19 вересня 2018 року
Київ
справа № 701/461/16-а
провадження № К/9901/57556/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 5 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, за участі стягувача - ОСОБА_2, про оскарження рішення та дій державного виконавця,
У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1) визнати дії державного виконавця по винесенню постанови від 1 березня 2018 року ВП № 55304248 та вимоги державного виконавця від 2 березня 2018 року № 13504 Білоцерківського МВ ДВС неправомірними;
2) скасувати постанову від 1 березня 2018 року ВП № 55304248 Білоцерківського МВ ДВС про накладення штрафу та вимогу виконавця від 2 березня 2018 року № 13504;
3) зобов'язати Білоцерківський МВ ДВС повернути виконавчий лист № 701/461/16-а від 30 листопада 2017 року стягувачу.
Маньківський районний суд Черкаської області рішенням від 5 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, в позові відмовив.
Ухвалюючи такі рішення, суди, встановивши факт невиконання з боку позивача без поважних причин рішення суду, із посиланням на норми статей 18, 19, 26, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», дійшли висновку про правомірність оскаржуваної постанови про накладення штрафу та вимоги державного виконавця. Крім того, суди констатували відсутність у спірних правовідносинах установлених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.
У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Своєю чергою, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу дій і рішень органу державної виконавчої служби, а судові рішення в цій справі ухвалені за особливостями, встановленими статтею 287 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження ухвалених у цій справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 5 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 701/461/16-а за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, за участі стягувача - ОСОБА_2, про оскарження рішення та дій державного виконавця.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич