року
Київ
справа №804/8289/16
адміністративне провадження №К/9901/2612/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/8289/16
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду, прийняту 16 березня 2017 року у складі головуючого судді - Степаненко В.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Дадим Ю.М., суддів: Уханенка С.А., Богданенка І.Ю.,
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі також - позивач, ПАТ «Дніпропетровськгаз») звернувся до суду з позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просило суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Чернової Людмили Володимирівни від 10 листопада 2016 року про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» виконавчого збору в сумі 960230,43 гривень у виконавчому провадженні №8130888;
- стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» безпідставно стягнутий виконавчий збір в сумі 960230,43 грн.
Позов мотивований тим, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 960230,43 винесена протиправно, оскільки сам факт примусового виконання рішення не мав місце, так як сума з боржника на користь кредитора стягнута не була, а між кредитором та боржником погоджено умови погашення боргу. Крім того головним державним виконавцем Черновою Л.В. вже була винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 494 155,39 гривень по виконавчому провадженню №8130888, що свідчить про незаконне повторне застосування до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» грошової санкції у вигляді виконавчого збору.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 16 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов задовольнив в повному обсязі.
Визнав протиправною та скасував постанову головного державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Чернової Л.В. від 10 листопада 2016 року ВП №8130888 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» виконавчого збору в сумі 960 230,43 гривень.
Стягнув з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» виконавчий збір у сумі 960 230,43 гривень, стягнутий на підставі постанови головного державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Чернової Л.В. від 10 листопада 2016 року ВП №8130888.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що оскаржувану постанову головного державного виконавця Чернової Л.В. від 10 листопада 2016 року про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» виконавчого збору в сумі 960 230,43 гривень у виконавчому провадженні №8130888, винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.
У запереченнях на касаційну скаргу представник позивача зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без зміни.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами встановлено, що 06 грудня 1996 року між ДП «Шебелинкагазпром» (постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровськгаз» (правонаступником публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз») (покупець) був укладений договір поставки природного газу №1, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався подати природний газ для комунально-побутових споживачів та населення в газові мережі.
В 2000 році ДП «Шебелинкагазпром» та позивач дійшли домовленості про оформлення суми боргу за договором від 06 грудня 1996 року № 1 векселями, в результаті чого 30 березня 2001 року ВАТ «Дніпропетровськгаз» було емітовано два простих векселі №65305686514315, №65305686514316 на загальну суму 17 966 762,98 гривень.
06 березня 2003 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Іноземцевою Р.М. було вчинено виконавчі написи №446 та №447 по стягненню з векселедавця ВАТ «Дніпропетровськгаз» шляхом перерахування векселедержателю ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування») несплачених за простими векселями №65305686514315, №65305686514316, виданими на ім'я ДК «Укргазвидобування» ГПУ «Шебелинкагазвидобування» 30 березня 2001 року коштів в загальній сумі 17 970 162,98 гривень, з яких 17 966 762,98 гривень - заборгованість по несплаченим сумам за векселями та 3 400,00 гривень - витрати за вчинення виконавчих написів нотаріуса.
04 квітня 2003 року згідно матеріалів виконавчого провадження ВП №8130888 державним виконавцем на підставі заяви стягувача була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 447, виданого 06 березня 2003 року приватним нотаріусом, про стягнення з ВАТ «Дніпропетровська» на користь ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 9 883 107,80 гривень, в якій боржнику було надано строк для добровільного виконання, а саме протягом 5 днів з моменту отримання цієї постанови.
До Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 16 квітня 2003 року за вх.№2503 надійшла заява боржника від 14 квітня 2003 року за вих.№11/3-591 щодо зупинення виконавчого провадження, оскільки 22 жовтня 2002 року господарським судом Дніпропетровської області винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство по справі №Б/26/173/02 стосовно ВАТ «Дніпропетровськгаз».
16 квітня 2003 року державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження згідно пункту 8 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2003 року по справі №Б/26/173/02 заяву кредитора у справі про банкрутство ВАТ «Дніпропетровськгаз» залишено без розгляду.
Після отримання вищезазначеної ухвали суду державним виконавцем винесено 09 листопада 2004 року постанову про поновлення виконавчого провадження.
