01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Токова С.Є.
19 вересня 2018 року Справа № 712/15363/17
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року у справі
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Національної поліції
в Черкаській області,
управління Міністерства внутрішніх справ України
в Черкаській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач-1), управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправною відмови ГУ НП в Черкаській області у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язання ГУ НП в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у сумі 480 000,00 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову ГУ НП в Черкаській області у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків;
- зобов'язано ГУ НП в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач - ГУ НП у Черкаській області подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що позивач не має права на призначення спірної допомоги і що ним не було оскаржено висновку, на підставі якого прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті йому такої допомоги.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване ним рішення суду та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на необґрунтованості доводів апеляційної скарги і правильності рішення суду першої інстанції.
У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися, відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, колегія суддів ухвалила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляційної скарги повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 1993 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а потім у поліції.
Наказом від 03.03.2016 р. № 31 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції з посади заступника начальника управління - начальника відділу превентивної діяльності за п. 2 (через хворобу) ч. 1. ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію».
Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 29.02.2016 р. № 35 військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області» захворювання позивача пов'язані з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ, травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до довідки Обласної МСЕК № 1 від 21.03.2016 р. серії 12 ААА № 200351 ОСОБА_2 було встановлено II групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним службових обов'язків.
У відповідності до виписки з акта огляду МСЕК КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР» від 21.03.2016 р. до довідки серії 12 ААА № 200351 діагноз МСЕК - травма так пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Позивач звернувся до ГУ НП в Черкаській області щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності.
Листом від 07.07.2016 р. № 29/Т-65 відповідач повідомив, що на теперішній час законодавством не визначено можливості виплати поліцейському одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності чи захворювання, пов'язаного з проходженням служби саме в ОВС, а не в поліції, але керівництвом Національної поліції вживаються заходи щодо внесення змін у відповідне законодавство. Також було повідомлено, що після їх прийняття його заява буде розглянута повторно.
13.07.2017 р. позивачем було подано заяву щодо остаточного рішення відповідача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Листом від 10.08.2017 р. № 29/Т-79 відповідач повідомив позивача про те, що підстави для призначення йому одноразової грошової допомоги відсутні через не погодження висновку про призначення одноразової грошової допомоги службою державного нагляду за охороною праці.
Вважаючи протиправною відмову відповідача-1 у призначенні та виплаті спірної допомоги, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на призначення одноразової грошової допомоги з дня встановлення йому інвалідності, відповідно до висновку МСЕК, а також з того, що незгода відповідача з даними актів про нещасний випадок не може бути підставою для відмови позивачу у призначенні такої допомоги, оскільки такі акти є дійсними, не скасована і відповідачем не спростовані.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIIІ (далі - Закон № 580-VIIІ), «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII (далі - Закон № 565-ХІІ), Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850 (далі - Порядок № 850), Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 р. № 4 (далі - Порядок № 4).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
До набрання чинності Законом № 580-VIIІ, тобто до 07.11.2015 р., порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.
Відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
У п. 5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIIІ (набрав чинності 07.11.2015 р.) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Разом з тим, за змістом п. 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно із ч. 2 ст. 97 Закону № 580-VIIІ порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності) поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97 - 101 Закону № 580-VIIІ, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 р. № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено пп. 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).
За змістом пп. «б» п. 4. ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VIIІ поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на осіб, які після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ проходили службу в поліції та яким встановлена інвалідність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, поширюється спеціальний Закон № 580-VIIІ.
Таким чином, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевикладених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію». У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплата одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію».
При цьому, оскільки останнім місцем служби позивача було ГУ НП в Черкаській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4, і таке право він набув у день встановлення інвалідності, відповідно з відомостями довідки МСЕК.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 р. по справі № 554/155/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає обов'язковому врахуванню апеляційним судом при розгляді даної справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для признання позивачу вказаної допомоги є необґрунтованими, з огляду на вищезазначене.
Посилання апелянта на розбіжність між актами, які знаходяться в службі з державного нагляду за охороною праці, та актами, наданими позивачем разом із заявою про призначення допомоги, є необґрунтованими, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, такі акти є дійсними, не скасовані та відповідачем не спростовані.
Твердження апелянта про те, що позивачем не оскаржено висновок про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги і судом першої інстанції такий висновок також не було скасовано, є безпідставними, оскільки, відповідно до ст. 2 КАС України, сам по собі висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не може бути скасований адміністративним судом.
З приводу доводів апелянта про те, що вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги належить до його дискреційних повноважень, колегія суддів зазначає, що такі повноваження відповідачем вже були реалізовані при розгляді двох підряд заяв позивача щодо призначення йому такої допомоги та відмови у їх задоволенні.
При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Дорани проти Ірландії», відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Отже, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року - без змін.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Рішення виготовлено 19 вересня 2018 року.
Головуючий суддя:
Судді: