Справа № 127/27693/17
Провадження № 22-ц/772/1758/2018
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Голота Л. О.
19 вересня 2018 рокуСправа № 127/27693/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
Головуючого - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів: Войтка Ю.Б., Рибчинського В.П.,
учасники справи:
позивач : Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач : ОСОБА_3,
розглянув у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2018 року, ухвалене у складі судді Федчишена С.А., дата складання повного тексту рішення 26.06.2018 року, -
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 15.10.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого, кредитор надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6 договору).
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 30.09.2017 року утворилась заборгованість у сумі 30060,76 гривень, з яких: 5416,82 грн. заборгованість за кредитом, 22736,28 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1407,65 грн. штраф (процентна складова).
Виходячи з наведеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованость у розмірі 30060,76 грн. за кредитним договором № б/н від 15.10.2010 року.
03.05.2018 року представником позивача надано суду уточнену позовну заяву, згідно якої просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором за період з 01.05.2014 року по 31.03.2018 року в розмірі 27104,66 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 15.10.2010 року в розмірі 27104,66 гривень, з яких: 24754,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2350,00 грн. - заборгованість по пені.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1762 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право позивача порушено невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, тому підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № б/н від 15.10.2010 року в розмірі 27104,66 грн., з яких 24754,66 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2350,00 грн. заборгованість по пені.
Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі.
Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що після винесення заочного рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості банк не мав права нараховувати відсотки, пеню та комісію, оскільки зобов'язання по кредитному договору припинились.
Крім цього, судом не враховано те, що з пенсії відповідача щомісячно проводилися відрахування на користь позивача, однак позивач при нарахуванні процентів та пені не враховував динаміку зміни заборгованості по договору.
Суд першої інстанції незаконно виніс ухвалу про прийняття до провадження уточненої позовної заяви, оскільки вона суперечить вимогам ЦПК України, адже такого поняття як уточнена позовна заява положення процесуального законодавства не містять.
Посилається на те, що всупереч пункту 8 статті 265 ЦПК України в рішенні суду не зазначено прізвища та ініціали представників учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту восьмого пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
У справі встановлено, що 15.10.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого, кредитор надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки /а.с.7-32/.
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.07.2014 року /а.с. 131-132/ стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору № б/н від 15.10.2010 року в розмірі 12771,83 грн., з яких 5416,82 грн. заборгованість за кредитом, 4708,09 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1562,55 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 584,37 грн. штраф (процентна складова) /а.с.137-138/.
У зв'язку з невиконанням вказаного рішення за період з 01.05.2014 року по 31.03.2018 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 24754,66 грн. по відсоткам за користування кредитом, 2350,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією за період з 01.05.2014 року по 31.03.2018 року /а.с. 139-140/
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача порушено невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, тому підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № б/н від 15.10.2010 року в розмірі 27104,66 грн..
Зазначений висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права з огляду на таке.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18, постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 61-9385св18.
За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів враховує, що з часу пред'явлення банком вимоги щодо дострокового повернення кредиту, звернення з цього приводу із позовом до суду та ухвалення судом відповідного рішення (рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.07.2014 року), право банку на нарахування відсотків у розмірі передбаченому кредитним договором, неустойки, припинилось.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд враховує також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якої визначене право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У цих правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, знайшли своє часткове підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими щодо вирішення справи, оскільки підстави для нарахування відсотків та неустойки передбачені кредитним договором відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою, відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалення нове про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги в частині закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186, пункту 6 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки правових підстав для закриття провадження у справі колегія суддів не вбачає, так як предмет позову у даній справі є іншим ніж у справі №127/11523/14-ц.
Відповідно до положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, з ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2400 грн., так як відповідач у справі при поданні апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору за її подання відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом 2 групи /а.с. 198/.
Керуючись підпунктом восьмим пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2018 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» /код ЄДРПОУ 14360570/ в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Підпис Л. О. Голота
Судді: Підпис Ю. Б. Войтко
Підпис В. П. Рибчинський
Згідно з оригіналом
Головуючий Л. О. Голота
Повний текст постанови виготовлено 19.09.2018 року.