ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
20 вересня 2018 року №826/11422/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в якій просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70 % суми грошового забезпечення з січня 2018 року - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 з врахуванням розміру 90 % з відповідної суми грошового забезпечення на підставі довідки від 16.03.2018 №22/6-70399, яка видана керівником уповноваженого органу - Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, виплатити перераховане одноразово в повному обсязі без відтермінування та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 90 % з відповідної суми грошового забезпечення на підставі довідки від 16.03.2018 №22/6-70399, яка видана керівником уповноваженого органу - Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/11422/18 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перерахунок пенсії позивачеві проведено на підставі та в межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (пенсійне посвідчення від 07.10.2008 №546753).
В червні 2017 року Департаментом персоналу, організації освітньої роботи та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України на ім'я позивача було виготовлено довідку від 06.06.2017 №22/6-70399 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 та направлено її до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для перерахунку пенсії позивачу.
У зв'язку з бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку та виплати пенсії в новому розмірі, позивач звернувся з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018 в адміністративній справі №826/3270/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд вирішив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VIII від 23.12.2015, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 01.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268» та довідки №22/6-70399 від 06.06.2017 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських, станом на 01.01.2016, яка видана керівником уповноваженого органу Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України Т.М. Андрійчук; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2016 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VIII від 23.12.2015, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 01.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268» та довідки №22/6-70399 від 06.06.2017 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських, станом на 01.01.2016, яка видана керівником уповноваженого органу Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України Т.М. Андрійчук, з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.
Рішення суду набрало законної сили 14.09.2018.
Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року у розмірі 70% грошового забезпечення замість раніше призначених 90%.
Не погоджуючись з таким перерахунком, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з вимогою сплачувати пенсію в раніше призначеному розмірі - 90% суми грошового забезпечення.
Листом від 27.06.2018 №30352/02/В-579 відповідачем надано відповідь, згідно якої розмір пенсії за вислугу років обчислювався виходячи з 70 відсотків сум грошового забезпечення за посадою ОСОБА_1 відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії.
Позивач вважаючи вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві неправомірними, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).
Згідно зі статтею 1 Закону №2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу жовтень 2005 року) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до положень статті 10 Закону №2262 (в редакції станом на момент перерахунку позивачу пенсії) призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Пунктом а) статті 12 Закону №2262 (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, особи особам офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, інші особи, зазначені у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Згідно з пунктом а) частини першої статті 13 Закону №2262 (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 статті 13 Закону №2262 (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України за пунктом «а» статті 65 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, тобто у відставку за віком у званні "полковник міліції" з вислугою у календарному обчисленні 26 років 03 місяці 22 дні, а у пільговому обчисленні - 35 років 01 місяць 16 днів.
Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії у розмірі 90 % до її перерахунку, здійсненого відповідачем відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103, сторонами не заперечується, що вбачається з відзиву на позов, протоколу розрахунку пенсії за пенсійною справою №2603004633, що міститься в матеріалах справи.
Спірним залишається лише питання правомірності застосування відповідачем обмеження граничного розміру зазначеного відсотка, встановленого частиною другою статті 13 Закону №2262 у редакції чинній станом на момент перерахунку пенсії позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.
Пунктом 8 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності з 01.10.2011 та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною другою статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини другої статті 13 Закону №2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами №3668-VІ та №1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення.
Тому зменшення пенсії відповідача за вислугу років до 70 % грошового забезпечення, на думку суду, є протиправним та таким, що в порушення статей 22, 58 Конституції України звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №523/4930/15-а та від 27.02.2018 у справі №642/3284/17.
Суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 та від 11.10.2005 №8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зокрема працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників органів внутрішніх справ, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" Верховний Суд України вказав, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Постановою Пленуму Верхового Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статті 8 та статті 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, що звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70 % суми грошового забезпечення з січня 2018 року - протиправними та в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 з врахуванням розміру 90 % з відповідної суми грошового забезпечення на підставі довідки від 16.03.2018 №22/6-70399, яка видана керівником уповноваженого органу - Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, виплатити перераховане одноразово в повному обсязі без відтермінування підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 90% з відповідної суми грошового забезпечення на підставі довідки від 16.03.2018 №22/6-70399, яка видана керівником уповноваженого органу - Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, суд зазначає, що дані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, оскільки вказані вимоги направлені на майбутнє.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановлено цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70 % суми грошового забезпечення з січня 2018 року - протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 з врахуванням розміру 90 % з відповідної суми грошового забезпечення на підставі довідки від 16.03.2018 №22/6-70399, яка видана керівником уповноваженого органу - Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, виплатити перераховане одноразово в повному обсязі без відтермінування.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Літвінова