Відповідно статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем була винесена постанова від 09 листопада 2004 року №В-11-243/04 про об'єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень №№В-11- 243/04, 253/04, 254/04, 255/04, 256/04, 257/04, 258/04, 355/04, відкритих у відношенні одного боржника - ВАТ «Дніпропетровськгаз».
Також 09 листопада 2004 року державним виконавцем з підстав невиконання у добровільному порядку виконавчих документів, об'єднаних у зведене виконавче провадження, у тому числі виконавчого напису №447, виданого 06 березня 2003 року приватним нотаріусом, винесена постанова про розшук майна боржника.
В подальшому державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму стягнення за зведеним виконавчим провадженням 20437688,79 гривень, копії якої направлені до банківських установ на виконання, про що боржник повідомлявся.
Виконавче провадження неодноразово зупинялось та на підставі заяв стягувача відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №8130888.
В період перебування виконавчого напису нотаріуса на виконанні сторони дійшли згоди до мирного врегулювання спору, в результаті чого 06 вересня 2016 року між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та ПАТ «Укргазвидобування» було укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження №8130888, відповідно до якої сторони домовились, що залишок заборгованості по виконавчому провадженню №8130888 в розмірі 9602304,26 гривень буде погашено впродовж 4 років та семи місяців згідно з графіком платежів.
10 листопада 2016 року до відповідача надійшла ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/13111/16-ц від 29 вересня 2016 року, яка набрала законної сили 05 жовтня 2016 року та якою було визнано мирову угоду про закінчення виконавчого провадження №8130888.
10 листопада 2016 року відповідачем на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №8130888 з примусового виконання виконавчого напису №447, виданого 06 березня 2003 року приватним нотаріусом, із зазначенням, що виконавчий збір з суми боргу, зазначеної в ухвалі про визнання мирової угоди, з боржника не стягнуто, а тому пунктом 2 постанови визначено винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову від 10 листопада 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 960 230,43 гривень, за якою 11 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження №52881252, про що винесена відповідна постанова.
Державним виконавцем 11 листопада 2016 року було складено платіжну вимогу, яка була направлена до банку для списання з рахунку боржника суми виконавчого збору.
Виконавчий збір у розмірі 960 230,43 гривень було стягнуто та повністю перераховано до Державного бюджету України, що підтверджується платіжним дорученням від 16 листопада 2016 року №3907478/16.
Не погодившись з постановою про стягнення виконавчого збору та його фактичного стягнення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума з боржника на користь кредитора стягнута не була, між кредитором та боржником погоджено умови щодо погашення суми боргу за умов, встановлених мировою угодою, а тому виконавчий збір у такому разі з боржника не стягується.
Верховний Суд зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Отже, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору було встановлення державним виконавцем факту, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2016 року по справі №201/13111/16-ц було визнано мирову угоду між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та ПАТ «Укргазвидобування» про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису від 06 березня 2003 року №447 приватного нотаріуса Балаклійського районного нотаріального округу Іноземцевою Р.М. про стягнення з ПАТ «Дніпропетровськгаз» на користь ПАТ «Укргазвидобування» боргу на загальну суму 9602 304,26 гривень.
Однак, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.
Водночас, укладення мирової угоди не є заходом примусового виконання рішень за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, в даному випадку, факт виконання рішення державним виконавцем і дій спрямованих на фактичне стягнення заборгованості з ПАТ «Дніпропетровськгаз» не мали місце, оскільки сума з боржника на користь кредитора в примусовому порядку стягнута не була, з урахуванням того, що між кредитором та боржником були погоджені умови погашення боргу.
Аналізуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні №8130888 в розмірі 960230,43 гривень, оскільки вона була прийнята з порушенням приписів чинного законодавства та є необґрунтованою.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжної вимоги №3907478/16 від 16 листопада 2016 року, прийнятою на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 листопада 2016 року ВП №81308888, з рахунку позивача було списано грошові кошти у розмірі 960230,43 гривень.
Однак, оскільки суди встановили, що оскаржувана постанова головного державного виконавця Чернової Л.В. від 10 листопада 2016 року про стягнення з ПАТ «Дніпропетровськгаз» виконавчого збору в сумі 960230,43 гривень у виконавчому провадженні №8130888 була прийнята з порушенням приписів чинного законодавства та підлягає скасуванню, суди дійшли правильного висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Дніпропетровськгаз» виконавчого збору у сумі 960230,43 гривень.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т.Г. Стрелець